Current issues in pharmacy and medicine: science and practice

Journal Information
ISSN / EISSN : 2306-8094 / 2409-2932
Current Publisher: Zaporozhye State Medical University (10.14739)
Total articles ≅ 354
Current Coverage
DOAJ
Archived in
SHERPA/ROMEO
Filter:

Latest articles in this journal

A. S. Hotsulia, S. O. Fedotov
Current issues in pharmacy and medicine: science and practice; doi:10.14739/2409-2932.2020.2.207062

Abstract:
Поєднання похідних 1,2,4-тріазолу й теофіліну створює підґрунтя для одержання біологічно активних речовин. Застосування цих гетероциклічних систем дає змогу використовувати нескладні методи хімічної модифікації та доступні реагенти. Це зумовлює актуальність обраного напряму наукових пошуків.Мета роботи – дослідження методів синтезу та вивчення властивостей гетероциклічних систем, що містять у своїй структурі теофілін і 1,2,4-тріазольний фрагмент, створюють цікаве з наукового погляду хімічне різноманіття та є перспективними в галузі пошуку біологічно активних субстанцій.Матеріали та методи. Як вихідну речовину використали теофілін. За допомогою реакцій алкілування, гідразинолізу, взаємодією з карбон дисульфідом із наступною гетероциклізацією за участю надлишку гідразин гідрату отримали 7'-((4-аміно-5-тіо-1,2,4-тріазол-3-іл)метил)теофілін. Наступні стадії хімічного перетворення включали реакції алкілування галогеналканами, утворення азометинових сполук шляхом взаємодії з ароматичними альдегідами та реакції взаємодії з хлорангідридами ароматичних карбонових кислот. Структура одержаних сполук підтверджена даними елементного аналізу, 1Н ЯМР-спектроскопії та ІЧ-спектрофотометрії. Індивідуальність речовин встановлена за допомогою високоефективної рідинної хроматографії з діодно-матричною та мас-спектрометричною детекцією.Результати. Синтезували S-алкілпохідні 7-((4-аміно-5-тіо-1,2,4-тріазол-3-іл)метил)теофіліну, основи Шиффа та карбоксаміди, довели їхню будову та дослідили фізичні властивості. Синтезовані сполуки піддали докінговим дослідженням in silico для визначення можливого впливу на кіназу анапластичної лімфоми з використанням ліганда 2XP2, ланостерол 14-α-деметилазу з використанням ліганда 3LD6, циклооксигеназу-2 з використанням ліганда 4Z0L, які отримали з Банку даних білків (РDB).Висновки. Молекулярний докінг показав можливість синтезованих сполук впливати на активність кінази анапластичної лімфоми, ланостерол 14-α-деметилази та циклооксигенази-2
V. A. Solodovnyk, V. V. Hladyshev, B. S. Burlaka, I. O. Pukhalska
Current issues in pharmacy and medicine: science and practice; doi:10.14739/2409-2932.2020.2.207184

Abstract:
Піроктон оламін (октопірокс) разом із вираженою антимікотичною дією має широкий спектр антибактеріальної активності до грам-позитивних і грам-негативних патогенних мікроорганізмів. Октопірокс характеризується хорошою стерпністю та нешкідливістю під час зовнішнього застосування, а також наявністю дезодорувального ефекту. Також перспективним є поєднання в рецептурі мазі для зовнішнього застосування з піроктон оламіном із нафталаном знесмоленим. Нафталан знесмолений – натуральна речовина мінерального походження, має десенсибілізувальні, протизапальні, знеболювальні, реабсорбувальні, протисвербіжні, розігрівальні й антибактеріальні властивості.Співробітники кафедри технології ліків Запорізького державного медичного університету на підставі комплексних досліджень запропонували композиційний склад мазі з піроктон оламіном і нафталаном знесмоленим для топічної терапії хворих на себорейний дерматит з ураженням волосистої частини голови. Прогнозується, що застосування цього фармакотерапевтичного засобу сприятиме нормалізації ліпідної мантії, кератинізації, десквамації, усуненню свербежу та запалення уражених шкірних покривів.Мета роботи – вивчення наслідків термообробки комбінаційної трихологічної мазі на гідрофільній основі в інтервалі температур, що супроводжують технологічний процес виробництва цієї лікарської форми.Матеріали та методи. Як об’єкти дериватографічних досліджень використовували експериментальну мазь для місцевого застосування, а також діючі (піроктон оламін, нафталан знесмолений) і допоміжні (натрію карбоксиметилцелюлоза, гліцерин, твін 80, пропіленгліколь) речовини цієї лікарської форми. Термогравіметричний аналіз виконали, використовуючи дериватограф «Shimadzu DTG-60» (Японія), що забезпечений платиново-платинородієвою термопарою.Результати. Результати термічного аналізу свідчать про термічну стійкість активних фармацевтичних інгредієнтів і допоміжних речовин лікарської форми, яку дослідили. На дериватограмах мазі з піроктон оламіном та її гідрофільного носія-плацебо спостерігали збіг теплових ефектів із такими для компонента, що активно діє, і допоміжних речовин. Це вказує на відсутність хімічної взаємодії між ними.Висновки. Встановили, що інгредієнти розробленої м’якої лікарської форми для топічної терапії себорейного дерматиту з піроктон оламіном на гідрофільній основі не взаємодіють, а тому ця композиція є механічною сумішшю діючих і допоміжних речовин. Враховуючи результати аналізу теплових ефектів інгредієнтів розробленої мазі для зовнішнього застосування, доцільне здійснення технологічного процесу її виготовлення за температури не більше ніж 90 °С.
O. I. Panasenko, I. I. Aksonova, V. I. Mozul, O. M. Denysenko, Ye. O. Karpun, O. A. Lisunova
Current issues in pharmacy and medicine: science and practice; doi:10.14739/2409-2932.2020.2.207177

Abstract:
Мета роботи – хромато-мас-спектроскопічне дослідження хімічного складу маруни щиткової (Tanacetum corymbosum (L.) Sch. Bip.) та виявлення перспектив застосування сировини цієї рослини в медичній і фармацевтичній практиці.Матеріали та методи. Об’єкт дослідження – маруни щиткової трави, яку зібрали у фазі повного цвітіння наприкінці липня 2019 р. на території м. Запоріжжя. Настоянку екстрагували метиловим спиртом за кімнатної температури протягом 10 днів згідно з методикою виготовлення настоянок. У мікроколбу на 1 мл помістили 0,1 мл екстракту та довели метанолом до мітки 0,5 мл.Розведення, що отримали, досліджували на газовому хроматографі «Agilent 7890B GC System» (Agilent, Santa Clara, CA, USA) з мас-спектрометричним детектором «Agilent 5977 BGC /MSD» (Agilent, Santa Clara, CA, USA) та хроматографічною колонкою DB-5ms (30 м × 250 мкм × 0,25 мкм). Для ідентифікації компонентів використовували бібліотеку мас-спектрів NIST14.Результати. Результати досліджень показали: до хімічного складу маруни щиткової входять 42 сполуки (2 – в ізомерному стані), з них ідентифікували терпеноїди (39,53 %), гетероциклічні сполуки (34,75 %), жирні кислоти та їхні похідні (9,78 %), вуглеводні (7,23 %), спирти (5,61 %), альдегіди й кетони (0,74 %). Найбільші концентрації мали такі сполуки, як 2H-циклогепта[b]фуран-2-он,3,3a,4,7,8,8a-гексагідро-7-метил-3-метилен-6-(3-оксобутил)-,[3aR-(3a.альфа.,7.бета.,8а.альфа)]- (24,46 %), (+)-2-борнанон (11,85 %), біцикло[3.1.1]гепт-2-ен-6-ол,2,7,7-триметил-,ацетат,[1S-(1.альфа,5.альфа,6.бета)]- (16,27 %).За хімічним складом маруна щиткова найближча до маруни дівочої Tanacetum parthenium (L.) Sch. Bip., оскільки обидві рослини містять у значній кількості 2-борнанон (камфору), біцикло[3.1.1]гепт-2-ен-6-ол,2,7,7-триметил-,ацетат,[1S-(1.альфа,5.альфа,6.бета)]-, а також комплекс жирних кислот.Враховуючи отримані результати й інформацію з вітчизняних і закордонних публікацій, можна вважати маруни щиткової траву потенційним перспективним лікарським засобом.Висновки. За допомогою газової хроматографії вперше визначили хімічний склад маруни щиткової трави. Ідентифікували 42 компоненти, які належать до різних груп біологічно активних речовин. Аналізуючи інформацію за кожним компонентом, маруни щиткової трава може бути рекомендована для наступних досліджень як потенційне джерело засобів антиоксидантної, антимікробної та протизапальної активності.
B. B. Samura, M. O. Panasenko
Current issues in pharmacy and medicine: science and practice; doi:10.14739/2409-2932.2020.2.207199

Abstract:
Мета роботи – оцінити взаємозв’язок протипухлинного лікування та кардіогемодинаміки в пацієнтів із множинною мієломою залежно від функції нирок.Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 51 хворий на множинну мієлому, яких поділили на групи залежно від швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ). У першій групі – 12 пацієнтів із ШКФ 30–59 мл/хв/1,73 м2, у другій – 14 пацієнтів із ШКФ 60–89 мл/хв/1,73 м2, у третій – 25 пацієнтів із нормальною функцією нирок. Усім пацієнтам здійснили ехокардіографію до та після протипухлинного лікування.Результати. У пацієнтів із ШКФ на 30–59 мл/хв/1,73 м2 фракція викиду була суттєво нижчою порівняно зі здоровими особами (54,70 [51,20; 57,60] % проти 59,82 [57,81; 62,29] %; р = 0,012) насамперед через зниження кінцево-систолічного об’єму (ESV) (55,90 [43,28; 59,39] мл проти 34,22 [31,72; 41,24] мл; р = 0,031). У цій групі ШОЕ було істотно нижчим порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів із ШКФ 30–59 мл/хв/1,73 м2 після протипухлинного лікування Е (0,77 [0,59; 0,81] м/с, Е/А (0,91 [0,86; 0,95] м/с) було істотно нижчим порівняно з даними до лікування (p < 0,05). У пацієнтів із ШКФ ≥90 мл/хв/1,73 м2 після протипухлинного лікування Е/А (0,89 [0,72; 1,11] м/с були значущо нижчими порівняно з датами до лікування (р < 0,05).У пацієнтів із ШКФ 30–59 мл/хв/1,73 м2 Е (0,89 [0,75; 1,00] м/с проти 1,01 [1,02; 1,24]; р = 0,014), А (0,89 [0,77; 1,10] м/с проти 0,73 [0,56; 0,85] м/с; р = 0,020), E/A (0,98 [0,94; 1,12] проти 1,16 [1,06; 1,25]; p = 0,011) були істотно нижчими порівняно з контролем.Циркулярна систолічна деформація міокарда (-17,60 [-21,05; -15,18] проти -25,92 [-26,09; -19,15]; p = 0,012) і швидкість систолічної циркулярної деформації міокарда (-1,22 [-1,32; -1,20] проти -1,32 [-1,42; -1,25]; р = 0,022) було суттєво нижчим у групі пацієнтів із ШКФ 30–59 мл/хв/1,73 м2 порівняно зі здоровими особами.Висновки. Результати показують, що ступінь функції нирок безпосередньо пов’язаний із діастолічними та регіональними систолічними параметрами лівого шлуночка. У пацієнтів із множинною мієломою та нирковою недостатністю систолічна, діастолічна та реґіонарна систолічна скоротливість були значущо гіршими порівняно з показниками пацієнтів із нормальною функцією нирок і здорових людей. Протипухлинне лікування множинної мієломи негативно впливає на діастолічну та регіональну систолічну функцію. Ці відомості можна використовувати для прогнозу серцево-судинних подій.
B. S. Burlaka, I. F. Bielenichev, V. V. Hladyshev, E. V. Suprun, H. P. Lysianska
Current issues in pharmacy and medicine: science and practice; doi:10.14739/2409-2932.2020.2.207190

Abstract:
Нині у світі спостерігають негативну динаміку поширення цереброваскулярних хвороб, які часто призводять до інвалідизації або летального наслідку в пацієнтів. Такі захворювання характеризуються гострими порушеннями мозкового метаболізму та кровообігу на тлі інших хронічних патологій. За даними ДЗ «Центр медичної статистики МОЗ України», в Україні щороку реєструють понад 100 000 випадків інсультів, понад 30 % пацієнтів помирають протягом першого місяця від початку хвороби.Один із перспективних способів транспортування діючих речовин системної дії, різних фармакотерапевтичних груп, малих і великих молекул – назальний шлях введення. Створені назальні препарати гормонів, антибіотиків, анальгетиків мають швидку терапевтичну дію внаслідок розгалуженої системи капілярів у носовій порожнині. Крім того, завдяки анатомічним особливостям розташування нервів назальний шлях введення – найбільш перспективний неінвазивний метод доставлення діючих речовин до головного мозку для препаратів церебропротективної дії.За даними фахової літератури, рецепторний антагоніст інтерелейкіна-1 (IL-1ra) має нейропротективні властивості при ішемії головного мозку внаслідок блокування надлишку IL-1 та активації протизапального цитокінового каскаду для зниження локального запалення та нейрональних втрат.Тому актуальною проблемою сучасної медицини та фармації для розширення асортименту фармакотерапевтичних засобів – нейропротекторів – є розробка нової інтраназальної форми з активним фармацевтичним інгредієнтом – рецепторним антагоністом інтерелейкіна-1 (IL-1ra).Мета роботи – обґрунтувати вибір допоміжних речовин для нового інтраназального гелю рецепторного антагоніста інтерлейкіна-1β.Матеріали та методи. Дослідження виконали за планом двофакторного дисперсійного аналізу з повторними спостереженнями. Досліджували фактор А (вид полімеру): А1 – хітозан 3 %, А2 – натрій карбоксиметилцелюлоза 0,3 %, А3 – натрію гіалуронат 0,7 %, А4 – натрію альгінат 0,5 %; фактор В (вид спирту): В1 – без спирту, В2 – сорбіт, В3 – гліцерин, В4 – D-пантенол. Як діючу речовину, що додавали до кожної композиції, використали напівфабрикат-розчин рецепторного антагоніста інтерелейкіна-1 (IL-1ra). Наважку діючої речовини брали, зважаючи на розрахунки, для забезпечення концентрації 0,5 % IL-1ra в кожній композиції.Для всіх композицій визначали вивільнення активного фармацевтичного інгредієнта методом рівноважного діалізу за Крувчинським при 37,0 ± 0,5 °С крізь напівпроникну мембрану – целофанову плівку «Купрофан». Діаліз виконали в дифузійних чарунках Франца на дев’ятипозиційній станції (PermeGear, Inc., США). Концентрацію IL-1ra після 30 хвилин визначали методом УФ-спектрофотометрії при довжині хвилі 280 нм на спектрофотометрі UV-2600 (Shimadzu Corporation, Японія).Результати. Для обґрунтування вибору допоміжних речовин для назального гелю рецепторного антагоніста інтерлейкіна-1β вивчили вплив фармацевтичних факторів (полімери та спирти) на інтенсивність вивільнення IL-1ra з назальної форми. Результати дисперсійного аналізу фармацевтичних факторів (полімери та спирти) свідчать, що гідрофільні полімери та зволожувачі значущо впливають на вивільнення діючої речовини з експериментальних композицій. Як допоміжні речовини для нової назальної форми з IL-1ra доцільно використовувати мукоадгезивний...
N. M. Polishchuck, D. L. Kyryk, I. Ye. Yurchuk, O. M. Filippova, T. M. Lischenko, S. V. Yehorova
Current issues in pharmacy and medicine: science and practice; doi:10.14739/2409-2932.2020.2.207203

Abstract:
Проблема антибіотикорезистентності збудників гнійно-запальних захворювань, які виникають у пацієнтів під час лікування у стаціонарах хірургічного профілю, – актуальна і потребує досконалого знання спектра штамів мікроорганізмів, що циркулюють, і змін профілю їхньої антибіотикорезистентності в умовах лікарняних закладів. Виявлення резистентних штамів мікроорганізмів потребує корекції емпіричної антимікробної терапії та системи профілактичних і протиепідемічних заходів.Мета роботи – ретроспективний аналіз циркуляції та зміни антибіотикорезистентності клінічно значущих збудників гнійно-запальних захворювань пацієнтів, які перебували на лікуванні у стаціонарах хірургічного профілю КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради (КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР) у 2013–2019 роках.Матеріали та методи. За даними звітної документації проаналізували результати бактеріологічних досліджень клінічних зразків, що отримали від хворих, які перебували на лікуванні у відділеннях хірургічного профілю КНП «МЛЕ та ШМД» у період із 2013 до 2019 р. Визначили пріоритетні збудники гнійно-запальних станів хворих та основні тенденції зміни резистентності мікроорганізмів до антибіотиків.Результати. Ретроспективно встановили: за цей період дослідили 21 301 клінічний зразок і виділили 21 369 штамів умовно-патогенних мікроорганізмів. Основні збудники гнійно-запальних захворювань: штами E. faecalis, S. aureus, E. coli, K. pneumoniae, P. aeruginosa, A. baumannii. Питома вага ентерококів була істотно більшою за інші мікроорганізми. Чутливість цих штамів до антибіотиків щорічно змінювалася. Так, за останні роки значущо знизилась кількість ванкоміцинрезистентних ентерококів (з 4 % до 1 %), проте суттєво зросла кількість метицилінрезистентних стафілококів (з 42 % до 82 %). Поступово збільшилася кількість ешерихій і клебсієл, що резистентні до цефтріаксону (з 49 % до 60 % і з 54 % до 63 % відповідно) і гентаміцину (з 46 % до 57 % і з 47 % до 56 % відповідно). 90 % штамів ацинетобактерів виявилися стійкими до фторхінолонів і карбапенемів, 80 % – до амікацину та гентаміцину. 80 % культур псевдомонад були нечутливими до дії цефтазидиму, цефепіму, карбапенемів, 90 % – до фторхінолонів, 60 % – до аміноглікозидів.Висновки. Моніторинг циркуляції основних збудників гнійно-запальних захворювань із визначенням спектра резистентності виділених штамів мікроорганізмів до антибіотиків – один з етапів обґрунтування емпіричної антибактеріальної терапії в межах лікарні.
L. I. Kucherenko, O. V. Khromylova, O. O. Portna, H. I. Tkachenko
Current issues in pharmacy and medicine: science and practice; doi:10.14739/2409-2932.2020.2.207180

Abstract:
Україна посідає одне з перших місць у Європі за показниками цереброваскулярної захворюваності та смертності від інсульту. Тому розробка нових лікарських засобів для лікування цих патологій є актуальним завданням сучасної фармації, а створення нового комбінованого препарату на основі гліцину (нейротрасмітерної амінокислоти) та тіотріазоліну (антиоксиданта) є доцільним і актуальним. Для нового комбінованого лікарського засобу запропонували раціональну лікарську форму – таблетки. Для створених комбінованих таблеток необхідно розробити методи стандартизації. Найчастіше для стандартизації готових лікарських форм і аптечного, і заводського виготовлення використовують фізико-хімічні методи дослідження. Нашу увагу привернув метод високоефективної рідинної хроматографії, який дає змогу одночасно здійснити стандартизацію діючих речовин в одній наважці. Для розробки методики ВЕРХ передусім необхідно дібрати оптимальні умови аналізу діючих речовин.Мета роботи – підбір оптимальних умов одночасного визначення гліцину з тіотріазоліном у модельній суміші методом ВЕРХ.Матеріали та методи. Під час досліджень використовували гліцин і тіотріазолін. Дослідження виконали, використовуючи модульну систему ВЕРХ BISCHOFF зі спектрофотометричним детектором Lambda 1010. Використовували колонки Prontosil 120-5-CN, Hypersil ODS-C18-5u. Як елюенти використовували воду, 0,05 % водний розчин трифтороцтової кислоти, Bu4NHSO4 3,4 г/л у воді, Bu4NHSO4 3,4 г/л, 0,02 М Na2HPO4 у воді, Bu4NHSO4 3,4 г/л, 0,05 % розчин трифтороцтової кислоти у воді.Результати. За результатами дослідження, серед різних елюентів і фаз, які використали, надалі для сумісного визначення гліцину з тіотріазоліном і в модельній суміші, і в комбінованих лікарських формах доцільно використовувати як елюент тетрабутиламоній в умовах іон парного хроматографування на оберненій фазі з одночасним використанням кислого буфера – 0,05 % розчину трифтороцтової кислоти.Висновки. Протягом досліджень дібрали оптимальні умови одночасного визначення гліцину з тіотріазоліном в одній наважці. Встановили, що визначення діючих речовин необхідно здійснювати в умовах іон парного хроматографування на оберненій фазі з застосуванням елюента з тетрабутиламонієм з одночасним використанням кислого буфера – 0,05% розчину трифтороцтової кислоти.
A. O. Savych, S. M. Marchyshyn, L. O. Kravchuk
Current issues in pharmacy and medicine: science and practice; doi:10.14739/2409-2932.2020.2.207118

Abstract:
Фармакотерапія цукрового діабету – надзвичайно актуальна проблема медицини та фармації через її недостатню безпечність і недосконалість у підтриманні оптимальної глікемії, часті зміни якої призводять до розвитку діабетичних ангіопатій. Тому оптимізація лікування за допомогою лікарських рослинних зборів є доцільною через низьку їхню токсичність і комплексний вплив низки біологічно активних речовин на патогенез цукрового діабету та його ускладнень.Мета роботи – встановлення якісного складу та визначення кількісного вмісту флавоноїдів у зборах антидіабетичних № 3 і № 4.Матеріали та методи. Об’єкти для досліджень: збір антидіабетичний № 3, до складу якого входить листя кропиви дводомної, корені цикорію, плоди шипшини, кореневище пирію повзучого, корені кульбаби лікарської, та збір антидіабетичний № 4, який містить корені лопуха, кореневище пирію повзучого, стовпчики з приймочками кукурудзи звичайної, квітки цмину піскового, плоди шипшини. Якісний склад і кількісний вміст флавоноїдів визначали методом високоефективної рідинної хроматографії на хроматографi Agilent Technologies 1200.Результати. У зборі антидіабетичному № 3 виявили 6 індивідуальних флавоноїдів і встановили їхній кількісний вміст: рутин (0,36 %), неогесперидін (0,31 %), лютеолін (0,17 %), кверцетин (0,05 %), ізокверцитрин і нарінгенін (по 0,04 %); у зборі антидіабетичному № 4 визначили 4 індивідуальні флавоноїди та встановили їхній кількісний вміст: лютеолін (0,42 %), рутин (0,29 %), кверцетин (0,21 %) та ізокверцитрин (0,63 %).Висновки. Уперше методом високоефективної рідинної хроматографії встановили якісний склад і визначили кількісний вміст основних флавоноїдів у зборах антидіабетичних № 3 і № 4. Результати дослідження показали: у зборі антидіабетичному № 3 міститься 6 флавоноїдів із переважанням рутину та неогесперидіну, у зборі антидіабетичному № 4 – 4 флавоноїди, кількісно переважають лютеолін, рутин і кверцетин. Це дає підставу зробити висновок про антидіабетичну активнiсть за патогенетичним механiзмом впливу, що свідчить про доцільність вивчення цих зборів як перспективних фітозасобів для лікування та профілактики цукрового діабету.
S. M. Marchyshyn, L. I. Budniak, I. M. Ivasiuk
Current issues in pharmacy and medicine: science and practice; doi:10.14739/2409-2932.2020.2.207119

Abstract:
Мета роботи ‒ встановлення якісного складу та визначення кількісного вмісту індивідуальних компонентів дубильних речовин у траві та бульбах смикавця їстівного (чуфи) (Cyperus esculentus L.) методом ВЕРХ.Матеріали та методи. Об’єкти досліджень – бульби і трава смикавця їстівного. Сировину заготовляли на дослідних ділянках відділу нових культур Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України (м. Київ) у 2018 р. Якісний склад і кількісний вміст компонентів дубильних речовин визначали методом високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ).Результати. У траві та бульбах смикавця їстівного методом ВЕРХ встановили наявність 7 компонентів дубильних речовин. Серед індивідуальних компонентів дубильних речовин у траві та бульбах смикавця їстівного переважають галокатехін і епігалокатехін. У траві смикавця їстівного визначили найменший вміст кислоти елагової – 0,05 %. У бульбах смикавця їстівного серед індивідуальних компонентів дубильних речовин встановили незначну кількість кислоти галової, елагової та катехіну – по 0,1 %.Висновки. Вперше методом ВЕРХ дослідили якісний склад і встановили кількісний вміст індивідуальних компонентів дубильних речовин у траві та бульбах смикавця їстівного. Види сировини, яку досліджували, містять вільні кислоти (галову та елагову) і компоненти конденсованих дубильних речовин (катехін, галокатехін, епікатехін, епігалокатехін, епікатехінгалат). Серед індивідуальних компонентів дубильних речовин переважали галокатехін і епігалокатехін, вміст яких у траві становив 2,19 % і 1,06 %, у бульбах – 0,38 % і 0,10 % відповідно. Галокатехін та епігалокатехін можна рекомендувати для стандартизації сировини смикавця їстівного. Результати свідчать про перспективність наступних досліджень біологічно активних речовин трави і бульб смикавця їстівного.
A. A. Safonov, A. V. Nevmyvaka
Current issues in pharmacy and medicine: science and practice; doi:10.14739/2409-2932.2020.2.207196

Abstract:
Сильна втома може виникнути через постійну перевтому, недостатню фізичну активність, депресію, безсоння тощо. Слід розуміти, що втома, слабкість (і емоційна, і фізична) – це не хвороба. Часто для зменшення стомлюваності використовують активозахисні речовини. Для пошуку нових речовин із різним спектром фармакологічної активності зарекомендували себе похідні 1,2,4-тріазолу.Мета роботи – дослідження актопротекторної активності серед синтезованих раніше 2-((5-(2-бромфеніл)-4-заміщених-4Н-1,2,4-тріазол-3-іл)тіо)ацетатів.Матеріали та методи. Сполуки, що використали для вивчення фармакологічної активності, синтезовані на кафедрі природничих дисциплін для іноземних студентів та токсикологічної хімії Запорізького державного медичного університету. Для дослідження актопротекторної активності 2-((5-(2-бромфеніл)-4-заміщених-4Н-1,2,4-тріазол-3-іл)тіо)ацетатів використовували білих нелінійних щурів вагою 200–260 г, 7 тварин на групу. Для дослідження фармакологічної активності використали метод примусового плавання з навантаженням 10 % від маси щура. Статистичні результати розраховували за допомогою тесту Колмогорова–Смирнова та тесту Шапіро–Уїлка.Результати Виявили, що сполуки Ia, Ib, IIb, IIk, IIj мають помірний актопротекторний ефект, але жодна сполука не перевершує препарат порівняння. Зробили кілька висновків щодо залежності «структура – актопротекторна дія»: найактивніша сполука – 2-етаноламоній 2-((5-(2-бромфеніл)-4-етил-4Н-1,2,4-тріазол-3-іл)тіо)ацетат (IIj); перехід у 2-((5-(2-бромфеніл)-4-заміщені-4Н-1,2,4-тріазол-3-іл)тіо)ацетатні солі та вибір катіону – натрій, калій або 2-етаноламоній – призводить до посилення актопротекторного ефекту.Висновки. В результаті роботи дослідили актопротекторну активність 18 нових 2-((5-(2-бромфеніл)-4-заміщених-4Н-1,2,4-тріазол-3-іл)тіо)ацетатів. Зробили висновки щодо залежності «структура – актопротекторний ефект».
Back to Top Top