Питання культурології

Journal Information
ISSN / EISSN : 24101311 / 26164264
Current Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts (10.31866)
Total articles ≅ 69
Current Coverage
DOAJ
Filter:

Latest articles in this journal

Тетяна Василівна Нечаєнко, Ліна Іванівна Соломенко
Питання культурології pp 99-108; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188793

Abstract:
Метою розвідки є виявлення специфіки прояву мовленнєвої культури у повсякденномужитті сучасної людини. Основними методологічними принципами у дослідженні сталипринципи аналізу та опису мовних явищ для визначення зрушень в уявленнях про еталонмовлення, міжкультурне спілкування, при якому пояснюється тип особистості, який створюємову і культуру. Методологія також ґрунтується на використанні сукупності дослідницькихпідходів – системного, аксіологічного, формалізованого (контент-аналізу), обумовлених метоюдослідження. З поширенням нових технологій масової комунікації посилюються міжкультурніконтакти за допомогою засобів масової комунікації, що впливає на характер духовної культури,у тому числі мовленнєвої, за рахунок можливостей принципового змістовно-формальногокоригування інформаційних потоків. У результаті зміни усталених мовленнєвих бар’єріві дифузії усної і письмової форм масової комунікації змінюються статус та функції граматичнихі лексичних засобів, очевидними стають розбіжності між уявленнями про вербальну норму якпро незмінний літературний зразок, орієнтований на національні традиції культури мовлення.Це свідчить про те, що в суспільстві відбуваються зрушення в уявленнях про еталон мовлення.Отже, з’ясування специфіки прояву мовленнєвої культури у повсякденному житті сучасноїлюдини є актуальним. Висновки. Комунікативна функція мови забезпечує міжкультурнеспілкування, при якому експлікується тип особистості, який створює мову і культуру. Соціально-психологічна, лінгвістична і культурна характеристики мовця визначають його розуміння світу.Поза культурою мови не може бути...
Оксана Олександрівна Білецька
Питання культурології pp 88-98; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188791

Abstract:
Мета роботи полягає в історично-еволюційному аналізі становлення красномовствав Україні як «науки переконання» або «науки пошуку шляхів переконання», а такожпроблеми формування як комунікативної, так загальної культури особистості. На сучасномуетапі розвитку українського суспільства важливе місце належить комунікативній культурілюдини, тобто кожен індивід володіє особистими якостями, вміннями та навичками, якізабезпечують йому досягнення цілей у міжособистісній взаємодії з іншими, дозволяючиформуватися конструктивному спілкуванню, орієнтуючись на успіх як у професійній, такі у повсякденній діяльності, пристосовуючись до нової системи стосунків у сучасномусвіті, прагнучи самовдосконалення та самореалізації. Методологія дослідження. З метоювисвітлення поняття «мовної культури» на етапах становлення науки про красномовство,з’ясуванні ролі комунікативної культури особистості в сучасному світі, було використанонаступні методи наукового дослідження, а саме: синтез, аналіз та узагальнення. Науковановизна полягає у розкритті концепції комунікативної культури особистості як проявумистецтва красномовства як на сучасному, так і на історичному етапі існування тастановлення суспільства, а також як складової культури загалом. Висновки. З’ясовано, щомистецтво красномовства є універсальним, а здатність до мовлення – складовою загальноїкультури людини, її досягненням. Слово – це засіб спілкування між людьми, спосіб обмінуінформацією, інструмент впливу на свідомість та дії іншої людини. З часів Київської Русіукраїнське мистецтво красномовства заклало основи сучасної комунікативної культури.У...
Вікторія Василівна Соломатова
Питання культурології pp 69-77; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188787

Abstract:
Мета статті – виявити особливості та тенденції розвитку дигітальної культури на початкуХХІ ст.; визначити специфіку творів мистецтва, що є частиною аудіовізуального художньогодискурсу, та охарактеризувати використання сучасних дигітальних технологій як інструментуїх створення на прикладі аудіовізуального проекту «Віртуальний кольоровий орган».Методологія дослідження базується на використанні історико-культурного методу, який давможливість дослідити історичну динаміку розвитку дигітальної культури. Для аналізу етапівсублімування аудіального та візуального в єдиний твір аудіовізуальної дигітальної культурибуло застосовано хронологічний метод. Також використано типологічний і компаративнийметоди – для дослідження та аналізу аудіовізуальних проектів як феноменів та артефактівдигітальної культури. Наукова новизна полягає у виявленні особливостей мультисенсорногодосвіду людини в контексті еволюції цифрових технологій. Висновки. Дослідження специфікиаудіовізуального дискурсу в дигітальній культурі виявило, що сучасні аудіовізуальні проектив дигітальній культурі спрямовані передусім на процес, а не на результат – специфікацифрових технологій у даному випадку полягає в акцентуванні на творчому процесів найрізноманітніших аспектах комунікації. Еволюція аудіовізуальної культури поширюєтьсяна нові технології, прикладом чого є різноманітні аудіовізуальні проекти, – сучасні медіапозиціонуються як засоби вираження, що генерують особливий аудіальний та візуальнийконтент та специфічне естетичне сприйняття. Відзначено, що у цьому контексті комп’ютеряк частина дигітальної культури є...
Ірина Анатоліївна Гардабхадзе
Питання культурології pp 21-33; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188781

Abstract:
Мета дослідження – виявлення тенденцій розвитку сучасного дизайну з визначеннямфакторів впливу на їх формування та спонукальних причин зародження нових напрямківдизайну. Надається оцінка потенціалу використання дизайн-мислення у ролі концептуально-методологічної основи дизайн-творчості. Методи дослідження основані на системномупідході до аналізу тенденцій розвитку сучасного дизайну. Для надання оцінки потенціалудизайн-мислення у ролі концептуально-методологічної бази теорії та практики дизайну,визначення основних груп факторів впливу на формування тенденцій та нових напрямківдизайн-творчості використано елементи порівняльного, критичного, історіографічногота контент-аналізу, а також метод декомпозиції складних процесів. Наукова новизнадослідження полягає у визначенні тенденції розвитку сучасного дизайну з урахуваннямсоціальних, утилітарно-технологічних та художньо-естетичних факторів. Доведено, щоу результаті синтезу елементів культури і технологій може бути досягнута емерджентність,яка у сполученні із соціальним замовленням нового стилю життя є спонукальною причиноюзародження нових напрямків дизайн-творчості. Висновки. Показано, що характерні рисичетвертої індустріальної революції у сучасному дизайні відображаються у формі тенденційсинтезу технологій, мистецтв, елементів етнокультури та екології. Запропоновано принципдиференціації дизайн-творчості від процесів інших напрямків діяльності. Показано,що вплив соціальних факторів на тенденції розвитку сучасного дизайну проявляєтьсяу формі розширення «зон дії» дизайну, фактори художньо-естетичної природи...
Владислав Юрійович Єрьомін
Питання культурології pp 34-46; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188782

Abstract:
Мета статті – виявити вектори і стратегії трансформації релігії в культурі Постмодернув контексті «теорії трьох парадигм». Методологія дослідження полягає в поєднаннізагальнонаукових та спеціальних культурологічних методів. Власне, метод парадигмальногоаналізу дозволив описати три глобальні парадигми європейської культури, виявивши їх онтологічніпідстави. За допомогою генетичного підходу вдалося простежити зародження і розвиток ідеологіїПостмодерну і феномену «Нью Ейдж» як специфічної форми постмодерністської релігійності.Застосування компаративного методу дозволило виявити спільні сенсові структури у філософіїПостмодерну і його «релігійній програмі». Аксіологічний підхід допоміг зрозуміти характер змінсистеми цінностей, що відбуваються при переході культури з однієї парадигми в іншу. Науковановизна роботи полягає у застосуванні «теорії трьох парадигм» до вивчення глибинних шарівєвропейської культури, а також у введенні методу парадигмального аналізу в арсенал методівсучасної культурології. Висновки. Встановлено, що логіка зміни описаних парадигм може бутиоцінена з двох протилежних позицій. Із точки зору постмодерністів, вона розглядається якпрогресивна і означає звільнення людської екзистенції (тілесності, чуттєвості, уяви і творчості)від усього ірраціонального та жорстокого, що було пов’язано з логоцентричною природоюпопередніх парадигм. Із точки зору традиціоналістів, ця логіка регресивна і відображає поступовевидалення з чуттєвої і матеріальної «площини» культурного універсуму його сенсової і духовної«вісі» – Логосу. При цьому зазначено, що трансформація релігії в...
Наталія Віталіївна Барна
Питання культурології pp 11-20; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188780

Abstract:
Мета статті – визначити соціокультурні детермінанти формування систем інтерпретаціїмодної діяльності як фактора гармонізації глобалізаційних проблем сучасності. У дослідженнівикористано компаративний та системний підходи, що допомогло визначити моду як системузмін та інновацій у контексті антропологічної проблематики. Такі філософські методи, яктрансцендентальний, допомагають з’ясувати, наскільки можливі зміни модних інновацій задоби глобалізації; яким чином стають наявними самі зміни (феноменологічний метод); як одинцикл модних інновацій перетворюється на інший. Метод культурно-історичної реконструкціїдопомагає визначити модні артефакти як феномен новітньої культури. Наукова новизна.Антропологічний поворот концентрує увагу на антропному вимірі моди, який свідчить проантропологічну обумовленість модного теоцентризму та теріоморфізму. Висновки. Доведено,що в теорії сучасної естетичної думки, мистецтвознавстві, культурології визначають триповороти: антропологічний, семіотичний та візуальний. Так сталося, що ці повороти розводятьу часові, і вважається, що антропологічний передував семіотичному. Проблема дискурсу, тексту,знаку трансформує проблему людини, яка була гостро позначена на межі ХІХ–ХХ століть,у площину мовних адеквацій. Антропологічний поворот відображує сьогоднішню ситуацію, якапрезентує надмірну, більше того, надзвичайно екстравагантну реальність візуалізації світу,новий оптикум, паноптичний універсум, який дає можливість масмедіа, рекламі, віртуальнійреальності демонструвати, презентувати, розширювати світ інформації настільки, що людинамайже весь час перебуває у...
Олена Павлівна Плюта
Питання культурології pp 215-226; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188812

Abstract:
Мета статті – виявити ціннісно-ментальні символи національної культури, такі як їжа такухня. У дослідженні використані методи аналізу і синтезу, за допомогою яких розглянутокулінарні символи як результат духовної діяльності людини, що впливає на соціокультурніпроцеси і транслює соціокультурний досвід людства. Для розуміння символічного характерупроцесу, який відображає перехід від споживання речей до споживання знаків, було такожвикористано методи формалізації та абстрагування, що дозволило визначити значеннякулінарії як носія символічних кодів певної культури. Наукова новизна полягає в уточненніположення про семантику складників національної кухні, а також закономірностейтрансляції інформації, закодованої в атрибутах сфери харчування, яке дає змогу вестимову про їх здатність до архетипізації та набуття якостей національно-ментальнихсимволів. Висновки. Таким чином, кулінарний символ є результатом духовної діяльностілюдини, який впливає на соціокультурні процеси і транслює соціокультурний досвідпоколінь і людства в цілому. Отже кулінарні символи як культурний феномен залученідо складного механізму утримання і міжпоколінної трансляції культурних цінностей. Прицьому зміст цінностей співвіднесений з ідеалами тієї соціально-історичної епохи, в якійвони виникли. Усталені цінності є дійовими і в сучасному комунікативному процесі, вонивпливають на розвиток соціокультурних життєзабезпечуючих практик, до яких відноситьсяі культура споживання їжі. Доведено, що істотні зміни в культурі харчування пов’язані ізсимволізацією їжі, дослідження якої ускладнюється тим, що вона не створена...
Олена Олександрівна Каракоз
Питання культурології pp 194-205; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188809

Abstract:
Мета статті полягає у визначенні місця традиційної та електронної книг у процесіпопуляризації книги і читання. Основними методологічними принципами стали принципианалізу та синтезу, які дали можливість визначити значення та місце культури читанняяк одного з компонентів інформаційної культури населення, розуміння необхідностістворення умов для відродження інтересу до читання та піднесення його престижу. Крімтого, застосовано статистичний метод для виявлення значення друкованих, електроннихі аудіокниг серед інших форм дозвілля. Наукова новизна полягає в аналізі синтезу традиційноїта новітньої форм книги для забезпечення поширення текстової комунікації. Висновки. Такимчином, традиційна і електронна книги, залишаючись незмінним джерелом знань, мають якпереваги, так і вади. Зокрема, традиційна книга може сприйматися як витвір мистецтва дляотримання естетичного задоволення, колекціонування, мати ексклюзивність і можливістьотримати підпис автора, а також використовуватися без технічних пристосувань. Тоді якелектронний текст не відчувається, а є виключно візуальним. Однак електронна книга такожмає низку переваг, пов’язаних зі створенням нових інформаційних ресурсів, що прискорюєкомунікативні процеси та надає можливість на якісно новому рівні організовувати процесивиробництва, зберігання і розповсюдження інформації. До того ж, завдяки таким технологіям,як анімаційність, компактність, багатовимірність трансляції інформації, емоційність впливуна сприйняття читача, зниженню затрат на видання, можливості авторів розміщуватиматеріал без залучення видавництв і, зрештою, екологічності...
Марія Володимирівна Макарова
Питання культурології pp 206-214; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188810

Abstract:
Мета статті. Охарактеризувати сутність комунікації між різними поколіннями в процесірозвитку суспільства, обумовленої її специфікою та відмінностями від усіх інших видівсоціальних комунікацій. Адже ні професійна, ні міжособистісна, ні педагогічна, ні масовакомунікації не є такою ж мірою джерелом історичного розвитку. Методологія дослідженняполягає у застосуванні загальнонаукових методів і підходів, зокрема діалектичного, щодає можливість розглянути соціальні та комунікативні процеси в їх органічній цілісності,проаналізувати сутність комунікації між різними поколіннями в конкретно-історичнихсоціальних системах. З’ясувати, як одночасно з розвитком суспільства відбуваєтьсявидозміна міжпоколінної комунікації, а також виявити суперечності в просторі останньої.Актуальність дослідження продиктована тим, що між поколіннями формується простірнерозуміння, взаємного відторгнення, неприйняття, виникає «зона мовчання». Науковановизна полягає у виявленні сутності комунікації у різних типах суспільств за типологієюМ. Мід та М. Петрова. Висновки. З’ясовано, що процеси міжпоколінної комунікаціївідбуваються в суспільстві, як правило, спонтанно, в залежності від його типу, структуривлади, соціально-економічних відносин та ін. Виявлено, що незабезпечення міжпоколінноїкомунікації зв’язку між минулим, теперішнім і майбутнім стає умовою появи певнихдеструктивних елементів, оскільки орієнтація тільки на теперішнє та специфіка сучасноїсоціалізації вносять розрив у діалог поколінь. Доведено, що в умовах кризи суспільногорозвитку міжпоколінний комунікативний простір починає формуватися в процесі...
Ірина Яківна Гаюк
Питання культурології pp 180-193; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188807

Abstract:
Мета статті. Розглянути історичну специфіку формування та функціонування вірменськихкварталів і характерні риси соціальної топографії вірмен Львова. Досліджується культурнийвплив вірменської етнонаціональної меншини на формування історичного обличчя Львова.Основним методологічним принципом дослідження став метод історичного аналізу джерел тасинтез їхніх даних, який надав можливість розкрити специфіку історичного розвитку вірменськихкварталів Львова як важливої частини культурного буття України. Методи інтерпретаціїта соціальної топографії було використано для вивчення впливу соціальної ідентичностіта соціального статусу, професії та взаємин різних соціальних груп на їх територіальнерозміщення в місті. Висновки. Вивчення історичної динаміки соціотопографії вірменськоїколонії Львова дозволяє зробити висновок, що вірмени Львова мали зазвичай престижнемісце проживання упродовж всього часу існування вірменської колонії міста. Водночас чималовірмен навіть у середньовіччі проживало поза межами обох вірменських кварталів, зокрема,на престижній центральній площі міста (пл. Ринок). У ХІХ – поч. ХХ ст. вірмени Львова сталиорганічною інтегрованою частиною львівських жителів, тому говорити про функціонуваннявірменських кварталів як автономного вірменського етнонаціонального топосу підстав немає.Однак представники вірменської інтелектуально-мистецької еліти відіграли помітну рольу створенні нового обличчя Львова.
Back to Top Top