Psychological Prospects Journal

Journal Information
ISSN / EISSN : 2227-1376 / 2308-3743
Total articles ≅ 256
Current Coverage
DOAJ
Filter:

Latest articles in this journal

Тетяна Гордовська
Psychological Prospects Journal pp 22-37; https://doi.org/10.29038/2227-1376-2021-38-22-37

Abstract:
Мета статті – теоретичний аналіз останніх наукових досліджень з проблеми психологічних наслідків Голодомору, їх впливу на психічне здоров’я та зіставлення результатів дослідження з концептом моральної травми як формою передачі травматичного досвіду через покоління від свідків до нащадків. Методи. У дослідженні застосовані теоретичний аналіз літератури та систематизація досліджень останніх років з проблеми травматизації осіб-свідків Голодомору та їхніх нащадків (проблеми моральної травми), а також методи синтезу, аналізу та узагальнення інформації. Результати. Результати дослідження свідчать про ключові напрацювання в галузі досліджень психологічної травматизації осіб, які пережили Голодомор, характеристики, прояви та механізми передачі травматичного досвіду. Встановлено, що моральна травма є одним із важких психологічних наслідків геноциду. Висновки. Моральна травма часто узгоджується з індивідуальним та колективним контекстом і має спільні ознаки з концептом колективної та культурної травми і посттравматичним стресовим розладом. Проте, на противагу цим поняттям, у структурі моральної травми виділяють наявність негативних моральних емоцій. Зокрема, переживання почуття провини, страху, сорому, тривоги. Моральна травма узгоджується з дослідженням індивідуальних наслідків травматизації свідків та нащадків Голодомору, оскільки описує ушкодження моральної совісті та цінностей людини, спричинених суб’єктивним сприйняттям та переживанням в індивідуальному досвіді ситуації як травмуючої. Водночас у визначеннях колективної та культурної травми ключове місце посідає наявність спільного травматичного досвіду. Перспективами подальших досліджень можуть бути детальне теоретичне вивчення конструкту моральної травми в контексті психології геноциду та емпіричне дослідження особливостей травматизації нащадків свідків Голодомору для подальшого її зіставлення з концептом моральної травми.
Геннадій Коваль
Psychological Prospects Journal pp 76-95; https://doi.org/10.29038/2227-1376-2021-38-76-95

Abstract:
Мета. Статтю присвячено аналізу психогностичної проблеми в межах теоретико-методологічних настанов синергетичного підходу. Актуальність розвідки обумовлена контекстом розробки питання варіативності соціально-психологічних форм психічного. Методи. Для цього дослідження було застосовано методологічний аналіз психогностичної проблеми з погляду синергетичного підходу. Результати. У статті розкрито специфіку синергетичного підходу до психогностичної проблеми порівняно з асоціативним та генеративним підходами. Обґрунтовано можливість розглядати змістовне навантаження термінологічної конструкції «форма організації психічного» як формально-змістовної системи. Крім того, через теоретичний аналіз та висвітлення уявлень про зміну форми організації психічного обґрунтовано необхідність виокремлення умов переходу психічних форм у соціально-психологічні та переходу соціально-психологічних між собою. А саме – доведено можливість розглядати змісти психіки як чинники збурення однорідності певної її форми. Низку уявлень щодо демаркації форм психічного було виокремлено шляхом аналізу положень загально-психологічної теорії діяльності. Останнє визначає специфіку переходів між різними формами системної організації психіки. Зі свого боку, це підтверджує те, що підґрунтям зміни структури системи в межах певної форми організації психічного виступає «продукт» (зміст), утворений в межах попередньої форми організації. Висновки. Аналіз наявних у загально-психологічному дискурсі уявлень щодо демаркації форм психіки дав змогу окреслити передумови специфіки переходу між ними. Такими передумовами виступають змінні, які співвідносні з певною формою організації психіки. А саме – механізм забезпечення змін у структурі системи; зміст як основний «продукт» упорядкованості в цій формі; критерій інтеграції (упорядкування) змісту психічного у «форму цілого». Водночас питання щодо конкретних критеріїв інтеграції в межах певної форми організованості психічного залишається відкритим. Натомість було сформульовано припущення, що критерії інтеграції у форму цілого видозмінюються в процесі філогенетичного та онтогенетичного розвитку реалізованої на людині системної організації психіки. Отримані результати аналізу переконують у тому, що майбутні дослідження порушеної проблематики містять перспективи своєї розробки в межах структурно-інтегративної методології.
Viktoriia Kravchenko, Iryna Shastko
Psychological Prospects Journal pp 124-137; https://doi.org/10.29038/2227-1376-2021-38-124-137

Abstract:
Purpose. The article provides a theoretical analysis of the problem of mistrust as a psychological phenomenon that is closely related to trust. Methods. To achieve the purpose of the study, methods of psychosocial approach are used (because mistrust is manifested both internally and externally); subjective approach (because mistrust is an independent psychological phenomenon); system approach (allows to take into account all connections, types, forms, criteria of trust-distrust, as well as determinants, consequences, functions). With the help of these methods the essence of distrust is revealed, which has its own criteria and features. Results. Analysis of domestic and foreign works on the psychological phenomenon of mistrust allows us to consider it as a means of ensuring human existence in the global world. Along with other sciences (philosophy, sociology, culturology, economics), which study trust – distrust, psychology has a number of methodological and technological problems. The connection between self-confidence and trust in the world is investigated. The task of the study is to determine the essence of distrust; to trace the connection between trust in oneself and trust in the world; to expand the notion of distrust as a means of personal security; to study distrust as a personality trait. An important point in the existence of a balance of self-confidence and trust in others is the level of self-reflection (awareness, spirituality), which will provide a person with peace and acceptance in an unknown difficult situation or fear and rejection, which often drives a person to act non-stereotypically or stereotypically. Conclusions. In general, it can be concluded that mistrust can manifest itself in suspicion, jealousy, inner tension, "protection", naivety, conformity, dogmatism, negativism, skepticism, intimophobia, unwillingness to make long-term plans, fear of change, excessive propensity to engage. The existence of a balance of self-confidence and trust in others is the level of self-reflection (awareness, spirituality), which will provide a person with balance and self-efficacy in solving life's problems.
Дарія Гошовська, Ярослав Гошовський
Psychological Prospects Journal pp 10-21; https://doi.org/10.29038/2227-1376-2021-38-10-21

Abstract:
Мета. У статті здійснено теоретичний аналіз психологічних особливостей просторо-часової депривації (депривованого хронотопу) та стигматизації особистості. Методи. Для реалізації мети дослідження було задіяно методи наукового теоретичного аналізу : аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення. Результати. Науково-психологічний аналіз джерелознавчої бази дав підстави стверджувати, що проблема просторово-часових обмежень особистості тісно корелює з її стигматизацією. Режим різновидових обмежень блокує вітальну активність людини, а скутість, нестача (як і перенасичення) особистісного простору вносять хаотизм і амбівалентність в усвідомлення нею часу життя. Просторова депривація ускладнює і сповільнює побудову як адекватних образів Я та гармонійної Я-концепції, так і блокує особистісний потенціал та пригнічує індивідуальний оптимізм та легенду власного життєвого шляху. Депривована особистість має низку проблем із соціальною адаптацією, а перебування на ранніх етапах онто- і соціогенезу в навчально-виховних інституціях закритого типу зумовлює песимістичний модус самоусвідомлення. Просторово-часова депривація породжує розбалансованість психологічного світу особистості, зумовлює психоемоційне вигорання, розвиток надмірної тривожності, фрустрованості та інших депресивних станів. Вона культивує в дитини пригніченість і маргінальність та накладає певну стигму, яка з різною мірою успішності долається упродовж усієї житєєдіяльності. Діти-сироти й вихованці інтернатних закладів досить часто чітко поляризують світ за параметром «свій-чужий», можуь переживати соціальну ексклюзію та низку інших обмежень свого психосоціального розвитку. Висновки. Блокування просторово-часових вимірів депривованої особистості слугує істотним психотравмівним чинником і негативно впливає на її психоструктуру, зокрема на сенсорно-емоційні, конгнітивні та ціннісно-поведінкові компоненти. Деприваційна стигма може постати причиною асоціальної і/або девіантної поведінки особистості, тому необхідним є фаховий ревіталізаційний супровід, що містить превентивні, консультативні та корекційно-розвивальні заходи.
Наталія Кордунова, Ігор Мудрак, Наталія Дмитріюк
Psychological Prospects Journal pp 96-109; https://doi.org/10.29038/2227-1376-2021-38-96-109

Abstract:
Мета. У статті здійснено теоретичний аналіз психологічних особливостей життєстійкості та адаптивності студентів у кризових ситуаціях. Методи. Для реалізації мети дослідження були використані методи теоретичного наукового пошуку: аналіз, синтез, узагальнення. Для проведення емпіричного дослідження – «Тест життєстійкості» S. Maddi (адаптація Д. Леонтьєва, О. Рассказової), опитувальник «Адаптивність» А. Г. Маклакова, С. В. Чермяніна. В дослідженні взяли участь 80 студентів першого курсу Волинського національного університету імені Лесі Українки. Результати. Аналіз праць українських та закордонних науковців засвідчує, що життєстійкість є необхідним елементом адаптаційного потенціалу особистості, завдяки якому людина чинить опір негативним впливам середовища, стає впевненою й рішучою у власних діях. Життєстійкість сприяє збереженню здоров'я та підтриманню оптимального рівня працездатності й активності в кризових ситуаціях. Висновки. Життєдіяльність – це важлива складова адаптивності студентів у кризових ситуаціях. Доведено, що адаптивність як стійка властивість особистості є внутрішнім підґрунтям спроможності до пристосування в будь-яких умовах життєдіяльності та готовності до взаємодії з середовищем. Перспективи подальших досліджень – у вивченні психологічних особливостей та їх взаємозв'язку з іншими властивостями особистості, що сприятимуть ефективнішому функціонуванню особистості в мінливих умовах сьогодення.
Oksana Kihtyuk, Tetiana Fedotova
Psychological Prospects Journal pp 63-75; https://doi.org/10.29038/2227-1376-2021-38-63-75

Abstract:
Мета статті – здійснити теоретико-методологічний аналіз понять психологічної підтримки, психологічної допомоги, психологічної реабілітації, першої психологічної допомоги (ППД), психологічного консультування; емпірично дослідити ефективність групової роботи в превентивній діяльності клінічного психолога на прикладі впровадження соціально-психологічного тренінгу з формування комунікативної толерантності та ненасильницького спілкування особистості. Методи. Було використано методи теоретичного наукового пошуку – аналіз, синтез, узагальнення та систематизація наукових джерел з питань методів роботи клінічного психолога, психологічної допомоги, підтримки, реабілітації особистості; проведено спостереження, бесіди, анкетування та статистичне опрацювання отриманих результатів до та після впровадження експериментальної програми. Результати. Представлено головні аспекти професійної діяльності клінічного психолога. Обґрунтовано важливість здійснення головних завдань діяльності та професійної спрямованості клінічного психолога: діагностики, превентивної навчальної роботи, психопрофілактики, направлення на реабілітацію, проведення психотерапії. Проведений теоретичний аналіз понять психологічної підтримки, психологічної допомоги, психологічної реабілітації, першої психологічної допомоги (ППД), психологічного консультування засвідчив схожість та не принципову тотожність, направленість на знаходження особистісних ресурсів, на адаптацію до нових ситуативних життєвих обставин людини. Описано важливість проведення ППД. Виокремлено головні сучасні методи роботи клінічного психолога. Описано метод ненасильницького спілкування, метод «рівний-рівному». Визначено ефективність проведення психологічних та психотерапевтичних груп підтримки в роботі клінічного психолога. Емпірично засвідчено ефективність проведення соціально-психологічних навчально-формувальних тренінгів, базуючись на методах ненасильницького спілкування і методі «рівний-рівному». Висновки. Проведення експериментальної програми у формі соціально-психологічного тренінгу показало ефективність використання еклектичного підходу у виборі психотехнічних методів для групової роботи клінічного психолога. Впровадження таких навчально-розвивальних програм являє собою психологічну допомогу та підтримку сучасної молоді на етапі становлення зрілої особистості. Перспективу прийдешніх наукових розвідок вбачаємо у розробленні та впровадженні соціально-психологічних тренінгів у роботі клінічного психолога, використовуючи еклектичний підхід у виборі психотехнічних вправ та методів психологічного впливу на особистість.
Лариса Засєкіна
Psychological Prospects Journal pp 49-62; https://doi.org/10.29038/2227-1376-2021-38-49-62

Abstract:
Мета. COVID-19 пандемія на сучасному етапі трансформується у другу хвилю пандемії, пов’язану з пандемією розладів психічного здоров’я. Незважаючи на той факт, що студенти упродовж тривалого часу не вважалися вразливою категорією населення у період пандемії, результати останніх досліджень доводять, що вони переживають актуальний стрес, тривожність, самотність та депресію в умовах вимушеної соціальної ізоляції. Мета дослідження полягає в емпіричному вивченні емоційного дистресу студентів під час пандемії COVID-19, та науковому обґрунтуванні авторського онлайн ресурсу, базованому на когнітивно-поведінковій терапії (КПТ). Методи. У дослідженні використовувалися методи теоретичного та емпіричного дослідження, зокрема психодіагностичний інструментарій, представлений шкалою психологічного благополуччя К. Ріфф, шкалою депресії А. Бека, шкалою резілієнтності С. Хамса та ін., шкалою тривоги А. Бека. Для тематичного аналізу творів студентів використовувалася комп'ютерна програма Linguistic Inquiry and Word Count (LIWC). Результати дослідження психологічного благополуччя свідчать про те, що найнижчий рівень вираження мають субшкали позитивного ставлення до інших, самоприйняття, цілі в житті та управління оточенням. Тому при розробці онлайн ресурсу саме ці аспекти психологічного благополуччя були враховані. Результати лінійного регресійного аналізу свідчать про те, що тривожність, депресія та резілієнтність сукупно є значущим предиктором психологічного благополуччя. Водночас лише депресія є незалежним значущим предиктором психологічного благополуччя студентів. Враховуючи тривожність та самотність як основні проблеми, про які зазначали студенти у своїх творах, а також соціальну тривожність, яка зростає в умовах неможливості вдосконалювати комунікативні вміння під час пандемії, ресурс був спрямований на зменшення цих негативних емоційні станів. Відповідно до трьох блоків онлайн ресурс отримав назву 3 (ТРИвожність) D (Депресія) САМ (САМотність). Аналіз виділених категорій когнітивних процесів, афектів, часу у творах студентів та методологічні засади КПТ дали змогу вибудувати зміст та структуру онлайн ресурсу для студентів. Висновки. Онлайн КПТ є важливим інноваційним форматом надання психологічної самодопомоги студентам в умовах соціальної ізоляції.
Myroslava Mushkevych
Psychological Prospects Journal pp 198-214; https://doi.org/10.29038/2227-1376-2021-38-198-214

Abstract:
Мета. Процес психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей, спрямований на вивчення особливостей особистісного функціонування дорослих членів сімейної системи, їхнього психологічного стану, кола проблем, завдань для їх розв’язання, зануренням у реальне життя сім’ї. Методи. Етапність психологічного супроводу передбачає первинну діагностику та обговорення результатів стандартизованих і проєктивних методик; вивчення прогалин у знаннях членів сім’ї щодо особливостей особистісного функціонування на рівні шлюбної та батьківської підсистем і надання конкретно-необхідної інформації розвитку психологічної культури; консультування щодо покращення особистісної та міжособистісної взаємодії; опрацювання індивідуальних та сімейних дисфункцій психотерапевтичними методами за допомогою складання діаграми, написання казки, опису метафоричної сімейної скрині. Результати. Змістовні ресурси психологічного супроводу орієнтовані на прогностичні та значущі особистісні предиктори розвитку особистісного функціонування дорослих членів сімейної системи: низький рівень вираження «гіпопротекції»; позитивне ставлення до дитини; низький рівень розширення сфери батьківських почуттів; кооперація з дитиною; обернено пропорційний шизоїдний тип акцентуації; низький рівень симбіозу з дитиною; низький рівень вираження «потурання»; обернено пропорційний рівень мінімальності санкцій; обернено пропорційний епілептоїдний тип. Висновки. Запропоновані складові елементи психологічного супроводу сприяють подоланню негативної психологічної симптоматики та підвищенню функціональності сімейної системи. Виокремлено на психодіагностичному етапі симптоми й проблеми та розглянуто як результат неоптимальних, дисфункційних взаємодій членів сім’ї, а не як атрибут того чи іншого її члена. Фокусами психоедукаційного, психоконсультативного та психотерапевтичного впливу стали виділені чотири неконструктивні особистісні та міжособистісні чинники, як-от «інтровертовано-педантична особистісна диспозиція», «домінантно-агресивна особистісна диспозиції», «психастенічна особистісна диспозиція», «потуральної виховної диспозиції».
Ольга Лазорко
Psychological Prospects Journal pp 150-162; https://doi.org/10.29038/2227-1376-2021-38-150-162

Abstract:
Мета. У статті представлені результати україномовної адаптації опитувальника «Шкала оцінки духовного здоров’я», розробленого в 2014 році Др. К. Л. Гаур (Індія), призначеного для вимірювання стану духовного здоров’я особистості. Шкала містить три субшкали для вимірювання духовного здоров’я: саморозвиток, самоактуалізація та самореалізація. Кожна субшкала містить сім тверджень, що стосуються означених понять. Основна мета цього дослідження – переклад, адаптація та стандартизація опитувальника для української вибірки. Методи. Теоретичний аналіз дав змогу систематизувати сучасне розуміння духовності та духовного здоров’я особистості, а також проаналізувати складові компоненти цього конструкту в англомовній версії опитувальника, показники його надійності та валідності. Було розглянуто потенціал розвитку духовності під час одужання пацієнтів із різними видами фізичних та психічних розладів у клінічній практиці. Емпіричний аналіз полягав у перевірці психометричних властивостей україномовної версії опитувальника. Для цього було проведено процедуру подвійного перекладу тексту та його експертної оцінки, перевірку валідності та надійності тесту відповідно до психометричних вимог, а також стандартизацію тесту на неклінічній вибірці. Результати. Процедура адаптації опитувальника SHAS продемонструвала високі психометричні властивості: показники надійності та конструктної валідності цілком відповідають психометричним вимогам. Показник внутрішньої узгодженості (Коефіцієнт Кронбаха альфа) становить 0,79, показник ретестової надійності – r = 0,76, p < 0,01. Конструктна валідність оцінювалася шляхом кореляції субшкал методики зі шкалами інших психодіагностичних методик та продемонструвала задовільні показники значущості за більшістю показників. Отже, «Шкала оцінки духовного здоров’я» може бути якісним інструментом вимірювання рівня духовного здоров’я особистості. Висновки. Створення україномовної адаптації психодіагностичної методики «Шкала оцінки духовного здоров’я» дає змогу зробити висновки про можливість та доцільність подальшого використання україномовної версії опитувальника як психодіагностичного інструменту для визначення об’єктивного рівня розвитку духовного здоров’я особистості. Цей інструмент привабливий для психотерапевтичної практики, адже містить відносно небагато тверджень і водночас описує найважливіші компоненти духовного здоров’я особистості. Шкалу можна використовувати для визначення прогресу клієнта в терапіях різних напрямів. У перспективі наукових пошуків – адаптація та можлива специфікація опитувальника для вузьких груп населення, зокрема тих, які мають психічні розлади на клінічній вибірці.
Наталія Коструба
Psychological Prospects Journal pp 110-123; https://doi.org/10.29038/2227-1376-2021-38-110-123

Abstract:
Мета. У статті здійснено емпіричний аналіз психологічного благополуччя особистості у взаємозв’язку з її медіарелігійною активністю. Методи. Для реалізації мети дослідження були використані такі методи: стандартизовані опитувальники (Методика внутрішньої стійкості BASIC PH, Опитувальник «Стабільність психічного здоров’я – коротка форма» (MHCSF-UA) та опитувальник часової перспективи Ф. Зімбардо (україномовна адаптація О. Сеник)), а також метод наративу. Серед статистичних методів було застосовано кореляційний аналіз Пірсона та знаходження відмінностей в розподілі оцінок. Результати. Значна частина респондентів реалізує свою потребу у релігійній приналежності за допомогою медіасередовища (61,7%). Медіарелігійна активність статистично значимо прямо пропорційно корелює з типом автонаративу, позитивним минулим, стабільністю психічного здоров’я, віруваннями та цінностями. Тобто опитувані, що часто звертаються до інформаційних тематичних джерел та релігійних практик схильні позитивно оцінювати своє минуле, у них високі показники стабільності психічного здоров’я. Виявлено статистично значимі відмінності у показниках психологічного благополуччя опитаних, які є медіарелігійно активними, та тих, хто не використовує релігійні ресурси у медіапросторі. Такі данні свідчать, що медіарелігійно активні особистості осмислюють свій досвід та знаходять у ньому нові смисли, частіше відчувають щастя, можливість зробити важливий внесок для суспільства, цікавість до життя, знаходять опору у вірі та духовних цінностях, які допомагають пережити кризові періоди, а також схильні покладатися на Божественні сили у процесі вирішення проблем. Висновки. Медіарелігійна активність особистості пов’язана із високими показниками психологічного благополуччя, а саме із стабільністю психічного здоров’я, із віруваннями та цінностями як копінг стратегією подолання стресових життєвих обставин. Перспективою подальших досліджень може служити уточнення взаємозв’язків та відмінностей медіарелігійності особистості із іншими показниками психологічного благополуччя та психічного здоров’я.
Back to Top Top