NaUKMA Research Papers in Philosophy and Religious Studies

Journal Information
ISSN / EISSN : 26171678 / 26175703
Current Publisher: National University of Kyiv - Mohyla Academy (10.18523)
Total articles ≅ 46
Filter:

Latest articles in this journal

Kseniia Meita
NaUKMA Research Papers in Philosophy and Religious Studies, Volume 5; doi:10.18523/2617-1678.2020.5.81-89

Yurii Svatko
NaUKMA Research Papers in Philosophy and Religious Studies, Volume 5; doi:10.18523/2617-1678.2020.5.26-59

Taras Lyuty
NaUKMA Research Papers in Philosophy and Religious Studies, Volume 5; doi:10.18523/2617-1678.2020.5.3-14

Alexander Mayevsky
NaUKMA Research Papers in Philosophy and Religious Studies, Volume 5; doi:10.18523/2617-1678.2020.5.15-25

Viktor Kozlovskyi
NaUKMA Research Papers in Philosophy and Religious Studies, Volume 5; doi:10.18523/2617-1678.2020.5.90-102

Vitali Terletsky, Viktor Kozlovskyi
NaUKMA Research Papers in Philosophy and Religious Studies, Volume 5; doi:10.18523/2617-1678.2020.5.103-105

Viktor Kozlovskyi
NaUKMA Research Papers in Philosophy and Religious Studies, Volume 4, pp 3-16; doi:10.18523/2617-1678.2019.4.3-16

Abstract:
У статті розглянуто метафізичні студії Петра Івановича Ліницького (1839–1906), професора кафедри логіки і метафізики Київської духовної академії. Особливу увагу приділено його аргументам на захист метафізики. П. Ліницький показав, що популярні доктрини матеріалістичної філософії і позитивізму, які намагаються спростувати метафізику, суттєво залежать від певних метафізичних уявлень їхніх творців. «Матерія» матеріалістичної філософії (К. Фоґт, Л. Бюхнер, Я. Молешотт), «Непізнаванне» позитивістів (Г. Спенсер) – ці поняття відповідають критеріям трансцендентної реальності традиційної метафізики. П. Ліницький привернув увагу до тих концептуальних підходів, які редукували метафізику до психічних мотивів, зокрема до зацікавленості, допитливості, бажання відкривати нові істини про «неочевидні» речі, пошуків відповіді на питання, що зумовлені страхом смерті, егоїзмом чи альтруїзмом, наміром, спираючись на аналогію з досвідним знанням, пояснити трансцендентні речі. Київський професор обґрунтував, що метафізика потребує логіко-гносеологічного, категоріального визначення її предмета, а також визнання теологічного підґрунтя метафізичного пізнання. Поєднання всіх цих чинників уможливить існування метафізики як філософської науки.
Yurii Svatko
NaUKMA Research Papers in Philosophy and Religious Studies, Volume 4, pp 40-57; doi:10.18523/2617-1678.2019.4.40-57

Abstract:
Стаття продовжує авторські дослідження довжиною у чверть століття з виокремлення культурно-історичних епох Європи на власне філософських засадах. Ідеться про використання феноменолого-діалектичного методу в рамках загальноплатонічного підходу до проблеми знання і розуміння, коли перше per se постає самоспіввіднесенням смислу – світом чистих ідей, а друге – втіленням знання на «іншому», відмінним від чистого знання «на величину розуму» його носія. Відтак будь-яка річ (пор. культурно-історичні епохи), взята у співвіднесенні з самою собою, як предмет знання, виявляється власною ідеєю. Співвіднесення ідеї з її розумним втіленням (образом) переміщує річ до «серединної» сфери розуміння. Саме тут конкретно-історичні усвідомлення типів згаданої ідеальності, втіленості й носійства дають змогу розглядати окремі епохи крізь призму «епохальних» онтологій. У цих актах розуміння філософія відповідає за любов до мудрості – синтезу знання і життя в його розумних поясненнях, історія – за усвідомлення буття в його невпинному становленні, культура – за картинно-особистісне увиразнення людської історії. Так виникає калейдоскоп картинно увиразнених онтологій – культурно-символічних картин світу, де епохи європейської історії наочно виокремлюються на власне смислових засадах. Такому філософському «малюванню» має передувати визначення поняття картин світу – надбання власне європейської думки. Задля цього автор на тлі категорій сутності, смислу, розуму, інтелігенції (свідомості), ейдосу, ідеї, символу, міфу та імені попередньо ідентифікує: Європу – як ідею облаштування життєвого простору під проводом особистості; історію – як становлення самоусвідомлюваного буття; особистість – як фактично втілену самосвідомість; культуру – як увиразнену міфологію людської особистості. Звідси – кінцеве визначення картини світу як історії, типологічно увиразненої в культурі.
Back to Top Top