Refine Search

New Search

Results in Journal Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies: 47

(searched for: journal_id:(4170598))
Page of 1
Articles per Page
by
Show export options
  Select all
Serhii Olhovskyi
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 119-134; doi:10.31866/2617-7943.3.2.2020.221102

Abstract:
Мета статті полягає у висвітленні динаміки змін географічної ситуації в пониззі Дніпра, зокрема на Кінбурнському півострові в античний час і освоєння регіону на фоні грецької колонізації Нижнього Побужжя. Під час написання статті застосовані загальнонаукові методи та системний підхід до вивчення писемних та археологічних джерел. Наукова новизна полягає в порівнянні археологічних і давньогрецьких літературних джерел із палеогеографічними даними, що дало змогу відновити природні умови в античний час у районі Буго-Дніпровського лиману і значно доповнити уявлення про формування греко-варварських зв’язків у регіоні. Висновки. Природні умови в районі Буго-Дніпровського лиману неодноразово змінювалися протягом останніх тисячоліть, що було пов’язано із коливанням рівня Чорного моря. З античного часу Кінбурнський півострів був відомий в античній літературній традиції, але мав зовсім іншу конфігурацію берегової лінії й був вкритий листяним лісом. Наприкінці VII ст. до н. є. на березі одного з рукавів дніпровської дельти з’явилося поселення, яке за своїми морфологічними ознаками було визначено як тимчасове сезонне торжище, на якому в теплу пору працювали ремісники – вихідці із Подніпров’я, Балкан, Північного Кавказу й навіть далеких східних областей. Затухання життя на торжищі було пов’язано із заснуванням Ольвії, де прибулі здалеку ремісники могли затримуватися на тривалий час, не залежачи від сезонних змін погоди й орендуючи приміщення для облаштування там тимчасових майстерень. З Ольвії ці майстри могли розповсюджувати свою діяльність і на поселення хори, про що свідчать поодинокі зношені ливарні форми на деяких із них, а також поховання варварського ливарника в Марицинському могильнику неподалік від Ольвії. Після від’їзду майстрів у приміщеннях прибирали і всі рештки майстерень скидали в покинуті льохи або ями, подібні до тієї, що була розкопана в 1982 р.
Inna Prokhatska
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 192-202; doi:10.31866/2617-7943.3.2.2020.221110

Abstract:
Основними завданнями сучасного музею є наукове документування явищ, процесів, закономірностей розвитку історії; охорона культурно-історичних цінностей шляхом збирання, зберігання, реставрування, консервування та документування предметів матеріальної та духовної культури; проведення наукових досліджень на основі першоджерел; освіта, виховання та популяризація історії. Найбільш трудомісткими є фондова робота та експозиційна діяльність. Музейний предмет — культурна цінність, якість або особливі ознаки якої роблять необхідним для суспільства її збереження, вивчення та публічне представлення. Будь-яка робота з музейним предметом супроводжується документуванням різного ступеня обов’язковості. І чим краща система документування історії предмету в музеї, тим простіше працювати з предметом, тим більше інформації може цей предмет надати для наукового вивчення. Тому структурування і виведення документального обліку на актуальний рівень не просто вимога часу, а тотальна необхідність. Кожне переміщення предмету в межах та за межі музею з метою його використання для експозиційної, науково-дослідної чи іншої діяльності потребує відображення у цілому ряді документів. Важливими є документи, що містять оперативну інформацію про музейний предмет та безпосереднє місце його перебування. До таких документів, що забезпечують ефективний контроль за переміщеннями та станом музейних предметів, а також про їх адміністративну цілісність відноситься такий вид допоміжної внутрішньої музейної документації, як топографічний опис. Мета дослідження полягає у визначенні методологічних підходів до процесів обліку та збереження музейних предметів. Для досягнення мети використані первинні, спеціальні методи дослідження, їх сукупність та понятійно- категорійний апарат. Науковою новизною статті є піднятті питання уніфікації термінології, що використовується у музейній сфері, в тому числі і в галузі документального обліку. Також у роботі розглядаються способи та методологія складання та ведення топографічних описів у різних відділах музею, а також пропонуються розроблені співробітниками музею шаблони топографічних описів, які відповідають меті якнайдетальнішого документування історії музейного предмету, в тому числі історії його переміщень.
Olena Popelnytska
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 151-160; doi:10.31866/2617-7943.3.2.2020.221105

Abstract:
Метою дослідження є загальна характеристика документального комплексу відомого археолога Миколи Львовича Ернста, що зберігається в архіві Національного музею історії України: особисті документи та польова документація (креслення розкопів, малюнки знахідок, тексти звітів) студій археологічних пам’яток від кам’яної доби до середньовіччя включно, у 1920-х–1930-х рр. проведених у різних регіонах Кримського півострова. Методами дослідження є методи аналізу/синтезу, індукції/дедукції, систематизації та кореляції, а також порівняльно-історичний метод. Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше до наукового обігу вводиться комплекс польової документації відомого археолога М. Л. Ернста. Висновки: дана публікація є оглядом документального комплексу М. Л. Ернста, який становить значний інтерес як джерело дослідження як маловивчених сторінок кримської археології міжвоєнного часу, так і біографії М. Л. Ернста.
Liubov Stromyliuk
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 135-150; doi:10.31866/2617-7943.3.2.2020.221103

Abstract:
Мета дослідження – наголосити на важливості включення до реєстру пам’яток культури та входження до складу Державного архітектурно-історичного заповідника «Софійський музей» (нині – Національний заповідник «Софія Київська») пам’ятки архітектури ХІХ ст. – колишнього дияконського флігеля, задля збереження цілісності архітектурного ансамблю Києво-Софійського собору, а також для підкреслення зв’язку родини Стрілець-Морозових з суспільно-громадськими, релігійними та культурними процесами, що відбувалися у 20–30-ті роки ХХ ст. на території України. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в контексті історії пам’ятки кінця ХІХ ст., колишнього дияконського флігеля, розглянуто один з аспектів меморизації Григорія Косинки, а меморіальна дошка письменнику українського розстріляного відродження як своєрідний образ історичної пам’яті та елемент об’єкта культурної спадщини. Методи дослідження базуються на загальнонаукових та спеціальних методах, зокрема використано історичний метод. Застосовано методи бібліографічних, архівних, іконографічних досліджень, а також емпіричні методи: спостереження, натурне вивчення та порівняння. Висновки. Встановлення меморіальної дошки Григорію Косинці ознаменувало появу нового «місця пам’яті» та стало складником історії колишнього дияконського флігеля. Його включення до складу архітектурно-історичного заповідника сприяло збереженню пам’ятки архітектури ХІХ ст. та цілісності архітектурного ансамблю одного з найбільших музейних комплексів України.
Andrii Soshnikov
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 161-171; doi:10.31866/2617-7943.3.2.2020.221106

Abstract:
Мета роботи – визначення пріоритетів для створення комфортного середовища в музеях як базової основи музейної комунікації. Методологія дослідження – застосовано методи аналізу, синтезу та творчих узагальнень емпіричного матеріалу. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що ця стаття започатковує в українському музеєзнавстві аналіз комфорту в музеї як базової основи музейної комунікації. Висновки. Підсумовуючи, треба наголосити, що сучасний відвідувач давно перестав бути пасивним спостерігачем, а займає чітку позицію з приводу традиційних функцій музею і сфери музейних послуг. Взаємодія музею та відвідувача і далі розвивається в бік зростання ролі останнього. Відкритість музею відвідувачеві має реалізовуватися на всіх рівнях музейної діяльності: від розвитку інфраструктури до перегляду концепцій постійної експозиції музею. У зв’язку з цим виникне необхідність поглиблювати взаємодію з відвідувачем не тільки на формальному рівні, але розвивати взаємну комунікацію й участь відвідувачів у спеціальних програмах, дискусіях та інших музейних заходах, які сприятимуть збільшенню проведеного в музеї часу. Активні відвідувачі охоче йдуть на діалог із музеєм, готові представляти та аргументувати свою позицію щодо актуальності музейних сервісів, особливостей роботи персоналу, легітимності правил та заборон, введених в установах. Створення оновленого, привабливого, комфортного середовища в музеях вимагає серйозних змін, нововведень, експериментів. Будь-які нововведення, навіть найсміливіші ідеї, варті того, щоб апробувати їх у музейному просторі за умови, що вони не несуть загрози для збереження об’єктів історико-культурної спадщини й не ставлять під удар безпеку відвідувачів та співробітників.
Viktor Vecherskyi
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 100-118; doi:10.31866/2617-7943.3.2.2020.221099

Abstract:
Мета дослідження – пам’яткознавчий аналіз і класифікація численних пам’яток нерухомої культурної спадщини м. Львова за видом «архітектура» з опрацюванням заходів щодо їхнього збереження. Методи дослідження базуються на використанні загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема історичного методу в системному підході, коли сукупність пам’яток історичного міста як об’єкт вивчення розглядається в розвитку, а також порівняльний метод, аналіз і синтез, дедукція та індукція. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше комплексно проаналізована наявна на теренах усього Львова архітектурна спадщина з визначенням основних параметрів цієї множини та оптимальних способів подолання загрозливих їй факторів. Висновки. У Львові зафіксована найвища серед усіх міст України кількість, різноманітність, концентрація й цінність архітектурних пам’яток, які формують комплекси, ансамблі й визначні місця, але не тільки в історичному центрі, а й навколо нього, а також у периферійних районах. Для забезпечення їх збереження необхідно не тільки внести до Державного реєстру нерухомих пам’яток України всі об’єкти культурної спадщини, а й добитися зосередження зусиль міського самоврядування, громадськості, фахівців і концентрації фінансових ресурсів довкола практичного впровадження принципів визнаного в цивілізованому світі територіально-середовищного підходу задля збереження для нинішнього і прийдешніх поколінь не тільки численних поодиноких пам’яток архітектури, а і традиційного характеру середовища Львова.
Liliia Plieshakova
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 172-191; doi:10.31866/2617-7943.3.2.2020.221107

Abstract:
Мета статті. Завдання, яке ставить автор статті у дослідженні поданої теми, полягає в окресленні проблематики збереження й повернення музейних колекцій із тимчасово окупованих територій до культурного надбання України. Актуальність теми зумовлена сучасними потребами оптимізації державної політики в музейній галузі, зокрема, створенням ефективних державних програм зі збереження національного Музейного фонду. Реформування в цій сфері суспільного життя зумовлюється насамперед необхідністю створення єдиної державної уніфікованої системи обліку музейних предметів з усіх зібрань музеїв України. Наукова новизна полягає в запропонованих концептуальних підходах щодо збереження й повернення музейних цінностей у випадку збройних конфліктів та протистоянь. Методологія дослідження. Реалізації завдання дослідження підпорядкована теоретико-методологічна база, до складу якої входить комплекс методів, серед яких первинні – у вигляді збору інформації про рівень дослідженості теми, вивчення джерел, авторські спостереження та досвід, а також вторинні методи, які використані для обробки та аналізу отриманої інформації. Несформованість єдиної державної зведеної інформаційної бази даних на сьогодні унеможливлює встановлення масштабів втрат музейних цінностей на окупованих територіях. На прикладі музеїв окупованого Луганська доведено, що питання збереження пам’яток культури України повинно стати нагальним для органів влади всіх рівнів, а музейна спільнота має долучитися до обговорення зазначених проблем, створення та впровадження принципово нових шляхів та заходів зі збереження музейних фондів України, зважаючи на величезні втрати національних культурних цінностей за останні роки. Складання та публікація каталогів колекцій певних музейних установ і Музейного фонду України загалом мають стати стратегічним напрямом державної політики в галузі культури й музейної сфери, запобіжником остаточній втраті пам’яток у випадках збройних конфліктів. Висновки. Результати дослідження можна застосувати для відновлення та практичного оновлення діяльності музеїв після їхнього повернення до складу України, а також для розроблення науково-методичних рекомендацій щодо удосконалення обліку пам’яток культури України й державних програм зі збереження національного культурного надбання.
Serhii Pustovalov
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 203-213; doi:10.31866/2617-7943.3.2.2020.221111

Abstract:
Комплекс козацького озброєння XVI ст. значно менше відомий, ніж XVII–XVIII ст. Ця прогалина може бути заповнена завдяки матеріалам розкопок на о. Мала Хортиця (Байда). На острові знайдені дерев’яні оборонні споруди з обмазкою тину глиною. Вони є типовими для фортифікації XV–XVI ст. Їх будували такою самою системою, як за князівських часів. Побутує думка, що основою козацької зброї стали перероблені селянські знаряддя праці: бойовий серп, бойова коса, сокира, моргенштерн тощо. Знахідки на о. Байда спростовують тезу про селянський характер озброєння перших козаків. Зброя, яка виявлена на о. Байда, дає змогу стверджувати, що типовий комплекс козацького озброєння, який добре відомий у XVII ст., у цей час ще не сформувався. Проте основні ознаки озброєння європейських армій присутні і в комплексі козацького озброєння на о. Байда. За роки вивчення пам’ятки виявлено два зразки гармат, чотири зразки ручної вогнепальної зброї, численний реманент до неї (кулелійки, рушничні кремені, ґнітові замки, шомполи). Холодна зброя представлена списами, сулицями, ножами, сокирами. Знайдено також фрагменти захисного обладунку, численні вістря стріл. Про наявність на о. Байда шабель свідчать портупейні застібки та уламок клинка шаблі. Отже, основною зброєю війська Д. Вишневецького були мушкети, а також пістолі, на другому місці – сокири. Решту видів зброї можна зарахувати до поодиноких. Гармати використовували принаймні двох видів.
Serhii Olhovskyi
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 61-74; doi:10.31866/2617-7943.3.1.2020.205323

Abstract:
Кіммерійці – перший відомий нам етнонім на території України. З кіммерійцями пов’язані цікаві сторінки історії не лише нашої держави, а й країн Малої Азії, Кавказу, що робить цей народ до певної міри індикатором історичного становища в згаданих регіонах. Водночас, лишаються нез’ясованими питання походження і зникнення цього народу, а також його ідентифікації з археологічними культурами раннього залізного віку, що і визначає актуальність обраної теми. Мета статті полягає у зіставленні писемних джерел з археологічним матеріалом і визначенні археологічної культури, яку б можна було ототожнити з історичними кіммерійцями із малоазійських та античних джерел. При написанні статті застосовані загальнонаукові методи та системний підхід до вивчення писемних та археологічних джерел. Наукова новизна дослідження полягає в запереченні, що кіммерійці, яких знали у Малій Азії, були автохтонним населенням Північного Причорномор’я. Це були племена — вихідці з Кавказького регіону, які у середині VIII ст. до н. е. вдерлись у Північне Причорномор’я, інші ж кіммерійські загони одночасно діяли в південному напрямку, воювали з армією Урарту і розбійничали у Малій Азії. Висновки. Всупереч твердженням О. І. Тереножкіна, носії культури типу Аржан із стременоподібними вудилами не були кіммерійцями. Це була перша експансія східних кочовиків на територію України із Сибіру. Кіммерійцями слід вважати носіїв новочеркаської культури із двокільчастими вудилами, які з’явились у Північному Причорномор’ї з Північного Кавказу і витіснили місцевих землеробів зі степової смуги України. Вони примусили лісостепових землеробів укріпляти свої поселення і навіть частково мігрувати на лівий берег Дніпра, звідкіля місцеві носії бондарихинської культури, також під тиском кіммерійців, вимушені були відійти на північ. І, що важливо, завдяки войовничій і агресивній політиці кіммерійців, цей етнонім став загальним для всього причорноморського регіону, який лишився в уяві античних авторів «землею кіммерійською».
Viktor Vecherskyi
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 8-20; doi:10.31866/2617-7943.3.1.2020.205305

Abstract:
Мета дослідження – здійснити композиційно-художню оцінку території ландшафтної пам’ятки «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра» з наданням на цій основі рекомендацій щодо подальшого збереження традиційного характеру середовища як самої пам’ятки, так і її довкілля. Методи дослідження базуються на використанні загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема застосовано методи теоретичних досліджень, а саме історичний метод при системному підході, коли об’єкт дослідження розглядається у виникненні й розвитку. При цьому системний підхід полягає в комплексному вивченні об’єкта як певної єдності з узгодженим функціонуванням частин і цілого. Застосовано методи бібліографічних, архівних, картографічних, іконографічних досліджень, а також методи емпіричних досліджень: спостереження, натурні дослідження, порівняння та картографування. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що уперше комплексно здійснено композиційно-художню оцінку території ландшафтної пам’ятки «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра». Ця експертна оцінка має бути покладена в основу визначення / коригування меж і режимів використання територій як самої пам’ятки, так і її зон охорони. Висновки. На підставі здійсненої експертної оцінки території ландшафтної пам’ятки «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра» в композиційно-художньому аспекті зроблено висновок про те, що вся територія має високу цінність, бо є територією пам’ятки, яка зараз поки що відноситься до місцевої категорії обліку, але за своїм значенням для української історії та культури має бути занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятка національного значення. Проте попри таку високу загальну оцінку всієї території пам’ятки, в її межах можна виділити дві категорії територій, з яких найцінніші знаходяться на високих позначках наддніпрянського плато, з ансамблями і комплексами містобудівних, архітектурних, історичних, археологічних пам’яток національного значення та пам’яткою всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – ансамблем Києво-Печерської лаври. Відносно менш цінні незабудовані території в долині р. Дніпра слугують візуальним басейном з множиною оглядових точок і фронтів та своєрідним п’єдесталом для великомасштабних форм рельєфу позитивної кривизни, увінчаних архітектурними й містобудівними домінантами.
Fedor Shelov-Kovedyaev
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 75-84; doi:10.31866/2617-7943.3.1.2020.205326

Abstract:
Автор статті заново вивчає унікальний епіграфічний документ – знайдену в 1987 році на острові Березань поетичну посвяту, що оспівує Ахілла і його острів. Мета дослідження. Проаналізувати варіанти читання знаменитого березанського гімну острову і Ахіллу і встановити, який з них найбільш точно відповідає задуму стародавнього поета і нинішньому стану створеного ним твору. Наукова новизна. Вперше комплексно досліджено всі запропоновані у світовій науці версії відновлення Березанського вотиву. Методи дослідження базуються на принципі наукової об’єктивності та загальноприйнятій методиці і техніці історико-епіграфічної дисципліни. Висновок. Визначено критерії відновлення даного епіграфічного документа. Встановлено межі допустимого в його реконструкції. Змісту, структурі і стану напису найбільш відповідає версія, опублікована автором в 1990 році:[Κυκλο]τερὲς κτεάτισμα θεῶν| [Ἀχιλῆο]ς ὄχημα, νῆσσε περικλυ|[τή. ἥ], κύμασι γηθομένη, σὸν πέ|[ρι εἴ]ληχεν Θέτιδος γόνος αἷμα|[ἔνερ]θε Αἰακίδης Ἀχιλλεὺς ἀθα|[νατοῖ]σιν ἵσος. Ἀλλ’ Ἀχιλλεῦ δέ|[ξ’ εὔθυ]σίην καὶ εἵλλαος ἴσθι ἡμετέ|ρ[αν ὁσιὴ]ν μοῦσαν ἀπὸ γραφίδος.«Обтесане кругом надбання богів, колісниця Ахілла, славний, зрадуваний хвилями Острів. Ти, який перед усіма отримав в долю твою кров, дитя Фетіди, рівний безсмертним внизу (=в пеклі) Ахілл Еакід. Ти ж, о Ахіллес, отримай благу жертву і, милостивий, визнай (=прийми) нашу (що вийшла) з-під пера благочестиву музу».
Olena Kharchenko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 21-32; doi:10.31866/2617-7943.3.1.2020.205314

Abstract:
Мета статті – проаналізувати сучасні проблеми культурно-освітньої діяльності в музеях художнього профілю, визначити роль та ефективність психологічних методів в контексті роботи з відвідувачами різного віку. Методологія дослідження. Застосовано міждисциплінарний підхід з використанням методів аналізу, синтезу, узагальнення. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що дана стаття започатковує в українському музейництві аналіз культурно-освітньої діяльності художніх музеїв з позицій музейної психології. Висновки. На сьогодні використання психологічних методів в культурно-освітній роботі з відвідувачами різного віку у вітчизняних музеях художнього профілю є мало дослідженим питанням. В Україні музейна психологія розвивається в рамках культурно-освітньої роботи та музейної педагогіки. Ефективність сприйняття музейної інформації відвідувачами залежить від багатьох чинників, серед яких важливе значення займають вивчення потреб музейних відвідувачів, інтерпретація експозицій з урахуванням принципу вікової психології та сенсорного сприйняття. На початку ХХІ ст. розвиваються тенденції поширення диференційованого та мультисенсорного підходів у інтерпретації музейних експозицій. В культурно- освітній роботі з сучасними відвідувачами використовуються інноваційні, арт-терапевтичні, сенсорні, мультимедійні та віртуальні технології. Ці засоби, побудовані з урахуванням музейної психології, урізноманітнюють процеси трансляції культурного досвіду у вітчизняних музеях, виводять культурно-освітню діяльність художніх музеїв на якісно новий рівень розвитку.
Yurii Horban
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 85-89; doi:10.31866/2617-7943.3.1.2020.205327

Abstract:
Рецензія на навчальний посібник: Вступ до музеєзнавства і пам’яткознавства : навч. посіб. / за наук. ред. О. М. Гончарової, С. Ж. Пустовалова. – Київ : Видавництво Ліра-К, 2019. – 490 с.
Svitlana Ivanova
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 48-60; doi:10.31866/2617-7943.3.1.2020.205317

Abstract:
Мета статті. Розгляд питання можливості впливу зрубної культури на західний ареал сабатинівської – з одного боку, та вірогідність зв’язків населення сабатинівської культури Північно-Західного Причорномор’я у східному напрямку – з іншого.Методи дослідження: порівняльно-історичний метод, хронологічний метод та методи природничих наук.Наукова новизна полягає у зіставленні археологічних даних для сабатинівської культури регіону з результатами генетичного дослідження. Висновки. У пізню бронзову добу степова частина Правобережної України, степовий Крим та Приазов’я були заселені племенами сабатинівської культури. Її датують XV–XII ст. до н.е. Більшість дослідників пов’язують її походження з бабинською культурою. Зрубна культура в Україні була поширена, переважно, на Лівобережжі Дніпра. У степовому Подніпров’ї в археологічному матеріалі відбилися контакти сабатинівської й зрубної культур. І це не дивно – в даній ситуації Подніпров’я є не тільки кордоном між культурами, а і їх контактною зоною.Завдяки західним впливам (культур Нижнього Подунав’я) археологи включають сабатинівську культуру до складу культурно-історичної спільноти Сабатинівка – Ноуа – Кослоджень. Але є підстави припустити проникнення на захід Причорноморського степу й невеликої частини зрубного населення. Про це свідчать знахідки кераміки з рисами зрубної культури, знайдені на поселенні сабатинівської культури Грибівка IV в Одеській області.На пам’ятках пізньобронзової доби часто простежується вплив різних культурних традицій. Це відбивається, в першу чергу, на складі керамічного комплексу, способі виготовлення кераміки, її орнаментації. Основна частина кераміки, що знайдена в Грибівці, є традиційною для пам’яток сабатинівської культури Північно-Західного Причорномор’я. Але орнамент, нанесений «зубчастим штампом», має схожість зі знахідками на зрубних поселеннях Волго-Уральського межиріччя. Деякі орнаментальні композиції, що прикрашають посуд з поселення Грибівка IV, відомі на тій категорії зрубної кераміки, яка вважається елементом андроновської культури.Іншим аспектом, який може вказувати на зв’язки населення різних культур, є аналіз ДНК. Таке дослідження було проведено по кістках скелета з поховання сабатинівської культури Сичавка 1/6. Виявилося, що родич людини, який був похований в цьому похованні, жив в регіоні Самари (Росія) й належав до зрубної культури.
Andrii Moskalenko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 33-47; doi:10.31866/2617-7943.3.1.2020.205315

Abstract:
Мета дослідження – історіографічний та джерелознавчий аналіз проблематики археологічної експедиції як об’єкта дослідження. Методика дослідження. Застосовуються загальнонаукові методи аналізу/синтезу, індукції/дедукції, систематизації та кореляції. Особливу вагу для цієї теми має порівняльно-історичний метод. Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше: здійснено аналіз історіографії обраної теми, сформульовано комплексний культурологічний підхід до дослідження археологічної експедиції, а також запропоновано зразки анкет опитування, які можуть послугувати дієвим способом збору широкого кола інформації про археологічні експедиції. Висновки. В історіографії тема археологічної експедиції розроблена слабко, що пояснюється відносною новизною цього напрямку досліджень. Специфіка підбору джерельної бази знаходиться в тісній залежності від того, до якого історичного періоду відноситься досліджувана експедиція. Автор приходить до висновку, що одним з найбільш інформативних джерел для дослідження сучасної експедиції, нарівні з етнографічним виїздом та індивідуальним інтерв’юванням, можуть бути результати анкетування.
Olena Zhukova
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 2, pp 105-113; doi:10.31866/2617-7943.2.2.2019.188464

Abstract:
Мета статті: дослідити особливості ревіталізації пам’яток палацово-паркової архітектури в сучасній Україні на прикладі палацово-паркового комплексу Потоцьких-Лянцкоронських- Урбанських ХVІІІ – поч. ХХ ст. з типовим для пам’яток цього виду станом збереженості та використання. Методи дослідження базуються на використанні загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема методи емпіричного дослідження (спостереження та порівняння, опитування), методи теоретичного дослідження (аналіз і синтез, дедукція та індукція). А також моніторинг (спеціальний метод дослідження). Наукова новизна дослідження полягає в тому, що не лише виокремлені особливості ревіталізації для зруйнованих палаців шляхом перетворення на культурний простір та діючий об’єкт туристичного показу, а й встановлені умови, за яких поруйновані історико-архітектурні об’єкти підлягають процесам ревіталізації. Висновки. Ревіталізація занедбаних палацово-паркових комплексів з низьким рівнем збереженості архітектурних пам’яток (післяпожежний стан) можлива шляхом соціалізації простору, розробки елементів інфраструктури, благоустрою території, убезпечення екскурсійного відвідування об’єкту, що забезпечує актуалізацію об’єкта спадщини.
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 2, pp 167-171; doi:10.31866/2617-7943.2.2.2019.188481

Abstract:
Світова археологічна, антропологічна та історична науки зазнали важкої втрати. На 93 році життя 7 листопада 2019 року в Санкт-Петербурзі помер Лев Самуїлович Клейн. Викладач Ленінградського – Петербурзького університету, він читав лекції у Віденському, Західно-Берлінському, Копенгагенському, Даремському, Люблянському, Туркському, Вашингтонському університетах. В Мадриді, Кембриджі, Оксфорді, Стокгольмі Лев Самуїлович Клейн виступав з доповідями. У його науковому доробку понад 800 статей та понад 20 монографій з найрізноманітнішої гуманітарної проблематики.
, Liubov Chukhrai, Andrii Moskalenko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 2, pp 160-166; doi:10.31866/2617-7943.2.2.2019.188478

Abstract:
Експедиція Інституту археології НАН України та Київського національного університету культури і мистецтв за сприяння Національного заповідника «Хортиця» продовжили цього року дослідження багатошарового городища на острові Байда.В цьому році було закінчено дослідження ділянки городища, яка прилягала до напівземлянки шляхти, що була вивчена раніше. 2007 року було досліджено напівземлянку шляхти. За всі роки вивчення городища це була єдина будівля, яка могла слугувати помешканням Дмитра Вишневецького. Досліджувалося приміщення, яке існувало в ХVІ та ХVІІІ ст. Імовірно, це була кухня.Крім кухні, було виявлено ще частини трьох приміщень. Одне з них (№17) відноситься до білозерської культури за керамікою. Воно мало стіни, зроблені з каменю. Виявлено лише одну стіну. Решту за браком часу залишено на майбутнє. Інші приміщення (№№15 та 16) імовірно відносяться до ХVІІІ ст. Одне з них дуже пошкоджене воронками від снарядів та мін часів Другої світової війни. Виявлений матеріал датується різними часами від ранньої бронзи до XVIII ст.
Oksana Chobitko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 2, pp 114-124; doi:10.31866/2617-7943.2.2.2019.188468

Abstract:
Мета дослідження – з’ясувати особливості формування ансамблевої забудови Києво-Печерської лаври у 2-й пол. ХVІІ–ХVІІІ ст. Методи дослідження базуються на використанні загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема історичного методу при системному підході, коли ансамбль пам’яток як об’єкт вивчення розглядається у розвитку, а також порівняльний метод, аналіз і синтез. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що комплексно проаналізовано розвиток мурованої забудови ансамблю Києво-Печерської лаври, виявлено його закономірності й особливості. Висновки. Для періоду 2-ї пол. ХVІІ–ХVІІІ ст. характерний прийом завершення храмами і монастирськими ансамблями верхніх кромок високих берегів річок. Цей варіант взаємодії архітектури, природного рельєфу і водних масивів є найбільш ефективним, оскільки такі компоненти природного ландшафту є найбільш виразними. В тих випадках, коли берег був високий, монастирський комплекс міг розвинутись на кількох рівнях, терасовано. Церковна забудова розташовувалась на різних рівнях по всьому схилу крутого берега. При цьому найбільш значущі об’єкти – як-то Успенський собор, Велика дзвіниця лаври стояли на найвищій площині в оточенні не таких високих і не так пишно прикрашених храмів і корпусів, а інші храми і корпуси розташовувались нижче. Це забезпечувало певну православну церковну ієрархію: Успенський собор – Дім Божої Матері є унікальним храмом і за значенням для всього східного православ’я і для України як за історією, так і за архітектурою, тож кожний, хто під’їжджав до Києва з боку похилого лівого берега, одразу розумів, який храм в Лаврі є основним: це акцентувала...
Olha Vecherska, Iryna Cherevko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 2, pp 140-149; doi:10.31866/2617-7943.2.2.2019.188475

Abstract:
Мета дослідження – з’ясування проблеми збереження архітектурних пам’яток Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника на прикладі корпусу келій соборних старців (корпусу № 4). Методи дослідження базуються на комплексному використанні загальнонаукових та спеціальних методів, у т. ч. спостереження, картографування, аналізу, узагальнення, синтезу. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що уперше на основі моніторингу як важливого засобу, що забезпечує отримання в режимі реального часу інформації про стан кожної пам’ятки та динаміку його змін, комплексно проаналізовано характер деформацій конкретної наземної пам’ятки з урахуванням наявності в межах її фундаментів та розташованих поряд підземних споруд. Розглянуто особливості здійснення моніторингу пам’яток, характер і специфіку професійного інструментарію пам’яткоохоронців, що забезпечує ефективне здійснення цих завдань. Висновки. Наявність підземних споруд, розташованих в межах фундаментів основної частини корпусу суттєво не впливає на активізацію деформацій. Підземні споруди, розташовані в безпосередній близькості від стін корпусу та достатньо заглиблені у ґрунтовий масив, опосередковано впливають на деформацію конструкцій корпусу. Визначено основні чинники, що призводять до деформацій конструкцій (перезволоження ґрунтового масиву, безпосередня інфільтрація атмосферних опадів, суфозія) та фактори впливу (недосконалий благоустрій території). Для забезпечення ефективного збереження характерних для Києво-Печерської лаври складних різночасових наземних архітектурних пам’яток зі значними підземними...
Viktor Vecherskyi
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 2, pp 125-139; doi:10.31866/2617-7943.2.2.2019.188470

Abstract:
Мета дослідження – здійснити пам’яткознавчий аналіз і опрацювання методики та критеріїв репрезентації архітектурних пам’яток в універсальній енциклопедії з наданням рекомендацій щодо подальшого розгортання аналогічних енциклопедичних досліджень. Методи дослідження базуються на використанні загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема історичного методу при системному підході, коли сукупність пам’яток певного виду як об’єкт вивчення і репрезентації розглядається у розвитку, а також порівняльний метод, аналіз і синтез, дедукція та індукція. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що уперше комплексно проаналізовано проблеми репрезентації архітектурних пам’яток в універсальній енциклопедії, опрацьовано методику та критерії відбору гасел (статей) з цієї тематики з особливим акцентуванням необхідності дотримання балансу між національним і універсальним. Висновки. Запропоновано методичні принципи та критерії відбору і включення до універсальної енциклопедії гасел (статей) про архітектурні пам’ятки, у т. ч. і втрачені, біографічних гасел про творців цих пам’яток та мінімально необхідних термінологічних гасел, без яких вищезазначена інформація буде «нечитабельною» для користувачів.
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 2, pp 90-104; doi:10.31866/2617-7943.2.2.2019.188460

Abstract:
Музейний облік фондового зібрання охоплює сукупність письмових, графічних, акустичних та електронних даних про музейні предмети, що знаходяться у музейних зібраннях, а саме – документ на підтвердження надходження, вхідна та супровідна документація, етикетаж, протоколи розкопок, звіти експедицій, польові записи, кореспонденція та описи об’єктів зібрання від імені тих, хто їх опрацьовував, публікації про об’єкти зібрання, класифікаційні довідки, інвентарний облік, каталоги, звіти про консерваційні та реставраційні роботи. Мета дослідження – обґрунтувати необхідність проведення ретельного наукового обліку музейних предметів та висвітлити шляхи уніфікації процедур обліку. Методологія дослідження базується на використанні аналізу чинних нормативно-правових актів та праць із теорії та практики музейного обліку, інформаційно- довідникових видань для формування теоретичних основ роботи; методу цілеспрямованого спостереження за практикою приймання предметів в музеї, та її аналіз для встановлення особливостей та тенденцій; методів синтезу, систематизації, узагальнення, оцінювання.На сьогодні історичне значення предметів, які зберігаються в музеях, випливає не з самої їх наявності, а з їх наукового документального обліку. Під цим слід розуміти неперервне, об’ємне та систематичне опрацювання та збереження документів і даних, які стосуються предмета і його колишніх і теперішніх зв’язків. Музейний предмет – реальний об’єкт, який внаслідок його доказової здатності було вилучено із функціональних обставин певного історичного середовища, і може давати чуттєво-конкретні та автентичні свідчення. До...
Pavlo Hudimov, Serhii Rudenko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 2, pp 37-49; doi:10.31866/2617-7943.2.1.2019.172517

Yuliia Nikishenko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 2, pp 19-25; doi:10.31866/2617-7943.2.1.2019.172515

Hanna Novikova
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 2, pp 26-36; doi:10.31866/2617-7943.2.1.2019.172516

Tetiana Berezniuk
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 2, pp 50-58; doi:10.31866/2617-7943.2.1.2019.172519

Tamaz Putkaradze
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 2, pp 71-77; doi:10.31866/2617-7943.2.1.2019.172521

Serhii Pustovalov
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 2, pp 59-70; doi:10.31866/2617-7943.2.1.2019.172520

Victor Vecherskyi
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 2, pp 8-18; doi:10.31866/2617-7943.2.1.2019.172514

Mariia Dranysh, Serhii Pustovalov
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies pp 70-87; doi:10.31866/2617-7943.2.2018.165000

Abstract:
Актуальність статті полягає в тому, що меморіальні музеї є важливою складовою музейної мережі України. На жаль, вона розвинена недостатньо. Потрібно шукати шляхи подолання проблем, які існують в розвитку меморіаль­них садиб видатних діячів України.Мета роботи. Важливою складовою збереження пам’яток історії, архітектури місцевого і національного значення є пристосування їх до сучасного середовища, зокрема у вигляді меморіальних музеїв. Стаття присвячена виявленню та шляхам вирішення проблем діючих музеїв-садиб, а також садиб-потенційних музеїв видатних діячів культури та науки м. Києва. На прикладі аналізу функціонування чотирьох відомих музеїв Києва виявлені типові проблеми, з якими вони стикаються. За допомогою узагальнення прикладів позитивного досвіду створення музеїв, окреслені шляхи вирішення проблем садиб, які потенційно можуть стати музеями.Наукова новизна результатів полягає в тому, що вперше зазнали комплексного, системного вивчення і акцентування на проблемах музеї-садиби видатних діячів Києва, а також автором були запропоновані шляхи вирішення проблем садиб, що наразі руйнуються.
Svitlana Ivanova, Hennadii Toshchev
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies pp 108-126; doi:10.31866/2617-7943.2.2018.165004

Abstract:
Метою статті є розгляд хронології та можливих контактів культур ранньої та середньої доби бронзи Північно-Західного Причорномор’я (ямна, катакомбна, бабинська), які проявилися в археологічних матеріалах. Методи дослідження ґрунтуються на діалектичному підході до аналізу і синтезу у вивченні давніх спільнот, з урахуванням нерівномірності історичного розвитку, визнанні щільного взаємозв'язку між палеоекологічними та історичними процесами, можливості прояву конвергентних тенденцій на історичному шляху носіїв археологічних культур. Для реконструкції історичної ситуації та культурно-історичних процесів, виявлення загального і особливого в історичному розвитку населення Північно-Західного Причорномор'я наприкінці III тис. до н.е. використовувалися порівняльно-історичний і хронологічний методи, метод екстраполяції. Наукова новизна результатів полягає в обґрунтуванні хронологічної позиції та можливості культурних контактів трьох культурних спільнот бронзової доби – ямної, катакомбної та бабинської. Можливість існування «контактного періоду» під­тверджується спільністю деяких рис поховального обряду та форм кераміки. Висновки. У добу бронзи населення буджацької та катакомбної культур Північно-Західного Причорномор’я розвивалося паралельно протягом довгого часу (ХХV–XX ст. до н.е.) та стало складовою частиною культурного кола Бабино. Фінал ІІІ тис. до н.е. пов'язаний з одночасним проживанням та контактами населення трьох культур: згасаючих буджацької та катакомбної – і прийшлою бабинською, а також подальшим їх симбіозом, включенням Північно-Західного Причорномор’я у західну периферію...
Viktor Vecherskyi
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies pp 48-57; doi:10.31866/2617-7943.2.2018.164996

Abstract:
Мета дослідження – наукове осмислення проблемної ситуації, що склалася у сфері охорони нерухомої культурної спадщини м. Києва протягом останнього десятиріччя, і пошук шляхів її вирішення. Методи дослідження базуються на використанні загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема історичного – при системному підході, коли об’єкт вивчення розглядається у розвитку, та порівняльного; аналіз і синтез, дедукція та індукція. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше комплексно проаналізована ситуація, що склалася у сфері охорони нерухомої культурної спадщини в столиці України в перші десятиліття ХХІ ст., її причини і наслідки. На цій основі окреслено можливі шляхи забезпечення модернізації пам’яткоохоронної діяльності у м. Києві. Висновки. Модернізація пам’яткоохоронної діяльності у м. Києві передбачає необхідність осучаснення законодавчої бази, удосконалення адміністрування у цій сфері, забезпечення її фахівцями належної кваліфікації та потребу в оперативному розробленні й затвердженні необхідної для міста науково-проектної та містобудівної документації, а також асигнування на проведення ремонтно-реставраційних робіт пам’яток міста.
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies pp 34-46; doi:10.31866/2617-7943.2.2018.164994

Abstract:
Стаття присвячена виявленню та охороні ландшафтних пам’яток України. Актуальність дослідження зумовлена недосконалістю нормативно-правового забезпечення, відсутністю досвіду щодо охорони та збереження великих за площею ландшафтних територій, заходів, які б запобігали негативному антропогенному впливу на них. Метою дослідження є висвітлення проблемних питань виявлення та охорони цінних ландшафтних територій, аналіз наявного методичного забезпечення щодо охорони ландшафтних пам’яток, встановлення основних засад їх виявлення та охорони, визначення основних напрямків подальших досліджень щодо охорони ландшафтних пам’яток України. Методологія дослідження полягає в застосуванні методів теоретичних досліджень, а саме загальнонаукових, спеціальних та міждисциплінарних методів дослідження. Застосовано методи систематизації та узагальнення попередніх напрацювань. Наукова новизна полягає у систематизації наявної нормативної бази щодо ландшафтних пам’яток, визначенні основних засад щодо їх виявлення та охорони. Висновки можуть бути використані для удосконалення українського законодавства охорони культурної спадщини та практичних заходів охорони об’єктів культурної спадщини, а саме: під час підготовки облікової та науково-проектної документації на ландшафтні пам’ятки історичних населених місць України.
Oleksandr Kharlan
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies pp 88-106; doi:10.31866/2617-7943.2.2018.165003

Abstract:
Серед значної кількості історичних поселень Харківської області, які внесено до Переліку історичних населених місць України, особливе місце належить місту Ізюму, що має цікаву і багату історію. Однак, як і для більшості населених місць Харківщини з вище згаданого Списку, актуальність проведення історико-містобудівних досліджень обумовлена слабким станом їх вивченості.Дану статтю присвячено висвітленню результатів наукових досліджень теренів міста Ізюм проведених автором в 2018 р. під час участі в розробці науково-проектної документації «Історико-архітектурний опорний план м. Ізюм Харківської області з визначенням меж та режимів використання зон охорони пам’яток та історичних ареалів» колективом ПОГ «Інститут культурної спадщини» Всеукраїнської Ради з охорони культурної спадщини України (м. Київ). Мета дослідження полягала у вивченні історико-архітектурного процесу на теренах міста протягом XVII-XVIII ст., виявлення місцевих особливостей появи та розвитку планувальної структури населеного пункту. Об’єктом дослідження виступала територія міста Ізюму, занесеного до Списку історичних населених місць України (з датуванням 1639 р. (Сердюк, Бобровський, & Кириленко, 2011, с. 562)), ландшафт території міста і його околиць, розпланування. Предмет дослідження – розпланувально-просторовий устрій міста. Дослідницькі методи, які було використано під час даних досліджень, відповідають загальноприйнятій методології історико-містобудівних пам’яткоохоронних досліджень (Вечерський, 2011). Методичні засади виявлення і оцінки історико-архітектурної спадщини міста мали провідне значення. Вивчення міста відбувалося за...
Yuliia Kliuchko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies pp 11-19; doi:10.31866/2617-7943.2.2018.164987

Abstract:
Мета дослідження – проаналізувати значення освітньої діяльності як провідного напряму роботи сучасного музею; визначити основні теоретичні здобутки ХХ ст., які заклали підгрунтя для розвитку сучасних освітніх музейних практик; дослідити технологію edutainment як інструмент ефективної адаптації музейної інформації для людей з різним рівнем освіти та культурної підготовки. Методи дослідження базуються на загальнонауковому принципі об’єктивності, а також структурно-функціональному й аналітичному методах. Наукова новизна. Систематизовано та узагальнено основні теоретичні здобутки, які заклали підгрунтя для розвитку освітніх музейних практик ХХІ ст.; досліджено використання технологій edutainment в освітній діяльності сучасних музеїв. Висновки. Визначено, що теоретичне та практичне підгрунтя для розвитку сучасних освітніх музейних практик закладалось протягом ХХ ст. Доведено, що шляхом реалізації рекреаційно-освітньої функції музею можуть бути вирішені наступні завдання: формування ціннісного ставлення до предметної дійсності, розвиток асоціативного сприйняття, образного мислення, здатності до самостійних суджень, творчої діяльності та самоаналізу.
Alexander Huzhalovskiy
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies pp 20-33; doi:10.31866/2617-7943.2.2018.164991

Abstract:
Мета дослідження полягає в науковому осмисленні ролі культурного трансферу в зародженні музейної справи на білоруських землях («музейного трансферу»), у комплексному вивченні цього явища як органічної складової національної культури. Методологічною основою стали загальнонаукові універсальні принципи об’єктивності, системності та всебічності, а також порівняльно-історичний метод, історико-типологічний, проблемно-хронологічний та структурно-функціональний. Дослідження здійснено в межах концепції культурних трансферів М. Еспаня. Наукова новизна полягає в пропозиції нового терміна – «музейний трансфер». На прикладі білоруського конкретно-історичного матеріалу показано його структуру та механізми функціонування. Визначається місце та роль музейного трансферу в системі культурних взаємодій. Висновки. Музей як соціальний інститут на білоруських землях виник у процесі культурного трансферу – динамічного процесу міжкультурної комунікації. На початковому етапі культурний «переклад» західноєвропейських музейних ідей і практик на мову власної білоруської культури майже завжди був невдалим. Музейні проекти Ф. Скорини, Н. Радзивілла, А. Яблоновської, Ж. Жилібера, Г. Грубера, Є. Тишкевича не мали широкої підтримки в традиційному, архаїчному аграрному суспільстві та в результаті соціально-політичних і військових катаклізмів швидко зникали. Проте саме вони заклали той фундамент, на основі якого сформувалася сучасна музейна мережа, музейна професія, музейні традиції в Республіці Білорусь.
Olena Zaychenko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies pp 58-69; doi:10.31866/2617-7943.2.2018.164998

Abstract:
Мета роботи. Важливою складовою забезпечення успішності музею є вдало вибудуваний менеджмент та послідовна атрактивна тактика, розрахована на всі види цільової аудиторії. Стаття присвячена аналізу побудови факторів привабливості транспортних музеїв України у порівнянні з музеями штату Нью-Йорк. Методологія дослідження. Застосовано інтерв’ювання відвідувачів музеїв вищезазначеного типу, аналіз змісту їх сайтів та відгуків на них. З них виокремлено опис експозиції, аналіз музейної драматургії, типів атрактивної політики й роботи музею із відповідними типами цільової аудиторії. Використовується порівняння ступені актуалізації атрактивного потенціалу транспортних музеїв України та штату Нью-Йорк. Наукова новизна результатів полягає в методиці адаптації атрактивних методик транспортних музеїв США до українських реалій. Вперше систематизовано фактори впливу на глядацьку аудиторію атрактивних заходів у транспортних музеях України та США (останні на прикладі штату Нью-Йорк). Висновки. Проаналізовано методику театралізації та анімації простору транспортних музеїв США й на означеній основі виведено алгоритм дій для транспортних музеїв України. Розглянуто засоби залучення фінансового ресурсу та музейного волонтерства в музейний простір. У цьому аспекті поставлено питання їх практичної реалізації музейними працівниками в умовах пострадянського культурного простору. Апробація результатів дослідження може бути реалізована на основі експериментального моделювання програми атрактивних заходів в існуючих транспортних музеях України.
Serhii Olhovskyi
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 2, pp 150-159; doi:10.31866/2617-7943.2.2.2019.188477

Abstract:
Одним із чинників, що визначав розвиток стародавнього суспільства, було бронзоливарне ремесло. Від напрямків його розвитку залежали особливості соціально- економічного стану, тому важливо прослідкувати його характер на різних етапах суспільного розподілу праці. При цьому важливим є питання, хто були майстри, що забезпечували металевими виробами населення і в даному випадку виявляється, що здебільшого працювали бродячі ливарники. Вивчення цього явища і визначає актуальність дослідження. Мета дослідження — проаналізувати характер бронзоливарного ремесла на різних етапах і визначити роль бродячих майстрів в забезпеченні населення металевими виробами. Наукова новизна. Вперше проаналізовано діяльність бродячих ливарників на території України і визначено їх вплив на розвиток міжплемінних відносин. Методи дослідження базуються на загальнонауковому принципі об’єктивності, а також структурно- функціональному і аналітичному методах. Висновки. Визначено рівень розвитку і роль ливарного ремесла на різних етапах розвитку суспільства. Виділено окремо діяльність бродячих ливарників і охарактеризовано чинники, що свідчать про їхню роботу. Традиція бродячого ремесла виникла разом із появою металургії і металообробки і існувала протягом епох енеоліта, бронзи і раннього залізного віку.
Serhii Pustovalov, Liubov Chukhrai
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies pp 56-70; doi:10.31866/2617-7943.1.2018.150832

Abstract:
Стаття присвячена проблемам макетування гарячих виробництв (гончарство, металургія, гутна справа та інші) в музеях історичного профілю. Роль макету в створенні музейної комунікації недостатньо оцінена. Значною мірою музейна комунікація залежить від атрактивності самої експозиції. Макет значно підвищує атрактивність експозиції. Проте макети дуже рідко зустрічаються в експозиціях музеїв. Ще рідше представлені макети археологічних пам’яток. Переважно такі макети є одними з центральних стендів в експозиції. Створення макетів археологічних пам’яток для музейних експозицій до сьогоднішнього дня значною мірою залишається справою тільки музею. Одним з авторів вже розроблялися наукові засади створення макетів. На цьому грунті в даній статті розглядаються проблеми макетування протогончарних печей, одноярусних, двоярусних та печей проміжних типів. Для унаочнення перших примітивних способів випалу можна використати макет імпровізованої печі. Ними виступають так звані зольники білогрудівської культури. У подальшій історії відомі дві основні конструкції гончарних печей. Перша з них мала бічну топку, гаряче повітря з якої поступало у спеціальну випалювальну камеру. Проте повітря мало різну температуру внизу випалювальної камери та під її стелею. Найдосконалішою конструкцією була піч, топка якої розташовувалася під випалювальною камерою. В цьому випадку гаряче повітря повністю охоплювало весь посуд. Така конструкція гончарних печей відома вже в неоліті Давнього Близького Сходу. Автори аналізують матеріали розкопок гончарних печей, які були здійснені в останні роки, з метою створення науково...
Viktor Vechersky
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies pp 84-102; doi:10.31866/2617-7943.1.2018.147573

Abstract:
Стаття присвячена підсумкам наукових досліджень архітектури України XVII–XVIІI ст., здійснених протягом останнього століття. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю формування історії вітчизняної архітектури та пам'яткознавства на сучасних методологічних засадах, згідно з ними вивчаються всі явища і процеси відповідної доби в межах сучасної території держави, незалежно від етнічного, конфесійного чи державного походження тих чи інших явищ і артефактів. Метою дослідження є узагальнення результатів вивчення історико-архітектурного процесу у добу Гетьманщини, у т. ч. уточнення етапів розвитку архітектури; виявлення регіональних особливостей; встановлення ролі і місця архітектурної спадщини доби Гетьманщини в подальшому розвитку української архітектури та урбаністики та її місця в контексті розвитку европейської архітектури. Методологія дослідження полягає в застосуванні методів теоретичних досліджень, а саме історичного методу при системному підході, коли об'єкт вивчення – архітектура певної епохи – розглядається у виникненні і розвитку. Системний підхід полягає в комплексному вивченні об'єкта як певної єдності багатоелементної системи, для вивчення якого застосовано методи структурно-генетичного аналізу та синтезу з декомпозицією системи на підсистеми, які досліджуються автономно, з подальшим їх узгодженням. Наукова новизна полягає у виявленні закономірностей становлення і розвитку архітектури України в добу Гетьманщини, визначенні характеру та основних особливостей цих процесів, з’ясуванні регіональних відмінностей, визначенні європейського та євразійського контексту...
Yuliia Kliuchko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies pp 12-20; doi:10.31866/2617-7943.1.2018.147558

Abstract:
Мета дослідження – наукове осмислення значення креативності як складової розвитку освітньої діяльності сучасних музеїв; визначення основних теоретичних здобутків, які заклали підгрунтя для розвитку креативних музейних практик у ХХІ столітті. Методи дослідження базуються на загальнонауковому принципі об’єктивності,структурно-функціональному й аналітичному методах під час аналізу освітньої діяльності музеїв. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що систематизовано та узагальнено основні теоретичні здобутки, які заклали підгрунтя для розвитку креативних музейних практик у ХХІ столітті, досліджено найбільш успішні проекти, які розкривають освітній потенціал музеїв України. Висновки. Визначено, що експерименти і пошуки вітчизняних музеїв спрямовані на впровадження нових підходів і технологій взаємодії з різноманітною аудиторією. Доведено, що креативні освітні практики музеїв України реалізовуються переважно в дусі культури участі (participatory culture); уміння обережно й ефективно відходити від шаблону і розвивати власний особливий підхід, допомагаючи своєму музею об’єднувати людей і предмети – важливий елемент творчої практики для сучасних музейних працівників;зниження регламентації освітнього процесу у музейному середовищі надає можливість вільного виразу думок, емоцій, почуттів, відкритості у творчому самовиразі, створенні ситуацій для ігрової імпровізації, варіативності предметно-просторового оточення.
Yuliia Nikishenko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies pp 103-112; doi:10.31866/2617-7943.1.2018.150849

Abstract:
Останнім часом поняття «матеріальна культура» сприймається дещо неоднозначно, але на термінологічному рівні це поняття існує і продовжує широко використовуватись як етнологами, так і культурологами. Ми пропонуємо проаналізувати визначення поняття «матеріальна культура», яке було сформульовані в етнології та культурології, аби зрозуміти – який зміст вкладали в нього дані гуманітарні напрями.
Tetiana Berezniuk
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies pp 48-55; doi:10.31866/2617-7943.1.2018.147560

Abstract:
Мета роботи. Одним із важливих напрямків діяльності музею є експозиційна робота. ЇЇ суть полягає у представленні і репрезентації музейних предметів, які в свою чергу покликані виконувати соціально-просвітницьку та культурну функції. Стаття присвячена аналізу експозиційної діяльності музеїв та визначенню специфіку впровадження інтерактивних технологій в музейну практику. Методологія дослідження. Під час дослідження було використано метод аналізу та синтезу. На прикладі аналізу інтерактивних експозиційних рішень трьох європейських музеїв було розроблено і запропоновано інноваційні методи побудови музейної експозиції. Метод синтезу дозволив розглянути інтерактивну музейну експозицію у її цілісності, у єдиному зв'язку її частин і обґрунтувати її значення та роль у сучасному культурному просторі загалом. Наукова новизна результатів полягає у розкритті специфіки експозиційної діяльності музеїв на основі аналізу музейних експозицій провідних музеїв Польщі. У роботі обґрунтовано необхідність використання інтерактивних технологій у формуванні музейного простору сучасної України. Висновки. Проаналізовано характерні риси інтерактивної музейної експозиції як складової частини музейного простору; запропоновано основні моделі інтерактивних технологій, які можна використовувати при розробці експозиційних рішень; проаналізовані основні фактори впливу на розвиток та удосконалення сучасної музейної експозиції.
Tamaz Phutkaradze
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies pp 114-121; doi:10.31866/2617-7943.1.2018.150850

Abstract:
Мета дослідження полягає у науковому осмисленні ролі грузинської цивілізації у світових глобальних процесах, у комплексному вивченні цієї локальної культури як складової частини євро-азійської цивілізації. Методологічною основою дослідження стали загальнонаукові універсальні принципи об’єктивності, системності та всебічності, а також порівняльно-історичний, історико-типологічний, проблемно-хронологічний та структурно-функціональний методи.Наукова новизна полягає у ґрунтовному дослідженні соціально-економічного, суспільно-політичного та культурного розвитку грузинської цивілізації у зв’язку із виникненням загрози «колізії цивілізацій», тобто небезпеки «мирного зіткнення» ісламу та ісламських сект, з одного боку, і християнства з іншого.Висновки. Запропоновано шляхи вирішення цієї ситуації, що полягають у зближенні та консенсусі етнічних позицій і моральних цінностей етнічних груп. Визначено, що розв’язання глобальних проблем (екологічна безпека, тероризм, наркобізнес) вимагає взаємодії міжнародного співтовариства та різних держав. У цьому питанні, одна, окремо взята держава, безсила. Інтернаціоналізація трудової діяльності активізує міждержавні відносини у торговій, економічній та фінансовій сферах. Загроза глобальної ядерної катастрофи зумовлює інтеграційні процеси, що в свою чергу, певною мірою, впливає на зовнішню політику тих чи інших країн.
Serhii Rudenko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies pp 36-46; doi:10.31866/2617-7943.1.2018.147559

Abstract:
Мета дослідження. Виявити можливі позитивні аспекти ринкової теорії музею. Методи дослідження. Критицизм К. Поппера по відношенню до наявних поглядів на капіталізацію музейної діяльності. Висунення наукових припущень щодо гармонізації особливостей музейної роботи та ринкових відносин. Головні результати і висновки дослідження. На даний момент спостерігається переважно негативне ставлення до капіталізації музею, в зв’язку із нав’язуванням йому невластивих функцій (здача приміщень в оренду, акцент на розвагах та ін.), які, щоправда, можуть приносити прибуток. Наукова значущість полягає в удосконаленні ринкової теорії музею шляхом усунення суперечності між вимогами ринку та суспільним призначенням музею. Суспільна значущість – у пропозиції поелементного інжинірингу музейного інституту, котра не нанесе шкоду ні музею, ні суспільству. Отже, одним із основних напрямів музейної роботи є наукова інтерпретація пам’яток. Капіталізація цього напряму перетворить музеї на активних суб’єктів ціноутворення на ринку культурних цінностей. Нові обґрунтовані інтерпретації можуть збільшувати ринкову ціну музейних пам’яток, антикваріату, що перебуває у легальному обігу. Перевага такої участі музею в ринкових відносинах полягає у тому, що сам він не має безпосередньо брати участь у торгівлі пам’ятками, а, значить, не ставитиме під загрозу свої фонди, які є суспільним надбанням. Імовірно, що висновки про капіталізацію роботи над науковою інтерпретацією є правомірним і щодо інших видів пам’яток: рухомих – архівних і бібліотечних, а також нерухомих. Але це твердження потребує перевірки практикою. Щоб розкрити...
Hanna Andres
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies pp 71-81; doi:10.31866/2617-7943.1.2018.147571

Abstract:
Мета роботи. Виставкові проекти – неоцінений ресурс для ефективної організації і проведення практичних зайняти для студентів спеціальностей музеєзнавство, мистецтвознавство та ін. Виставковий процес дає можливість студентській аудиторії не тільки реалізувати свій творчий потенціал, а й набути практичних навичок необхідних сучасному фахівцю. Методологія дослідження. Основою методології дослідження стали принципи об’єктивності, системності та такі загальнонаукові методи дослідження, як аналіз і синтез. Аналітичний метод – дозволив виявити специфіку діяльності процесу організації художніх виставок, а синтетичний – визначити закономірності. Наукова новизна полягає в моделюванні виставкового процесу, характерною особливістю якого є те, що основним його учасниками виступають студенти, що значно різниться від аналогічного процесу у музейні галузі. Висновки. Проаналізовано характерний процес реалізації виставкових проектів та сформульовано методику роботи із студентами при здійсненні виставкового процесу. Апробація результатів дослідження здійснена на п’ятьох виставкових проектах творів українського академічного живопису протягом 2015–2017 рр.
Dmytro Kepin
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies pp 21-33; doi:10.31866/2617-7943.1.2018.150829

Abstract:
Стаття розглядає виникнення терміну «музеологія» в історичному контексті у країнах Європи.Мета дослідження – прослідкувати формування терміну «музеологія» у Європі.Методологія дослідження – загальнонаукові методи аналізу, синтезу, індукції та дедукції, принцип історизму, порівняльно-історичний метод, історико-хронологічний метод, методи музеології як спеціальної наукової дисципліни.Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українській музеології розглянуто історію походження терміну «музеологія» та його застосовуання застосування у працях європейських дослідників.Висновки. З’ясовано, що у XVI – XVIII ст. відомі праці з музейницва, але не музеології. Роглянуто праці шведського вченого К. Ліннея, німецьких учених Й-Й. Вінкельмана, Й.-В. Гете, які стояли біля витоків формування музеології як науки. Термін «Музеологія» введений у науку Й.-В. Гете у 1816 р. Перші дефініції музеології з’являються у працях німецьких дослідників (Г. Ратгебер, Ф.-Л. Мартін, Й.-Г.-Т. Грассе) у XIX ст.Впродовж першої половини ХХ ст. музеологія не викладалась як нормативна навчальна дисципліна у вищих навчальних закладах європейських країн. З другої половини ХХ ст. на історичних та філософських факультетах низки університетів (Карлов університет (Прага); Університет імені Масарика (Брно), Чеська Республіка; Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Київ), Україна) запроваджено підготовку фахівців з музеології.
Page of 1
Articles per Page
by
Show export options
  Select all
Back to Top Top