Refine Search

New Search

Results in Journal Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art: 46

(searched for: journal_id:(4158300))
Page of 5
Articles per Page
by
Show export options
  Select all
Kateryna Fadyeyeva
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art pp 112-122; doi:10.31866/2616-7581.1.2018.146268

Abstract:
Стаття присвячена композиторській та науковій спадщині видатного українського музикознавця І. Б. Пясковського. Панорама ідей, як реалізованих, так і перспективних для подальших досліджень позначена багатовекторністю напрямів. Вперше аналізується композиторська творчість та наукова діяльність І. Б. Пясковського як кон’юнктивна діалогічна алгебро-логічна модель системності музичного (композиторського) та наукового мислення. Саме вивченні композиторської творчості вченого-музикознавця як логіко-конструктивного втілення наукових розвідок є метою даної статті. Наукові зацікавлення розпочалися з дослідження логіки композиції, музичного мислення, аналізу українського фольклору. У середині 90-х років наукові інтереси зосередилися на вивченні стародавньої та сучасної поліфонії. Наукові розвідки І. Б. Пясковського періоду 2000-х років пов’язані з комп’ютерним моделюванням процесу музичної творчості та штучним інтелектом. Власне І. Б. Пясковський впровадив до української музичної науки ймовірнісно-статистичні методи та методи моделювання творчого процесу в українському музикознавстві, які використовувалися ним у навчальних курсах з комп’ютерного аналізу музичних текстів, гармонії, поліфонії. Пріоритетними напрямами наукових досліджень стали логіко-конструктивні принципи музичного мислення, логічне і художнє в музичному мисленні, феномен і еволюція музичного мислення. Композиторська творчість у статті представлена двома поліфонічними циклами – «Прелюдії та фуги» і «Фуги та постлюдії». Перший включає шість прелюдій та фуг, другий – шість фуг та постлюдій. Композиторська концепція І. Б....
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art pp 18-31; doi:10.31866/2616-7581.1.2018.140569

Abstract:
Розвиток всесвітньої музичної культури неможливо уявити без еволюційних процесів у музичному виконавстві. Глибинне осмислення музичного виконавства безпосередньо пов’язане з дослідженням розвитку музично-виконавської культури в ракурсі змістовно-смислового контексту виконавської практики. Цей контекст простежується з моменту зародження музичного виконавства в лоні синкретичної ужиткової творчості та подальшого відгалуження від композиторської практики і виділення у самостійну галузь практичного й теоретичного знання. На сьогодні дослідження музично-виконавської культури, в порівнянні з теоретичними і культурологічними дослідженнями композиторської і народної творчості, ще недостатньо розвинута галузь гуманітарного наукового знання. Дослідження у різних галузях гуманітаристики в останнє десятиріччя характеризуються розробкою нових методів аналізу як художнього, так і нехудожнього тексту з позиції ментальності, світобачення і світовідчуття не тільки автора, який створив цей текст, але і реципієнта, який має його зрозуміти. Така дослідницька позиція близька дослідженню музично-виконавської діяльності, сутністю якої, з історичного періоду появи запису протомузичних і нотних знаків, стає розуміння і звукова актуалізація нотних текстів, тобто створення виконавських версій музичних текстів, які зберігають для суспільства геніальні музичні твори і сприяють розвитку музичної культури.Метою цієї наукової розвідки є розробка принципів теоретичного дослідження механізму переведення нотної знакової системи в інтонаційно-звукову крізь призму системної супідрядності функціональних систем...
Oleksandr Oliinyk
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art pp 57-66; doi:10.31866/2616-7581.1.2018.140573

Abstract:
У статті представлено власну концепцію виконавської риторики (на прикладі виконавської практики гри на домрі та на основі власного виконавського досвіду), яка спирається на єдність логічних і спонтанно-емоційних, наукових і онтологічно-релігійних, музикознавчих і виконавських чинників. Наголошується, що у наш час замість сталої ієрархії «художньо самодостатня прикладна творчість» висуваються змінні орієнтири, а то і відверта дифузія верств і рівнів артистичного вираження, що зумовило академізацію цілого ряду галузей і ланок музично-творчої практики популярної сфери, у тому числі гри на народних інструментах, які історично формувались у фольклорному мистецтві різних країн і лише в останні десятиріччя набувають нового художньо-естетичного сенсу і поступово входять до сфери академічної творчості і виконавства. Серед них специфічне місце посідає домра – інструмент, про який точаться суперечки як щодо його походження, так і щодо ролі в сучасному музично-мистецькому просторі, у тому числі, стосовно сучасних художньо-естетичних вимірів її поширення та новітніх виконавських настанов. Зазначається, що тремоло – це базисне поняття музичного «словника виразності» домрової гри, один із ключових прийомів, завдяки якому осягається така широка образно-асоціативна палітра звучання інструменту. На основі власного виконавського та педагогічного досвіду визначаються специфічні інструментальні домрові особливості тремолювання у щільному зв’язку з художньо-риторичними настановами виконання. Наголошується на образно-художньому розмаїтті виразових установок у різних типах домрового тремоло. В аспекті...
Hanna Karas
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 93-101; doi:10.31866/2616-7581.2.1.2019.171793

Abstract:
Мета роботи – привернути увагу до маловідомої публікації піаністки та музикознавиці Софії Дністрянської (1882–1956) про видатного українського композитора Станіслава Людкевича (1879–1979), в якій чи не вперше за межами України була представлена його творча особистість. Методологія дослідження полягає у поєднанні культурно- історичного методу (висвітлення творчості композитора та її оцінки в історичному контексті) та джерелознавчого (при опрацюванні архівних документів). Наукова новизна статті зумовлена тим, що до наукового обігу вводяться архівні матеріали: листування С. Людкевича і С. Дністрянської з приводу статті в німецькомовній газеті «Prager Presse» (м. Прага, Чеська Республіка), яка була опублікована 19 травня 1925 року з нагоди 25-літнього ювілею композиторської діяльності С. Людкевича. Переклад статті з німецької мови здійснила автор цього дослідження. Полеміка, яка розгорнулася навколо публікації С. Дністрянської, стосувалася трактування національного чинника в музичній творчості, на що тонко реагував С. Людкевич, роблячи правки в енциклопедичних виданнях щодо себе, а також стала підґрунтям для аналітичних досліджень сучасних українських вчених Івана Ляшенка та Олександра Козаренка. Висновки. В запропонованій дослідницькій роботі привернена увага до осмислення проблем національної музичної культури. Результати дослідження дають змогу розвивати дослідження історії національної музики.
Bohdan Siuta
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 22-34; doi:10.31866/2616-7581.2.1.2019.171784

Abstract:
Мета дослідження – висвітлення проблеми взаємодії мовленнєвих, музичних і вербальних жанрів у музичних творах. Запропоновано стратегію визначення оптимальних методологічних підходів та методик аналізу такої взаємодії. В контексті розглядуваної проблеми вперше запропоновано цілісну методологію вивчення і висвітлення питання специфіки мовленнєвих актів у музичному мовленні (прямих і непрямих), таксономії музичних мовленнєвих жанрів, застосування елементів семіотичного і дискурсивного аналізу музики та музичних наративів. Положення праці проілюстровано зразками аналізу музичних творів М. Мусоргського та П. МакКартні. Висновки. Доведено однакову природу мовленнєвих жанрів у вербальному і музичному мовленні, запропоновано і подано їх таксономію, розкрито способи взаємодії та висвітлено методики дослідження.
Yuliia Lebid
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art pp 69-77; doi:10.31866/2616-7581.2.2018.153379

Abstract:
Пріоритетним завданням сучасної системи професійної підготовки фахівців у галузі музичного мистецтва є підготовка спеціалістів, здатних до безперервного саморозвитку та самовдосконалення в обраній професії. Затребувані сьогоденням професійні якості значною мірою ґрунтуються на активізації механізмів саморегуляції особистості. Набуття студентами досвіду саморегулювання в процесі навчання у вищому мистецькому навчальному закладі постає умовою їхнього успішного професійного становлення та ефективного входження в професійну діяльність.Всебічне вивчення феномена саморегуляції є тим науковим підґрунтям, що уможливлює вирішення стратегічних завдань сучасної системи освіти. Відтак підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх музикантів шляхом створення педагогічних умов для розвитку умінь і навичок саморегуляції в ході навчання у вищому мистецькому навчальному закладі, що є метою цього дослідження, потребує систематизації наявних даних стосовно музично-виконавської та навчальної діяльності в координатах набуття студентами індивідуального досвіду саморегулювання. Логіка досягнення зазначеної мети зумовила вибір методів дослідження: критичний аналіз наукової та методичної літератури з проблеми (для виявлення ступеня розробленості та перспективи подальших розвідок), методи систематизації та аналогії (для виявлення специфічних особливостей саморегуляції музично-виконавської діяльності в порівнянні з іншими видами діяльності), методи абстрагування та моделювання (для вивчення структури досліджуваного феномена як інтегративного утворення, що поєднує компоненти досвіду...
Olha Komenda
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art pp 146-154; doi:10.31866/2616-7581.2.2018.153389

Abstract:
Мета роботи – встановити взаємовпливи між різними видами діяльності відомого сучасного українського композитора Олександра Козаренка та виявити, у який спосіб протікають ці процеси протягом творчого шляху митця. Методологія дослідження полягає в поєднанні культурно-історичного методу (вписування творчих здобутків митця в історичний контекст), компаративного методу (порівняння здобутків у різних видах діяльності) та системного аналізу (побудова жанрової системи й періодизація творчості). Наукова новизна статті зумовлена тим, що всі запропоновані в ній висновки і положення є повністю оригінальними, як такі, що визначені практичною роботою автора з нотними текстами, аудіо та відеоматеріалами й почерпнуті в особистому спілкуванні з О. Козаренком. Висновкизапропонованої дослідницької роботи полягають у представленні творчості О. Козаренка у вигляді класичної моделі творчого універсалізму, розкритої в діахронічному та синхронічному аспектах, поданої в різноманітних музичних іпозамузичних взаємозв’язках та впливах. Результати дослідження дають змогу застосування запропонованого підходу до творчості інших українських і зарубіжних композиторів з метою подальшого вивчення феномена творчого універсалізму.
Stanislav Zhovnir
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art pp 125-134; doi:10.31866/2616-7581.2.2018.153386

Abstract:
У статті представлено персоніфікований і жанрово-стильовий підхід до аналізу творчості композиторів країн Латинської Америки для гітари, що здобули широке визнання й популярність в академічній музичній культурі. Актуальним контекстом аналізу стала необхідність вивчення творчості латиноамериканських композиторів для гітари як складника латиноамериканської музики. Автором статті розглядаються основні форми і жанри гітарних творів аргентинського композитора Астора П’яццолли, визначено їхній зв’язок з основними стильовими тенденціями латиноамериканської музики ХХ ст. Мета статті – розгляд сучасної виконавської практики та репрезентації прикладів гітарного виконання композицій Астора П’яццолли. Наукова новизна полягає у виявленні та актуалізації його феноменальної творчості на перетині жанрів легкої і академічної музики для формування сучасного гітарного репертуару. Основні наукові методи, що використані в роботі, – історичний та культурологічний (для аналізу контексту створення композицій для гітари), джерелознавчий (для визначення нотних і звукових джерел дослідження), персонологічний (для аналізу внеску окремих виконавців у сучасну репрезентацію творчості композитора). Дослідження творчості Астора П՚яццолли ґрунтується на аналізі нотних партитур композитора та аудіозаписів виконання його творів для гітари сучасними виконавцями, визначенні жанрового кола й аналізі стильових характеристик. Висновки Творчість Астора П՚яццолли, його унікальний виконавський стиль, поєднання аутентичних музичний традицій народної музики та нових музичних образів мали великий вплив на розвиток...
Alla Chernoivanenko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art pp 27-42; doi:10.31866/2616-7581.2.2018.153373

Abstract:
Антична концепція музики як явища, що виходить за рамки мистецтва, із функцією організатора гармонії космічних сфер, здатної з'єднувати й урівноважувати протилежні начала в «єдності множинного», дала підстави давньогрецьким мислителям співвідносити музичні засоби й можливості з характером цільної людської особистості. Поняття «етос» (ethos) у давньогрецькій мові означає характер, вдачу, звичай. Означені параметри наукового дослідження представляються актуальними в світлі виявлення «чистоти» художніх функцій сучасного академічного інструменталізму. Стаття присвячена розглядові сутнісних ідейно-естетичних модусів і речових можливостей музичного інструменталізму в аспекті музичного етосу. Методологія дослідження передбачає застосування історико-культурологічного, логіко-семантичного, естетичного, історико-логічного, узагальнюючого методів. Наукова новизна роботи полягає в розширенні уявлень про розвиток академічного інструменталізму, що відрізняється винятковістю чисто художніх законів і прийомів з позицій музичного етосу. Стверджується, що академічна музично-інструментальна культура фактично розвивалася в рамках музичного й християнського етосу, віднаходячи мелос, простір гармонії, набуваючи формотворної логіки, поліфонічної всеосяжності змісту. Як спеціально «створені», штучно (й майстерно) «зроблені», матеріалізовані знаряддя, музичні інструменти акумулюють у своїй речовості, а також «направляють» на адресу своїх творців і слухачів нові нематеріальні цінності. Аналізуються витоки музичного інструменталізму в церковному і фольклорному пластах вокальної та інструментальної музики.
Violetta Dutchak
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 3, pp 95-109; doi:10.31866/2616-7581.3.1.2020.204344

Abstract:
В статті аналізується літературно-документальне дослідження відомого українського письменника діаспори Уласа Самчука (1905–1987) «Живі струни. Бандура і бандуристи» з позицій музичного джерелознавства. Розглянуто структуру і напрями тематичних пошуків роботи У. Самчука, що були зініційовані вивченням феномену найвідомішого колективу української діаспори – Капели бандуристів імені Тараса Шевченка (США). Відзначено актуальну досі філософсько-естетичну сферу книги, зумовлену розумінням кобзи-бандури як яскравого символу української культури, а кобзарства – як її традиційного феномену.Мета дослідження полягає в аналізі літературно-наукового доробку Уласа Самчука «Живі струни» з позиції сучасного музичного джерелознавства. При цьому актуальним видається вирішення таких завдань: визначити структуру і напрями тематичних пошуків і досліджень, здійснених письменником у роботі; здійснити хронологічну класифікацію матеріалу; окреслити філософсько-естетичну сферу книги; з’ясувати значення роботи У. Самчука у порівнянні з іншими джерелами досліджень бандурного мистецтва України й діаспори.Методологію дослідження визначає використання історичного, джерелознавчого, компаративного, аксіологічного і культурологічного підходів, а також відповідних їм методів. Зокрема, історико-хронологічний метод використаний для розгляду послідовності й етапів створення дослідження У. Самчука, аксіологічний – для визначення його мистецької цінності, компаративний – для порівняння з іншими роботами дослідження кобзарства і бандурного мистецтва, джерелознавчий та культурологічний підходи сприятимуть різностороннім аспектам аналізу досліджень творчої діяльності бандуристів у світовому культурному просторі.Наукова новизна дослідження полягає у визначенні місця і значення роботи У. Самчука в контексті джерелознавства наукових досліджень бандурного мистецтва України і діаспори, а також у характеристиці літературно-публіцистичного стилю письменника у його культурологічній праці про кобзарство.Висновки. У роботі У. Самчука інструмент бандура виступає національним символом, що об’єднує українців теренної та еміграційної її частин крізь час і простір, а кобзарство – особливою верствою народу, яка володіє «силою відродження» в усі періоди історії і на різних континентах. Основними напрямами дослідження письменника слід вважати: історично- хронікальний, філософсько-естетичний, виконавський, репертуарний. Робота У. Самчука за інформативною насиченістю та хронологічною послідовністю може слугувати не лише історією створення і діяльності Капели бандуристів ім. Т. Шевченка, але і своєрідною енциклопедією всього кобзарства минулого і сучасності, України і діаспори. Відзначено, що у порівнянні з іншими джерелами досліджень бандурного мистецтва, робота Уласа Самчука відзначається синтезованим підходом до висвітлення кобзарства як невід’ємної частини культури і менталітету української нації, потужним засобом формування самоідентифікації українців світу. Автор об’єднує гносеологічний, історичний, фольклористичний, літературно-публіцистичний, музикознавчий аспекти в аналізі бандурного мистецтва протягом всіх етапів його функціонування.
Page of 5
Articles per Page
by
Show export options
  Select all
Back to Top Top