Питання культурології

Journal Information
ISSN / EISSN : 2410-1311 / 2616-4264
Current Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts (10.31866)
Total articles ≅ 96
Current Coverage
DOAJ
Filter:

Latest articles in this journal

Орест Михайлович Голубець
Питання культурології pp 283-285; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221083

Abstract:
Монографія «Художні промисли України: ґенеза, історична еволюція, сучас-ний стан та тенденції» присвячена важливим, актуальним, самостійним дослі-дженням, містить принципово нові матеріали та є результатом тривалої праціі набутого досвіду автора в царині мистецтва й української художньої культури.Маємо відзначити, що А. Варивончик уперше зробила крок до науковогоосмислення спадку художньої промисловості в Україні досліджуваного періо-ду. Це відбито в п’яти розділах, зміст яких відповідає тим завданням і меті, яківизначені у «Вступі». Загалом матеріали усіх розділів монографії та додаткиспрямовані автором на реалізацію важливого загальнонаціонального питання –збереження та відродження традицій українських художніх промислів, необхід-ного для успішного розвитку і процвітання України.
Марина Віталіївна Лисинюк
Питання культурології pp 38-48; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221042

Abstract:
Мета статті – розкрити сутнісні особливості та функції медіакультури. Розвитоксучасного суспільства нерозривно пов’язаний з інформаційно-комунікаційнимитехнологіями, тому актуальним є визначення сутнісних особливостей і специфічнихознак медіакультури. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні методуадаптивно-діяльнісної культурології в комплексі з міждисциплінарним підходом, що далозмогу розкрити сутність, функції та структуру медіакультури. Наукова новизна полягаєв культурологічному дослідженні діалектики взаємодії та взаємовпливу медіакультури якфеномена інформаційного суспільства і процесів інформатизації початку ХХІ ст. Висновки.Визначено, що стрижнем всієї медійної культури є екранна та аудіовізуальна культура,які часто конкурують між собою. Відзначено, що медійна культура як соціокультурнийфеномен може трактуватися в широкому (соціальне середовище, що активно комунікує задопомогою символічного обміну) і вузькому (механізм культурної діяльності, що актуальнопроявляється в кожному когнітивному акті) розумінні. Виокремлено функції медіакультури:інформативна, комунікативна, нормативна, релаксаційна, креативна, інтеграційна,посередницька. Доведено взаємозв’язок медіакультури з культурою в традиційномурозумінні останньої, а також зв’язок і взаємозалежність з іншими системами реальності.Вказано на особливості функціонування медіакультури в сучасному інформаційномупросторі, її поліфункціональність, вплив на всі сфери життєдіяльності, зокремасхарактеризовано негативні впливи досліджуваного феномена і їх наслідки. Зазначено,що основним механізмом формування та відтворення медіакультури є медіаосвіта, якаповинна сприяти виявленню і реалізації творчого потенціалу особистості, виробленнюаналітичного ставлення до явищ і фактів дійсності. Йдеться про формування «людинимедіакультури», про актуалізацію антропологічної концепції медіакультури, щозабезпечить спадкоємність традицій існування в культурі на рівні особистості.
Олександр Євгенович Зараховський
Питання культурології pp 120-136; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221055

Abstract:
Мета статті – виявити сучасний стан залучення археологічних об’єктів Черкащинидо туристичної діяльності. Методологія дослідження полягає в огляді й аналізілітературних та архівних джерел; за допомогою проблемно-типологічного методудосліджено специфіку пристосування різних категорій археологічних пам’яток краю довикористання в туристичній сфері; історичний метод використовувався для дослідженнянерухомих об’єктів археології області у хронології їхнього виникнення та вивчення;метод польових досліджень був використаний для збору інформації про сучасний станпідготовленості цих об’єктів до експонування та залучення до екскурсійної діяльності.Наукова новизна полягає у висвітленні нерухомих археологічних об’єктів Черкаськоїобласті як сучасного туристично-екскурсійного ресурсу. Висновки. Встановлено, щов туристично-екскурсійну діяльність залучена лише «рухома» складова археологічноїспадщини Черкащини, використання якої зводиться до музейних експозицій,присвячених артефактам з місць розкопок. Нерухомі археологічні об’єкти краюпродовжують залишатися латентним туристичним ресурсом. Найвизначніші археологічніпам’ятки області, пов’язані з палеолітичною, трипільською та скіфською культурами,практично не підготовлені до експонування на місці розкопок. Це сприяє їх повільномуруйнуванню, нищенню та забуттю. Оскільки всебічне пізнання археологічних культурнеможливе лише в рамках музейних експозицій, необхідним є створення експозиційбезпосередньо на місці розкопок нерухомих об’єктів археологічної спадщини краю,їх відновлення та популяризація шляхом залучення до подієвого туризму, розвитоктуристичної інфраструктури.
Тетяна Ігорівна Совгира
Питання культурології pp 187-194; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221064

Abstract:
Мета статті – дослідження поняття віртуального образу, створеного в уяві художникаі його відповідності матеріальному інваріанту. Методологія дослідження базується насистемному підході аналізу віртуального виміру мистецтва. У статті аналітичний методзастосовується для аналізу філософської, художньої, історико-культурної літературиза темою дослідження. Теоретично-концептуальний метод використовується дляхарактеристики концептуально-термінологічної дослідницької системи, порівняльно-типологічний метод – для з’ясування відповідності віртуального образу, який формуєтьсяв уяві людини, зі знайденими матеріальними артефактами. У роботі висвітлено концепціюПлатона «про специфіку створення образів та симулякрів», положення «про категоріювіртуальності» Фоми Аквінського та концепцію «психологічної ультраструктури мистецтва»С. Безклубенка (2015). Наукова новизна полягає в тому, що вперше досліджено відмінностіміж віртуальним зображенням і його матеріальним інваріантом, використовуючи прикладиробіт Людвіга ван Бетховена, Леонардо да Вінчі і Рембрандта ван Рейна. Висновки.Доведено, що процес створення твору мистецтва починається з формування віртуальногообразу (проєкту) в уяві творця і завершується уречевленою формою первісного плану.Виробництво художнього твору, з моменту, коли його зображення народжується в уявіхудожника, до його втілення (матеріалізації) в певний продукт, а потім пошук йогозавершення у свідомості споживачів є складною психологічною ультраструктуроюмистецтва. На прикладах відомих творів мистецтва з’ясовано, що кінцевий результаттворчості часто не відповідає запланованому віртуальному проєкту.
Сергій Сергійович Русаков
Питання культурології pp 24-37; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221040

Abstract:
Мета статті – обґрунтувати вагомість і можливості застосування теоретичної моделіколообігу культури для вивчення ціннісно-смислових аспектів феноменів сучасноїкультури, проаналізувавши досвід впровадження зазначеної моделі. У дослідженнівикористані методи аналізу та узагальнення, за допомогою яких з’ясовано особливостівикористання теоретичної моделі колообігу культури. Також використано герменевтичнийпідхід – для дослідження смислових аспектів культурних феноменів. Наукова новизнаполягає в обґрунтуванні перспектив використання моделі колообігу культури для аналізуфеноменів сучасної культури в рамках вітчизняних культурологічних студій. Висновки.Встановлено, що використання моделі колообігу культури, яка пропонує вивчення значеньв контексті здобуття людиною соціокультурного досвіду, значно розширює дослідницькірамки інтерпретації ціннісно-смислової сфери людини. Доведено, що теоретична модельє значимою, адже відповідає особливостям української культурології та може бутивикористана як складова методології досліджень смислотворчого аспекту феноменівсучасної культури. Для підтвердження перспективності використання культурологічногокола наведено авторську розробку ціннісно-смислового аспекту колообігу значенькаштана в контексті міської культури Києва та продемонстровано потенціал цієї моделідля аналізу сучасного мистецтва та артринку. Дослідження, які спираються на п’ятьвзаємозалежних процесів – репрезентацію, ідентичність, виробництво, споживаннята регулювання – потребують детального розгляду світоглядних орієнтирів людини,повсякденних соціальних практик, стилю життя та способів розуміння дійсності,а також вивчення творів мистецтва та офіційної документації, що засвідчує можливостірізностороннього вивчення цінностей та смислів, які циркулюють у динамічномупросторі культури. Стаття є частиною культурологічного дослідження артринку як сферифункціонування сучасного мистецтва і спрямована на пошук сучасної методології.Обґрунтовано доцільність використання моделі колообігу культури як теоретичноїоснови, що уможливлює вивчення специфіки формування значень під час здобуттялюдиною досвіду в різних соціокультурних умовах.
Ольга Юріївна Шмаюн
Питання культурології pp 260-268; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221074

Abstract:
Мета статті – виявлення особливостей діяльності культурно-дозвіллєвихцентрів як інноваційних закладів у системі глобалізованого суспільства.Структурами, які визначають динаміку розвитку суспільства та культурногопростору в організації дозвілля є культурно-дозвіллєві центри. Від дозвіллєвоїдіяльності залежить фізичний, соціальний, духовний розвиток особистості,тому актуальним вважаємо визначення та прогнозування культурних запитівнаселення, що, своєю чергою, підвищує темпи розвитку індустрії дозвілля.Методологія дослідження полягає в застосуванні емпіричних методівдослідження, з допомогою яких розкрито та проаналізовано дозвіллєвудіяльність в українському соціумі. Наукова новизна. Вперше дослідженоорганізацію культурно-дозвіллєвих закладів для особистісного розвитку людини.Висновки. Дозвіллєва діяльність стимулює розвиток творчої індивідуальності,створює умови для виявлення та задоволення свободи вибору дозвіллєвихпотреб та інтересів. Доведено, що для збереження культурної ідентичностіварто розширити перелік послуг в культурно-дозвіллєвій сфері, адже самев ній найбільше проявляються народні звичаї, свята, фольклор, традиції,обряди. І якщо враховувати побажання відвідувачів, то можна досягти високогоінтелектуального рівня, покращити психологічний, моральний, фізичний станлюдини. Наголошено, що ефективне використання вільного часу сприяєформуванню всебічно розвинених, соціально активних та ініціативнихособистостей, а також є способом зближення інтересів різних соціальних групі народів. Вказано на методи та засоби, що допомагають залучити аудиторіюу процес діяльності в умовах дозвілля (гра, театралізація, змагання, методрівноправного духовного контакту, критика, імітація); на необхідність мотиваціїта різноманітності. Остання залежить від морального та культурного рівня особиі може бути соціально корисною, нейтральною чи асоціальною.
Альона Олегівна Кириченко
Питання культурології pp 206-218; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221068

Abstract:
Мета статті – схарактеризувати сучасні концертні шоу в контексті використанняв них технологій віртуальної реальності. Методологія дослідження ґрунтується назастосуванні міждисциплінарного підходу до аналізу концертних шоу, теоретичногопідходу – для вивчення наукової літератури; аналітичного та компаративного – длявизначення впливу технологічної складової на режисуру сучасних шоу. Науковановизна полягає в тому, що вперше розглянуто віртуальні технології, інтегрованів концертне шоу. Висновки. Технології віртуальної / доповненої реальності, поступововходячи у всі сфери нашого життя: від медицини, освіти, науки до мистецтва,архітектури та дозвіллєвої діяльності людини, вже перестають асоціюватися з чимосьнадновим. Концерне шоу з допомогою надсучасних технологій може поєднуватиу собі різні види мистецтв, а тому має потужний потенціал впливу на глядача. Наприкладі конкретних концертних шоу та виступів артистів презентовано механізм«вплетення» технологій віртуальної / доповненої реальності в сценічний простір.Розглянуто поняття віртуальної, доповненої та змішаної реальності. Зазначено,що з потужним розвитком інформаційно-комунікаційних технологій можливепоєднання усіх комп’ютерних технологій в єдину розширену реальність. Кінець ХХ ст.ознаменувався появою віртуального гурту, а вже початок ХХІ ст. – появою віртуальнихартистів-вокалоїдів та відтворенням віртуальних копій померлих артистів, що даєпідстави констатувати можливості впровадження новітніх комп’ютерних технологійу концертні шоу. Акцентується увага на тому, що використання технологій стає нелише «ефектом заради ефекту», а й підкреслює чи доповнює ідейно-тематичнуспрямованість шоу. Визначною подією в індустрії розваг сьогодення стало створенняукраїнськими та закордонними артистами віртуальних онлайн-концертів. Концертнішоу трансформуються під впливом віртуальних технологій, тобто віртуалізуються,щоб бути актуальними і відповідати викликам часу та запитам вибагливої глядацькоїаудиторії.
Катерина Михайлівна Кириленко
Питання культурології pp 239-249; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221071

Abstract:
Мета статті – з’ясувати дидактичні можливості флешмобу в процесі викладаннязагальногуманітарних дисциплін у закладах вищої освіти культурно-мистецького спрямуваннята ознайомлення з освітнім досвідом Київського національного університету культуриі мистецтв з впровадження флешмобів в навчальний процес. У статті висвітлено багаторічнийдосвід апробації флешмобів на лекціях з дисципліни «Філософія» в КНУКіМ та представленірезультати його проведення. Використовуються такі методи дослідження, як: педагогічнеспостереження, педагогічний експеримент, аналіз, синтез, узагальнення, а також синектика,елементи аксіоматичного та гіпотетико-дедуктивного методів. Наукова новизна дослідженняполягає у висвітленні авторського досвіду роботи та в аналізі його результатів. Висновки.Аналіз практичного досвіду засвідчує доцільність впровадження в освітній процес підготовкиспеціалістів за спеціальностями даної галузі не лише сучасних технологій навчання, алей форм та методів культурно-мистецького середовища. Продемонстровано використанняпотенціалу флешмобу формувати нові звички, включати значну кількість студентів в змістовнудіяльність. З’ясовано, що впровадження флешмобів як творчих методів роботи в процесівикладання загальногуманітарних дисциплін у вищій школі дозволяє зацікавити та вмотивуватистудентів; стимулювати розвиток творчих здібностей; активізувати пізнавальну діяльність;спрямувати викладання непрофільних дисциплін у сферу професійних інтересів та у площинуособистісних пошуків студента; мотивувати молодь до формування активної світоглядної тагромадянської позиції; залучити студента до творення інноваційного освітнього середовища.
Леся Іванівна Червінська
Питання культурології pp 269-279; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221075

Abstract:
Мета статті – з’ясувати особливості формування бренду івент-заходів, що надастьможливості отримати вагомі конкурентні переваги та залучити необхідний інструментарійдля подальшого розвитку, що актуально для України, зважаючи на її привабливість у сферіінвестицій. Методологія дослідження базується на використанні принципів історизму,аналізу, об’єктивності та системності. Наукова новизна полягає у комплексному висвітленніособливостей утворення професійних брендів івент-заходів регіонів для формуваннядержавного іміджу у контексті співпраці стейкхолдерів. Висновки. Наголошено, що створенняефективного національного бренду надає можливість державі результативно конкуруватина міжнародному ринку та створити власний імідж на ринках експорту. Формування брендуівент-заходів – саме та технологія, за сприяння якої країна при мінімальних витратаходержує максимальний ефект в просуванні вітчизняного бренду на глобальному рівні.Доведено, що найважливішим інструментом реалізації стратегії розвитку певного регіонує бренд території на основі ідентичності, культури та репутації, а однією з найбільшефективних технологій формування вітчизняного бренду є івент-заходи для певнихтериторій. Вважаємо, що для формування бренду івент-заходів необхідно орієнтуватися натуризм, торгові марки експорту, зовнішню та внутрішню політику, інвестування та міграційнізакони, культуру і традиції. З’ясовано, що бренди не можуть створюватися зусиллями тількивлади. Важливим є залучення громадян, адже вони сприятимуть піднесенню іміджу країни,збільшенню попиту на експортну продукцію та залученню додаткових інвесторів. Виявлено,що сучасні культурні інституції в Україні та країнах Європейського Союзу функціонують якіндустрії, що, зокрема, продукують культурні продукти у вигляді івент-проєктів. Основниминапрямами формування бренду івент-заходів для України можуть стати мистецтво, культурніпам’ятки, архітектурні споруди, музичні та спортивні заходи, бізнес-івенти, фестивалі та ін.
Євгеній Олександрович Іщенко
Питання культурології pp 49-59; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221044

Abstract:
Мета статті – осмислити основні аспекти концепції «місць пам’яті» П. Нора в контекстінаукових теорій про колективну пам’ять; з’ясувати передумови появи названої концепції;проаналізувати зв’язок концепції П. Нора про «місця пам’яті» з дослідженнями проколективну пам’ять. Методологія дослідження базується на застосуванні таких методів:джерелознавчого – для виявлення історичних передумов появи концепції «місць пам’яті»;аналізу – для встановлення зв’язків концепції П. Нора з дослідженнями про колективну пам’ять;систематизації – для осмислення розвитку основних теорій концепту пам’яті; порівняльно-зіставного – для розгляду основних понять пам’яті (інформативної, історичної, колективної,соціальної). Наукова новизна. Уперше досліджено феномен співвідношення пам’яті та історіїв руслі суттєвих трансформацій сучасного світу і пов’язаних із ними екзистенціальнимипотребами людства. Виявлено ключові аспекти поняття «колективна пам’ять», яка, затеорією М. Хальбвакса, є запорукою ідентичності суспільства, вирізняючись безперервнимрозвитком і множинністю. Висновки. З’ясовано, що одним із вимірів колективної / соціальноїпам’яті є пам’ять про історичне минуле, або його символічна репрезентація. Доведено,що історична пам’ять – не лише один з головних каналів передачі досвіду і відомостейпро минуле, а й найважливіший складник самоідентифікації індивіда, соціальної групи тасуспільства загалом. Проаналізовано передумови, що привели до зміни співвідношення міжісторією і пам’яттю та спонукали П. Нора запропонувати свою концепцію «місць пам’яті»(lieux de mémoire). Вивчено концепт пам’яті в контексті гуманітарного дискурсу, адже, заспостереженнями П. Нора, останні роки ми живемо в «меморіальну епоху». Причину початку«меморіальної епохи» історик вбачає в демократизації історії, коли поняття ідентичностізазнало сенсової інверсії: з індивідуального стаючи колективним.
Back to Top Top