Refine Search

New Search

Results in Journal Політичне життя: 193

(searched for: journal_id:(2762821))
Page of 20
Articles per Page
by
Show export options
  Select all
O.A. Blyzniak, Національний Університет «Острозька Академія»
Політичне життя pp 109-117; doi:10.31558/2519-2949.2018.2.18

The publisher has not yet granted permission to display this abstract.
I. Yu. Osadchuk, Львівський Національний Університет Імені Івана Франка
Політичне життя pp 24-30; doi:10.31558/2519-2949.2019.1.3

Abstract:
В сучасній політичній науці у рамках республіканської форми державного правління дослідники виділяють як типові, так і атипові напівпрезидентські системи правління. Атипові напівпрезидентські системи правління в пострадянських країнах потребують детального аналізу в політичній науці. У цьому зрізі метою статті є визначити типи урядових кабінетів у контексті функціонування атипових напівпрезидентських систем правління в Білорусі у 1996–2018 рр. та Казахстані у 1995–2018 рр. Теоретико-методологічною основою запропонованого наукового дослідження вибрано неоінституціоналізм і його варіативні типи й парадигми. Головний метод, котрий став іманентною складовою частиною дослідження, – це метод порівняльного аналізу.Особливості інституту вотуму недовіри урядам в Білорусі у 1996–2018 рр. та Казахстані у 1995–2018 рр. демонструють атиповість напівпрезидентських (конституційних) систем правління в цих країнах. Виділено критерії типології урядових кабінетів: спосіб формування, тип композиції/складу, парламентська підтримка. В Білорусі у 1996–2018 рр. та Казахстані у 1995–2018 рр. всі урядові кабінети за: 1) способом формування визначено як ті, що сформовані президентом; 2) типом композиції/складу – технократичні; типом технократичних урядів – непартійні. В Білорусі у 1996–2018 рр. за парламентською підтримкою всі урядові кабінети класифіковано як кабінети, що опиралися на підтримку непартійної більшості, доповненої партійними депутатами. В Казахстані у 1995–1997 рр. за парламентською підтримкою визначено кабінет, що мав підтримку однопартійної меншості, доповненої непартійними депутатами; 1997–2007 рр. – кабінети, що мали підтримку коаліційної більшості, доповненої непартійними депутатами; 2007–2018 рр. – кабінети, що мали підтримку однопартійної більшості, доповненої непартійними депутатами. Щодо відставок урядів, то в Білорусі у 1996–2018 рр. та Казахстані у 1995–2018 рр. їх ініціаторами були президенти.
A. V. Brayilo, Одеський Національний Університет Імені І. І. Мечникова
Політичне життя pp 68-73; doi:10.31558/2519-2949.2019.1.9

Abstract:
Феномен сплеску ісламського екстремізму безпосередньо пов'язаний з самою політичною ситуацією, яка склалася в ряді регіонів, які відрізняються підвищеною конфліктністю. Виникненню ісламського екстремізму сприяли внутрішні чинники розвитку мусульманських країн, де особливий вплив надали безробіття, рівень життя переважної більшості населення, складна демографічна ситуація, досить низькі темпи економічного розвитку, низький рівень авторитетних політичних режимів і їх репресивна політика щодо опозиції, а також криза національної ідеології, які створили масову соціальну базу для ісламістської опозиції політичним і світським режимам. Особливу роль зіграли зміни геополітичної ситуації у світі в цілому, особливо це стало актуальним після розпаду СРСР і світової соціалістичної системи. Посилилася позиція США в якості єдиного світового гегемону, що стало каталізатором відходу від європейських зразків, а також пошуком шляхів самобутнього розвитку. Конфлікт різних типів цивілізацій – європейського і мусульманського, що проявився практично у всіх сферах мусульманського суспільства, показав неможливість сліпого копіювання західного суспільства на ісламську ґрунті. Активізація пошуку нових рішень та зміни пріоритетів в економічному розвитку арабських країн стала закономірним явищем у період кризових потрясінь у всьому світі. Базові світоглядні принципи та положення будь-якого вчення спроможні за умови їх радикалізації і доведення до краю сформувати як надзвичайно позитивне, так і негативне ставлення і до місця людини у світі, і до навколишнього середовища. Ідейною складовою ісламського радикалізму є радикальний іслам, який складається з фундаменталізму, традиціоналізму і модернізму, кожен з яких є реакцією на події, що відбуваються у суспільстві. Ісламський фундаменталізм і традиціоналізм виступають захисною реакцією на відхилення від традицій і сталих норм культури і соціуму.
V. I. Chura, Львівський Національний Університет Імені Івана Франка
Політичне життя pp 50-56; doi:10.31558/2519-2949.2019.3.8

Abstract:
Наукова розвідка розкриває причини, динаміку та наслідки зменшення чисельності комуністичних лав Закарпатського обласного комітету КПРС-КПУ у другій половині 80-х – початку 90-х рр. ХХ ст. внаслідок національно-демократичного руху, що охопив регіон у зазначений хронологічний період. Започаткована компартійним керівництвом СРСР на зламі 1980-х рр. перебудова мала на меті збереження провладного статусу за правлячою КПРС, політикоекономічні засади якої зазнавали таких деформацій, приховати які було вже не можливо. У політичному аспекті вони полягали у зневірі громадян країни щодо ідеологічної доктрини комунізму внаслідок чисельних злочинів комуністичного керівництва минулих десятирічь. У економічному річищі деструктивні явища виражалися у перманентно низькому матеріальному становищі робітників та селян, які офіційно були задекларовані як основна державна й партійна соціальна опора. Однак, «косметичні» реформи не тільки не вирішили вказаних проблем, але й посилили внутрішньопартійні деструктивні явища й значно ослабили комуністичний режим на місцях. Як наслідок, в УРСР відбувається швидке розгортання національно-визвольного руху, що приводить до стрімкого скорочення чисельності місцевих первинних компартійних осередків. Одним із регіонів на тлі якого декомунізаційні процеси розгорталися особливо помітно, були західні області Радянської України до складу яких входило багатонаціональне Закарпаття. У першу чергу зменшення кількості комуністів охопило найбільш чисельні робітничо-селянські соціальні верстви, що вагомо розмивало партійне підґрунтя й позбавляло КПРС-КПУ суспільної підтримки....
L. S. Khorishko, Запорізький Національний Університет
Політичне життя pp 130-136; doi:10.31558/2519-2949.2019.3.20

The publisher has not yet granted permission to display this abstract.
N. O. Perepelytsia, Київський Національний Університет Імені Тараса Шевченка
Політичне життя pp 44-49; doi:10.31558/2519-2949.2019.3.7

Abstract:
За останні роки у багатьох, якщо не у більшості країн світу, як в науковому баченні , так і масовій свідомості поступово укорінюється тверде розуміння необхідності створення сильної і потужної держави, з чітко працюючими інститутами, здатної забезпечити належні гарантії громадянських прав і свобод, створити умови для успіху реформ. Сьогодні людство дуже гостро відчуває необхідність формування наукової концепції сильної держави і її подальшої практичної реалізації. Побудова сильної держави – одна з найбільш важливих проблем світової спільноти.Його книги оригінальні, автор не є послідовним прихильником якої-небудь однієї філософської чи соціологічної школи. Він поєднує декілька течій для створення однієї – найкращої. Статті є завжди актуальними, відповідають тематиці сучасних політичних, соціальних і навіть екологічних проблем. Погляд Фукуями на побудову сильної держави цікавий і науковцям, і широкому загалу.В цій статті проаналізовано еволюцію поглядів Френсіса Фукуями на побудову і становлення сильної держави, що є реальною необхідністю не лише для країн, що перебувають на стадії тотального реформування та розвитку, але й для розвинених країн світу.Було встановлено погляд Ф. Фукуями на на розуміння феномену «сильна держава», окремі ідеї щодо необхідності посилення держави, охарактеризовано основні аспекти, які сприяють посиленню ролі та ресурсного потенціалу побудови сильної держави.В статті висвітлено технологію побудови американської моделі сильної держави з точки зору Френсіса Фукуями і доведено, що тут головним критерієм сильної держави виступає набір соціально-політичних функцій та...
I. M. Myloserdna, Національний Університет «Одеська Юридична Академія»
Політичне життя pp 37-43; doi:10.31558/2519-2949.2019.3.6

Abstract:
Стаття присвячена аналізу особливостей участі і ролі громадянського суспільства в умовах протидії корупції в сучасній державі. Корупція подібна до павутини закутує різні сфери життєдіяльності і різні рівні державної влади і тим самим робить державу слабкою і тим самим призупиняє його розвиток. Встановлено, що міжнародне співтовариство з метою запобігання та попередження корупції приймає ряд міжнародних документів, в яких підкреслюється важливість проблеми і та обставина, що боротьба з корупцією є завданням для усіх держав світу. Серед основних договорів в області протидії корупції слід зазначити: Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції, Конвенція Ради Європи про кримінальну відповідальність за корупцію, Конвенція Європейського Союзу про боротьбу проти корупції посадовців Європейської спільноти і посадовців держав-членів Європейського Союзу та інші.У статті розглядається досвід країн ЦСЄ відносно антикорупційної політики та участі в ній громадянського суспільства та було встановлено, що державна підтримка виступає як одна з необхідних умов в проведенні антикорупційних реформ, прийняття відповідних нормативних актів, але їх здійснення неможливе, якщо суспільство не є готовим брати в цьому участь. Сьогодні слід говорити про необхідність формування та поширення нових громадських цінностей: надійність, відкритість, прозорість, активна участь і відповідальність, які формуватимуть антикорупційний світогляд і свідомість. Для проведення ефективної антикорупційної політики необхідними кроками виступають: становлення суспільства як рівного партнера в розробці та реалізації...
A. V. Bortnikova, Східноєвропейський Національний Університет Імені Лесі Українки
Політичне життя pp 11-17; doi:10.31558/2519-2949.2019.3.2

The publisher has not yet granted permission to display this abstract.
D. V. Yagunov, Донецький Національний Університет Імені Василя Стуса
Політичне життя pp 72-81; doi:10.31558/2519-2949.2020.2.10

The publisher has not yet granted permission to display this abstract.
M. V. Prymush, Vasyl Stus Donetsk National University, Yu. V. Okunovska, A. P. Hyzhko
Політичне життя pp 34-45; doi:10.31558/2519-2949.2020.2.5

The publisher has not yet granted permission to display this abstract.
Page of 20
Articles per Page
by
Show export options
  Select all
Back to Top Top