Refine Search

New Search

Results in Journal Scientific Bulletin of UNFU: 1,794

(searched for: journal_id:(1585304))
Page of 36
Articles per Page
by
Show export options
  Select all
І. Р. Ващишак
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 93-97; https://doi.org/10.36930/40310215

Abstract:
Розглянуто ефективність використання малої гідроенергетики у світі та перспективи її розвитку в Україні. Зазначено, що гідропотенціал великої частини річок Прикарпаття через незначні напори вздовж їх русел для виробництва електроенергії використовують рідко. Для генерації електроенергії малими річками Прикарпаття пропонуємо застосувати гравітаційно-коловоротну ГЕС, яка працює за допомогою водяного виру. Така ГЕС може генерувати електроенергію значної потужності на ділянках річки з незначними напорами. Перевагами гравітаційно-коловоротних ГЕС також є їх мінімальний вплив на живі організми річки через низьку частоту обертів турбін і відсутність замерзання води взимку. Обґрунтовано вибір оптимального способу розміщення гідротурбіни у вирі гравітаційно-коловоротної ГЕС, шляхом встановлення колеса гідротурбіни в нижній частині виру. Електрогенератор і редуктор розміщуються на зовнішній поверхні ГЕС і з'єднуються з гідротурбіною за допомогою валу. Перевагою цього способу встановлення гідротурбіни є те, що вона практично не впливає на формування виру. За таких умов вся енергія виру використовується для обертання гідротурбіни, бо практично весь об'єм води контактує з її лопатками. Запропонований спосіб дає змогу зменшити до мінімуму розміри робочого колеса гідротурбіни та отримати високий ККД. Наведено методику розрахунку гідравлічних характеристик гравітаційно-коловоротної ГЕС для отримання електричних (потужність, частота) параметрів її генератора відповідно до заданих витрати та напору водяного потоку ділянки річки. Наведено умови для утворення виру. Для зменшення негативного впливу на стік річки запропоновано використовувати для роботи малої ГЕС не більше 25 % її середнього багаторічного стоку. За наведеною методикою розраховано каскад з 5-ти малих ГЕС для ділянки річки Бистриця Надвірнянська (м. Івано-Франківськ). Розраховано ступінь редукції редукторів для генераторів ГЕС. Місця для встановлення ГЕС вибирали з найбільшим перепадом висот вздовж русла річки та в місцях зливання русла з меншими річками. Довжина ділянки ріки для розміщення цих ГЕС становить 6 км. Підібрано гідротурбіни з генераторами та системами автоматики для використання їх у складі розрахованих малих гравітаційно-коловоротних ГЕС. Об'єднання гравітаційно-коловоротних ГЕС у загальну енергетичну систему дасть змогу отримати значну електричну генерацію з ділянок річок, гідроенергетичний потенціал яких раніше не використовувався.
С. К. Андрейчук, О. О. Морушко, М. С. Гасяк
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 75-80; https://doi.org/10.36930/40310212

Abstract:
Проаналізовано стан пенсійного забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей та осіб, звільнених з військової служби, в Україні та можливості адаптації зарубіжного досвіду до вітчизняних умов. Тема реформування пенсійної системи України є однією з найболючіших та найактуальніших тем останніх десятиліть. Відновлення справедливості у визначенні пенсійних виплат є основною метою всіх кроків пенсійної реформи. Водночас, пенсійне забезпечення є однією з найбільших проблем державної політики ХХІ ст. не тільки в Україні. Саме тому аналіз набутого досвіду реформ інших країн може дати змогу уникнути багатьох проблемних моментів реформування та допомогти виокремити основні найефективніші кроки процесу трансформації пенсійної системи України. Предметом цього дослідження є пенсійне забезпечення військовослужбовців. Адже останні роки затяжного збройного конфлікту на Сході України актуалізували питання соціальної захищеності саме категорії військовослужбовців і членів їхніх сімей. Вирішення цих питань пришвидшить темп становлення стандартів соціального захисту військових Збройних Сил України. Розглянуто соціальний захист військовослужбовців як діяльність держави у сфері соціальної політики, яка спрямована на забезпечення гідного рівня життя для військовослужбовців та членів їхніх сімей. Описано багаторівневу ієрархію системи соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України. Проаналізовано функції Міністерств та інституцій, які забезпечують функціонування системи соціального захисту військовослужбовців загалом. Здійснено аналіз видів пенсійного забезпечення, на які мають право особи, звільнен і з військової служби в нашій країні. Розмір пенсійних виплат та інших видів грошового забезпечення є базою для нарахування пенсій військовослужбовцям нашої держави. Актуальним завданням реалізації пенсійної реформи є уникнення "зрівнялівки" у розмірах пенсій різних категорій населення. У разі нарахування пенсій військовослужбовцям перерахунок пенсій здійснюють з порушеннями, зокрема ігноруючи певні складові грошового забезпечення, а саме: оплату за науковий ступінь, оплату за вчене звання та низку надбавок, серед яких надбавки за спортивні звання, за почесні звання та за виконання певних спеціальних функцій у межах службових повноважень. Одним із кроків поліпшення ефективності механізму соціального захисту є вивчення, аналіз та переймання досвіду аналогічної роботи закордонних інституцій. Для визначення шляхів реформування пенсійного забезпечення військовослужбовців здійснено порівняння аналогічного досвіду пенсійного забезпечення військовослужбовців і членів їхніх сімей на приклад і провідних країн – членів НАТО (США, Великобританії, Франції). Вибір цих країн зумовлений тим, що реформування вітчизняної системи пенсійного забезпечення військовослужбовців у пострадянській Україні багато в чому ґрунтується на запозиченні досвіду названих країн. Зроблені висновки містять рекомендації щодо рефорування системи пенсійного забезпечення військовослужбовців України.
В. П. Оліферчук, Д. В. Федорович
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 28-34; https://doi.org/10.36930/40310204

Abstract:
Наявність мікоризи є чинником ефективного процесу депонування вуглецю в екосистемі. Різні способи мікоризації сприяють ефективному росту та продуктивності рослин. Вивчено вплив Tuber melanosporum IMB F-100106 у складі препарату "Міковітал" на ріст, розвиток та продуктивність фундука сорту 'Шедевр'. Досліджено вплив різних способів внесення мікоризного препарату на ріст та розвиток фундука: замочування коренів, краплинного зрошення та підживлення. Зафіксовано, що діаметр кореневої шийки зріс на 10,2 %, кількість основних коренів збільшилась на 12,2 % та довжина кореневої системи – на 13,9 %. Відзначено також зростання загальної кількості листків на 14,0 %, довжини річного приросту – на 14,4 % та висоти саджанців – на 12,9 %. Кореневе підживлення 2-5 %-ми розчинами препарату забезпечило підвищення рівнів урожайності фундука до 21,7-22,4 ц/га з отриманням прибавки урожаю на 10,2-13,7 %. Важливими показниками для горіхоплідних рослин є хімічний склад плодів та їх дегустаційне оцінювання. Кореневе підживлення 2-5 %-м розчином препарату забезпечило зростання в них вмісту жиру на 1,5-2,7 %, а також призвело до збільшення виходу ядра на 6,0-6,9 %. Дегустаційна оцінка плодів підвищилась на 0,3-0,4 бали. Здійснено мікологічний аналіз 150 зразків ґрунту ризосфери фундука та ґрунту цілинних земель. Виділено 475 ізолятів мікроміцетів, що належать до 124 видів мікроскопічних грибів. Наведено 48 видів мікроскопічних грибів різних таксономічних груп, які найчастіше траплялись у досліджуваних ґрунтах. Встановлено, що мікофлора ризосфери мікоризованого та немікоризованого фундука істотно відрізняється за видовим складом. Індекси видового різноманіття мікроміцетів свідчать, що найрізноманітніший видовий склад мікобіоти характерний для ризосфери мікоризованого фундука. Характерною особливістю мікроміцетного складу ризосфери мікоризованого фундука є зменшення чисельності та видового різноманіття патогенів. Проаналізовано місткість екосистеми фундукового саду, тобто здатність створювати умови існування для популяцій різних видів, зокрема мікроміцетів ґрунту. Визначено роль технології регенеративного землекористування, яку успішно впроваджують в Україні на рівні лісгоспів, малих і середніх фермерських господарств, холдингів. Вона може стати основою Продовольчого Суверенітету нашої країни і дасть змогу Україні розвиватися за своїм унікальним планом: зберегти для прийдешніх поколінь здорове довкілля і годувати населення якісними органічними продуктами харчування.
Ю. В. Зварич, О. Д. Зварич
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 35-39; https://doi.org/10.36930/40310205

Abstract:
Результати досліджень різних учених не дають однозначного висновку про вплив підсочування дерев сосни на їх життєвість та морфометричні показники насіння. Здійснено дослідження виходу живиці на дослідній ділянці впродовж двох років. Середнє навантаження карами на одне дерево, за середнього діаметра дерев сосни 37,5 см, становило 1,6. Визначено, що середньорічний вихід живиці на одне дерево у перший рік підсочування становив майже 2,5 кг, а у другий – майже 2,3 кг. Досліджено річну динаміку діелектричних показників на дослідній та контрольній ділянках упродовж двох років підсочування. Встановлено, що перед початком підсочування імпеданс та поляризаційна ємність дерев на обох ділянках були майже однакові. Виявлено, що на початку сезону підсочування життєвість підсочених дерев зменшується, порівняно із контролем. У другій половині сезонного підсочування показники життєвості починають вирівнюватись і після її завершення стають практично однаковими на обох ділянках. Визначено, за методикою Каппера, насіннєношення модельних дерев на дослідній ділянці – "середнє", а на контрольній – "середнє-сильне". Встановлено, що за довжиною шишок зразки із дослідних ділянок перевищують контрольні на 1,5-2,5 мм. Діаметр шишок також є більшим на дослідних ділянках на 0,9-1,2 мм. Відповідно і маса шишок на дослідних ділянках перевищує контрольні на 0,6-0,8 г. Панівною формою шишок на усіх пробних площах є конусоподібна. Визначено, що найбільший показник довжини насіння спостерігається на дослідній ділянці ВМ-9РП (4,37 мм), а найменший – на дослідній ділянці ВМ-2 (4,12 мм). Ширина насіння є однаковою. Маса насіння є найменшою на дослідній ділянці ВМ-2 (5,7 мг), а найбільшою – на дослідній ділянці ВМ-9РП (6,8 мг). Загалом проведені дослідження свідчать про зниження життєвості дерев сосни на початку сезону підсочування на дослідних ділянках і вирівнювання відповідних показників у другій її половині. Морфометричні показники шишок дослідних ділянок є більшими, ніж контрольних, а насіння практично однаковими.
, А. Я. Корнійчук
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 68-74; https://doi.org/10.36930/40310211

Abstract:
На підставі трактувань зарубіжних і вітчизняних учених узагальнено поняття "експортний потенціал підприємства" на прикладі ДП "Городницьке лісове господарство". Здійснено аналіз найвідоміших методик оцінки експортного потенціалу підприємства, що враховують низку показників його діяльності, зокрема фінансові показники, показники зовнішньоекономічної діяльності підприємства та інші. Обґрунтовано методику та доцільність її використання для оцінювання експортного потенціалу лісогосподарського підприємства. Використано маркетингові інструменти оцінювання потенціалу (SWOT-аналіз та SPACE-аналіз), на підставі яких здійснено аналіз експортного потенціалу ДП "Городницьке ЛГ". Результати цього аналізу дадуть змогу виявити сильні та слабкі позиції в діяльності підприємства, визначити наявність потенціалу та розробити сценарії для розвитку і покращення роботи підприємства в майбутньому. На підставі розглянутих методик здійснено оцінювання експортного потенціалу ДП "Городницьке ЛГ". На підставі аналізу отриманих результатів та з огляду на важливість здійснення оцінки експортного потенціалу для встановлення експортних можливостей підприємства, забезпечення ефективного використання його ресурсів та резервів, запропоновано стратегії та реальні шляхи розвитку експортної діяльності підприємства. Практичним заходом для забезпечення розвитку експортного потенціалу ДП "Городницьке ЛГ" запропоновано виробництво та реалізацію за кордон дерев'яних європіддонів, оскільки підприємство має тривалий позитивний досвід з виробництва цієї продукції, а також достатні виробничі потужності для її реалізації. Аналіз ринку європіддонів засвідчив зростання попиту на цю продукцію з боку закордонних споживачів. Розраховані показники фінансового стану підприємства та показники, які характеризують зовнішньоекономічну діяльність ДП "Городницьке ЛГ" упродовж трьох останніх років, засвідчили можливість розвитку експортного потенціалу саме шляхом виробництва та експорту єропіддонів. Запропоновані у дослідженні стратегії розвитку експортного потенціалу матимуть позитивний економічний ефект для підприємства та допоможуть зміцнити позиції цього підприємства на зовнішньому ринку лісопродукції. Апробація запропонованої методики оцінювання експортного потенціалу підприємства на прикладі ДП "Городницьке лісове господарство" підтвердила можливість її використання для будь-якого підприємства, що може сприяти покращенню фінансових показників діяльності та підвищенню його прибутковості та конкурентоспроможності.
В. П. Бессонова, А. С. Чонгова
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 21-27; https://doi.org/10.36930/40310203

Abstract:
Досліджено деревні насадження санітарно-захисної зони (СЗЗ) Придніпровського ремонтно-механічного заводу міста Дніпро. Проаналізовано видове різноманіття, деякі таксаційні показники; проведено розподіл дерев за відношенням до рівня зволоження та комплексне оцінювання життєвого стану деревостану СЗЗ Придніпровського ремонтно-механічного заводу. Для оцінювання життєвого стану рослин та індексу стану деревостану використано шкалу В. А. Алексєєва (1989). Охарактеризовано планувальну структуру санітарного насадження. Встановлено, що дендрофлора цієї санітарно-захисної зони представлена 19 видами деревних порід та однією формою, котрі належать до 10 родин. З них 11 видів є інтродукованими та 8 – аборигенними. Виявлено, що найбільше таксономічне представництво має родина Salicaceae – 6 видів (35,4 % від загального числа дерев у насадженні). З'ясовано, що більшість родин презентовані тільки одним видом. Відзначено, що з хвойних порід на досліджуваній території росте тільки Pinus pallasiana D. Don. Виявлено, що 31,6 % усіх видів представлені тільки 1-3 екземплярами. Розраховано індекс біорізноманітності Шенона (Н), який становить 3,55. З'ясовано, що найбільша кількість дерев має висоту в межах 12-13 м (18,9 % від загального числа дерев в насадженні) і діаметр стовбурів від 26,0 до 29,9 см та від 38,0 до 41,9 см (по 8,8 %). Розподіл дерев за відношенням до умов зволоження показав, що більшість деревних рослин є ксерофітами (40,0 % від загальної чисельності рослин), що відповідає умовам степового регіону. Значну частину рослин віднесено до мезогігрофітів та гігрофітів (29,0 та 12,5 % відповідно), що можна пояснити наявністю природної водойми. Встановлено, що категорії стану "здорові" відповідає 37,9 % від загальної кількості, до помірно ослаблених – 47,3 % (друга категорія життєвого стану). Найбільш стійкими виявились Salix alba L. та Robinia pseudoacacia L., у найбільш непривабливому стані перебувають Populus nigra L. та Aesculus hippocastanum L. З'ясовано, що індекс життєвого стану деревних рослин захисної зони дорівнює 75,6 % і характеризується як ослаблений.
M. M. Lisoviy
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 9-13; https://doi.org/10.36930/40310301

Abstract:
Проаналізовано літературні дані стосовно досліджуваної тематики, на підставі чого встановлено необхідність удосконалення методики та поглиблення знань про перебіг процесів ризогенезу мікроклонів Thuja occidentalis L. в умовах in vitro під впливом стимуляторів росту. Для кількісної та якісної оцінки результатів досліджень проведено розподіл за показниками укорінення у балах: 0 балів – укорінення не спостерігається; 1 бал – слабке укорінення (корінці поодинокі, нерозгалужені); 2 бали – середнє укорінення, мікроживець має 2-3 добре розвинених корінці; 3 бали – сильне укорінення, коренева система добре розвинена, розгалужена, більше 3 корінців та використано інтегрований показник укорінення (ІПУ) клонів. Як живильне середовище для мікроклонування досліджуваного виду застосовано 1/2 RW, модифіковане речовинами ауксинового типу НОК та ІМК у концентраціях 0,5 та 1,0 мг/л у всіх можливих комбінаціях. З'ясовано, що найвищі показники укорінення клонів були за використання у ролі стимулятора коренеутворення тільки ІМК (1,0 мг/л), де укорінились 90,0 % мікропагонів із балом 3, та 10,0 % – із балом 2. Результати розрахунку інтегрованого показника укорінення підтвердили висунуте припущення про позитивний вплив стимулятора росту ІМК на досліджувані процеси (середній бал укорінення становив 2,90, а ІПУ – 96,67 %). Встановлено, що зниження концентрації ІМК та використання двох стимуляторів одночасно чи тільки НОК спричиняло зменшення досліджуваних показників укорінення. На підставі статистичного опрацювання отриманих даних біометричних показників адвентивних кореневих систем клонів Thuja occidentalis (середня кількість корінців першого порядку на один експлант, середня кількість корінців другого порядку на один експлант, середня сумарна довжина корінців першого порядку на один експлант та середня сумарна довжина корінців другого порядку на один експлант), отриманих в умовах in vitro, встановлено, що за використання підібраної методики сформувалось 6,03±0,13 шт. корінців на експлант із середньою довжиною 116,13±2,05 мм (коефіцієнт варіації – 11,91 та 9,69 % відповідно) корінців першого порядку та 7,9±0,25 шт. – корінців другого порядку із сумарною середньою довжиною в межах 17,27±0,53 мм за варіації 17,38 та 17,0 % для відповідних біометричних показників та показника точності досліду у межах 2,18-3,17 %. Встановлено експериментально, що оптимальним живильним середовищем для ризогенезу клонів дослідженого виду є 1/2 MS із додаванням ІМК у концентрації 1,0 мг/л.
A. A. Novak, O. B. Mychayliv, P. B. Khoetskyi, S. L. Kopiy, I. V. Fizyk, V. O. Agii
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 22-26; https://doi.org/10.36930/40310303

Abstract:
Наведено динаміку та проаналізовано закономірності змін основних кліматичних характеристик за 40-річний період в умовах Північно-західного Подільського лісогосподарського району Західноукраїнського лісостепового лісогосподарського округу. За останні десятиліття інтенсивно зростають середньорічна та середньомісячна за вегетаційний період температура повітря та кількість опадів, зменшується відносна вологість повітря, стрімко зростають обсяги санітарних (вибіркових і суцільних) та лісовідновних рубок. Із змінами клімату істотно пов'язані певні загрози (вітровали, пожежі, сніголами, вогнища збудників хвороб і шкідників) та негативні наслідки для лісового господарства (зміни продуктивності та стійкості лісостанів, зростання обсягів рубок лісу). В основі таких глобальних узагальнювальних висновків лежать численні результати досліджень у різноманітних регіонах і природних зонах. Виявлено тенденцію до зростання температури повітря та кількості опадів у досліджуваному регіоні. Кількість опадів тут зросла від 597,4 мм (за норми 551,0 мм) до 868,8 мм, середньорічна температура повітря − від 7,3 до 8,9 ºС. Упродовж останнього десятиліття кількість опадів за вегетаційний період зросла від 488,3 до 579,7 мм за середньої багаторічної норми за аналогічний період 391 мм. Зростання впродовж усього періоду досліджень кількості опадів від 597,4 мм у 1981-1990 рр. до 675,1 мм у 2001-2010 рр. на динаміці температури не позначилося. З'ясовано також, що впродовж останніх 40 років у Північно-західному Поділлі знижується вологість повітря. Середньорічна відносна вологість повітря зростала тільки впродовж 1981-2000 рр. − від 78,8 до 79,2 %. Упродовж 2001-2020 рр. її значення знизилось до 76,4 %. Особливо відчутним було зниження вологості повітря за вегетаційний період – від 74,6 % у 1981-1990 рр. до 70,3 % у 2011-2020 рр., що є на 4,4 % менше за багаторічну норму. За період 1981-2020 рр. найтеплішим і, водночас, найсухішим вегетаційним періодом характеризується останнє десятиліття, середньомісячна температура повітря у вегетаційний період якого становила 15,3ºС, а відносна вологість повітря – 70,3 %. Встановлено, що внаслідок змін клімату у лісостанах триває тенденція до посилення патологічних процесів, зростання обсягів та інтенсивності санітарно-оздоровчих заходів. Інтенсивність вибіркових санітарних рубок істотно залежить від кількості опадів та сонячної активності. Зростання обсягів суцільних санітарних рубок пов'язане зі зниженням вологості повітря та кількості опадів.
N. Ye. Horbenko, O. H. Maryskevych, M. P. Kurnytska
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 41-48; https://doi.org/10.36930/40310306

Abstract:
Музеї під відкритим небом – одна із найперспективніших форм збереження культурної спадщини народу. До них належить Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького. Територія Музею поділена на сектори (Бойківщина, Рівнинне Закарпаття, Лемківщина, Гуцульщина, Буковина, Покуття, Західне Поділля, Львівщина та Старе українське містечко, Полісся, Волинь), в яких необхідно зберегти наявні насадження та відтворити автентичну флору згідно з відповідними секторами. На основі літературного аналізу запропоновано доповнити експозиції Музею зонами садівництва, городництва та елементами рільництва відповідних історико-етнографічних секторів. Обґрунтовано значущість комплексного підходу до формування експозиції з включенням відповідної до етнографічного зонування рослинної складової для досягнення композиційної цілісності території, гармонійності сприйняття, достовірності подачі архітектурних об'єктів (експонатів). Розроблено концепцію відтворення культурної флори та озеленення території. Для проєктування та подальшого утримання враховано специфіку об'єктів дерев'яної архітектури, що викладено в універсальних схемах формування насаджень на територіях із різним рельєфом. Проаналізовано особливості розташування елементів на території експозиційних споруд та їх зв'язок із прилеглими насадженнями. Запропоновано широкий асортимент рослин для наповнення етноприродного історичного середовища секторів Музею елементами садівництва, городництва та рільництва. За кожним сектором подано попередню оцінку панівного елемента. Запропоновано сумарну оцінку щодо використання рослин для репрезентації господарювання в історико-етнографічних зонах Музею. Отримані результати роботи свідчать про пріоритетність, складність розміщення та компонування насаджень у окремих зонах. Розроблені рекомендації сприятимуть не тільки збереженню цінних історико-культурних об'єктів Музею, але й слугуватимуть спробою реконструкції ландшафтного середовища, традицій природокористування наших предків, максимально наближених до автентичних.
O. L. Kratiuk, O. O. Orlov
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 49-56; https://doi.org/10.36930/40310307

Abstract:
Оцінювання впливу напіввільного утримання мисливських тварин на компоненти лісових біогеоценозів є актуальним завданням для запобігання та унеможливлення їх деградації. Дослідження здійснено на території двох об'єктів напіввільного утримання мисливських тварин, користувачами яких є ДП "Баранівське ЛМГ" (Явненське лісництво) та ТОВ "Клуб "КСК"" (Поташнянське л-во ДП "Радомишльське ЛМГ") у межах Центрального Полісся. Ступінь впливу напіввільного утримання мисливських тварин визначено в умовах свіжого дубово-соснового субору (В2-дС) на основі повних геоботанічних описів методом порівняння бальної оцінки ґрунтових параметрів: вологості ґрунту (Hd), мінливості зволоження ґрунту (Fh), кислотності ґрунту (Rc), кількості солей (Sl), вмісту мінерального азоту (Nt), вмісту кальцію та магнію у ґрунті (Ca), аерованості ґрунту (Ae). Встановлено, що середні бали вологості ґрунту (контроль 11,93±0,12; вольєр 11,89±0,11) та аерованості ґрунту (контроль 6,38±0,08; вольєр 6,46±0,08) у вольєрах та на контрольних ділянках не мають достовірної різниці. Інші ґрунтові параметри мають тенденцію до збільшення у межах вольєрів порівняно з контрольними ділянками. Так, перемінність зволоження ґрунту на контрольних ділянках характеризувалася середнім балом 5,36±0,11, збільшуючись у вольєрах до 5,94±0,14 бала (Fфакт. = 10,58 > F0,95 = 4,30), кислотність ґрунту становила 5,80±0,12 бала на контрольній ділянці, збільшуючись у вольєрах до 6,49±0,11 бала (Fфакт. = 17,36 > F0,95 = 4,30). Збільшення виявлено як для загальної кількості солей у ґрунті, так і для кальцію та магнію, а також для мінерального азоту. Загальний вміст солей оцінено у 5,33±0,01 бала на контролі, тоді у вольєрі він становив 5,78±0,12 бала (Fфакт. = 9,14 > F0,95 = 4,30). кількість кальцію та магнію у ґрунтах контролю та у вольєрі характеризувалася середнім балом 5,56±0,12 та 5,97±0,11 відповідно та свідчить про збільшення їх кількості у ґрунтах вольєрів (Fфакт. = 6,29 > F0,95 = 4,30). Виявлено збільшення вмісту мінерального азоту у ґрунті в середньому від 4,16±0,01 бала на контрольних ділянках до 4,74±0,11 бала на ділянках вольєрного утримання тварин (Fфакт. = 27,33 > F0,95 = 4,30). Збільшення у вольєрах показників кислотності ґрунту, вмісту кальцію, магнію та мінерального азоту зумовлене, вірогідно, привнесенням до ґрунту солей натрію, калію та азотистих речовин з сечею та екскрементами ратичних тварин.
О. С. Мельник, R. P. Bazylevych
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 94-100; https://doi.org/10.36930/40310315

Abstract:
Розглянуто основні сучасні та популярні підходи до вирішення задач розпізнавання ознак зображень і відео. Встановлено переваги та недоліки актуальних методів оброблення візуальної інформації, а також сучасні невирішені проблеми, пов'язані із цим сегментом робіт. Спираючись на сучасний стан досліджень з цієї предметної області, запропоновано нову систему, призначення якої "навчитись" ідентифікувати відео за його фрагментом, враховуючи характеристики зображеного у відеоряді. Першим етапом аналізу відео є його розбиття на окремі кадри, враховуючи зміну ентропії, колірної схеми та структурні відмінності сцени. Спираючись на сучасні методи, реалізовано алгоритм перетворення відео в набір кадрів. Виявлено, що компактне представлення відео у вигляді набору ключових кадрів дає змогу виділити основні контекстні характеристики. Враховуючи сучасні методи визначення характеристик зображень та ефективність машинного навчання, вирішено застосувати згорткові нейронні мережі для визначення векторних представлень. Під час вибору коректної архітектури та моделі нейронної мережі здійснено порівняльний аналіз ефективності їх роботи з використанням бази ImageNet. В наступних етапах, роботу із відео буде представлено у вигляді маніпуляції із векторами характеристик кожного кадру. Запропоновано спосіб пошуку збігу фрагментів, враховуючи оцінку кута між векторами представлень кадрів. Для покращення оптимізації пошуку розглянуто способи застосування методів індексації векторного простору кадрів. Варто застосувати цей підхід оптимізації, щоб уникнути різкої деградації ефективності пошуку із збільшенням бази. Унаслідок виконаної роботи реалізовано програмну систему у вигляді вебаплікації, яка демонструє пошук відео за його фрагментом. Проте це тільки прототип для візуалізації процесу. Під час проведення експериментів оцінено вплив та залежність довжини відео, його роздільної здатності та обсягу тестової бази від ефективності процесу пошуку. Передусім ця робота є актуальною через цінність досліджень в напрямку розвитку методів оброблення та аналізу відеоконтенту. Виявлено, що ця система має подальший розвиток та право на існування, якщо врахувати майбутні оптимізації пошуку та покращення вилучення дескрипторів.
M. I. Zghoba, Yu. I. Hrytsiuk
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 109-119; https://doi.org/10.36930/40310317

Abstract:
Розглянуто особливості прогнозування попиту на пасажирські перевезення таксі методами нейронної мережі за різних наборів вхідних даних, складу параметрів архітектури мережі, конфігурації апаратного забезпечення та його потужності. З'ясовано, що для зменшення тривалості очікування нових замовлень та відстані до клієнтів доцільно використовувати відповідні інформаційно-аналітичні системи, робота яких ґрунтується на штучному інтелекті. Це дасть змогу вирішити проблему попиту на перевезення таксі у відповідний період доби з врахуванням погодних умов, святкових, вихідних і робочих днів, а також пори року. Врахування ж наявних транспортних об'єктів – авіарейсів, потягів чи автобусів значно покращують роботу такої дорадчої системи. Використана в роботі гібридна архітектура нейро-фаззі мережі дає змогу одночасно вирішувати завдання короткотермінового прогнозування попиту на пасажирські перевезення таксі, а також проводити діагностику самої мережі, що полягає у виявленні різких змін властивостей обчислювального процесу. Для досягнення відповідної точності прогнозу в роботі опрацьовано набори вхідних даних у кількості 4,5 млн поїздок таксі. Для зменшення тривалості процедури навчання нейронної мережі організовано паралельні обчислення між різними вузлами мережі за допомогою графічних процесорів. Проведено навчання нейронної мережі на центральному процесорі, одному та двох графічних процесорах відповідно. З'ясовано, що організація паралельних обчислень на декількох графічних процесорах не завжди зменшує тривалість процедури навчання мережі, оскільки витрати на синхронізацію градієнтів між активними процесами значно перевищують користь від паралельних розрахунків. Встановлено, що за умови великого обсягу даних для організації паралельних обчислень та відповідної архітектури нейронної мережі можна досягти деякого зменшення тривалості процедури її навчання. Визначено, що зменшення тривалості процедури навчання нейронної мережі залежить від таких чинників: її архітектури, кількості параметрів навчання, конфігурації апаратного забезпечення та організації паралельних розрахунків.
I. M. Herasymenko, O. O. Soloviova, С. В. Пронь
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 27-33; https://doi.org/10.36930/40310304

Abstract:
Проаналізовано сучасний стан лісового фонду України, внаслідок чого виявлено райони з найбільшою та найменшою лісистістю. Найбільші лісові масиви розташовані в Поліссі та Карпатах. Досліджено, що найбільшою загрозою для лісових масивів є пожежі, які залишаються серйозною проблемою через значну кількість випадків і знищення площі в багатьох областях. Проаналізувавши статистичні дані пожеж в Україні, виявлено райони, де зареєстровано найбільшу кількість лісових пожеж. З'ясовано, що своєчасне виявлення лісових пожеж дає змогу запобігати їх розповсюдженню на великі території і знищенню великих площ лісових масивів. Доведено, що авіація на сьогодні є одним з найефективніших засобів раннього виявлення та гасіння лісових пожеж. Запропоновано формування гнучкої системи раннього дистанційного виявлення осередків лісових пожеж на базі сучасних безпілотних авіаційних систем, які стануть доповненням до наявних авіаційних пілотованих систем, наземних систем та систем космічного моніторингу, що дасть змогу постійно відстежувати лісопожежну ситуацію. Унаслідок застосування цих систем під час патрулювання лісових масивів відбувається забезпечення швидкої інформаційної підтримки керівника гасіння лісової пожежі для визначення тактичних прийомів і технічних способів боротьби з вогнем, а також оперативного прийняття протипожежних заходів, стосовно певної ситуації.
P. H. Khomiuk, L. S. Osadchuk, S. V. Portakh
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 14-21; https://doi.org/10.36930/40310302

Abstract:
Товарна структура запасів є важливою таксаційною характеристикою господарського значення деревостанів і враховується під час визначення суми рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, як основної частки лісового доходу, обґрунтування віку головного рубання, вибору головної породи, визначення ефективності лісогосподарських заходів, економічних розрахунків з оцінки ефективності лісовирощування, оцінки раціональності розкряжування стовбурів дерев на ділові сортименти, планування постачання лісоматеріалів від заготівельників до споживачів, складання балансів виробництва та низки інших завдань. У роботі описано основні підходи до характеристики деревного запасу за розмірно-якісними категоріями, які діяли в різний час на території України від початку ХХ ст. і до сьогодні. Здійснений аналіз лісовпорядних інструкцій, державних стандартів та робіт науковців, виконаних на підставі польових досліджень товаризації запасу деревостанів, дає змогу зробити висновок, що найзнаковішим є використання класів добротності, якості та товарності деревостанів. Проаналізовано зміни, які відбулися у підходах до класифікації лісоматеріалів за розмірами та якістю під час переходу до нових, гармонізованих з європейськими стандартів з класифікації та обліку круглих ділових лісоматеріалів. Серед них до найвагоміших можна віднести: збільшення частки ділової деревини у запасі внаслідок зниження вимог до якості деревини; зростання обсягів заготовлених лісоматеріалів, які використовують для технологічного перероблення; запровадження чотирьох класів якості для ділової деревини та виокремлення дров'яної деревини для промислового і непромислового використання; збільшення кількості розмірно-якісних категорій під час класифікації лісоматеріалів (сім класів діаметрів замість трьох); перехід від використання діаметра колоди без кори у верхньому відрізі для визначення об'єму лісоматеріалів до серединного діаметра в корі або без кори; відмова від промислового призначення сортиментів під час їх класифікації на користь розмірно-якісних критеріїв відповідно до потреб споживчого ринку. Також простежено розвиток нормативів з оцінки товарної структури запасів деревостанів і стандартів з класифікації та обліку круглих ділових лісоматеріалів. Наведено основні чинні нормативні документи, які використовують у практиці ведення лісового господарства під час товаризації запасу.
Yu. O. Rumiankov, O. L. Porokhniava, H. I. Muzyka, V. M. Hrabovyi
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 34-40; https://doi.org/10.36930/40310305

Abstract:
Проаналізовано видову, вікову, морфологічну та просторову структури насаджень Q. robur в історичному масиві "Дубинка" Національного дендрологічного парку "Софіївка" НАН України. Визначено розподіл території масиву "Дубинка" на дві частини, які відрізняються екологічними та фітоценотичними умовами. Аналізуючи вікову структуру насадження Q. robur, встановлено штучне створення та підтримку визначеної частки дерев дуба у структурі нижньої частини масиву "Дубинка" впродовж всієї історії його розвитку як культурфітоценозу. Не виявлено старих вікових дубів на плакорній частині масиву, що свідчить про наявність екологічних умов, які не сприяють деревам-довгожителям. Доведено можливість утримування чистих насаджень Q. robur на плакорі лише за умов формування та підтримки штучного ценозу. Встановлено кількісну частку Q. robur у видовій структурі нижньої частини деревостану – 12,8 %. З'ясовано неспроможність насіннєвого відновлення дуба у структурі деревостану масиву "Дубинка" впродовж всієї історії розвитку ценозу. Визначено дуже слабке самовідновлення Q. robur у нижній частині масиву у початковий період розвитку фітоценозу, про що свідчить істотна вікова різниця між першою та другою групами дерев у 130 років. Доведено стійку здатність домінування граба у лісовому ценозі дендропарку впродовж останніх 70 років. Встановлено зменшення інтенсивності доглядових рубань близько 100 років тому та переведення режиму утримання нижньої частини масиву до більш природних тенденцій розвитку фітоценозу. Виявлено, що чотири вікових групи дерев дуба сигналізують про етапи формування насаджень Q. robur одночасно на території всього масиву "Дубинка". На початку кожного етапу садівники парку вирубували малоцінні види та їх підріст, залишаючи окремі екземпляри бажаних у структурі ценозу дерев. У нижній частині схилу доглядовими рубаннями формували деревостан подібний до природних дубово-грабових угруповань, у структурі яких домінують Carpinus betulus L., Acer platanoides L., Q. robur та Fraxinus excelsior L. У плакорній частині формування чистих насаджень Q. robur в історичному плані є пріоритетним напрямом утримання цієї території як паркового культурфітоценозу. Надано рекомендації зі збереження та оптимізації насаджень Q. robur у культурфітоценозах дендропарку "Софіївка" щодо контролю підросту F. excelsior як едифікатора та C. betulus як повноцінної складової другого ярусу в дубово-грабових угрупованнях. Рекомендовано збільшити частку дуба у структурі ценозу нижньої частини масиву замість малоцінних видів та претендентів на домінування, а також штучно підтримувати визначену частку дерев дуба у структурі культурфітоценозу для збереження чистих насаджень Q. robur на території плакорної частини.
М. М. Корусь, P. T. Yashchenko
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 68-73; https://doi.org/10.36930/40310310

Abstract:
Охарактеризовано зумовленість спонтанного заліснення (сильватизації) колишніх сільськогосподарських угідь в українській частині транскордонного біосферного резервату "Західне Полісся" (ТБР), яка територіально охоплює регіон Шацького поозер'я. Тут від 1983 р. функціонує Шацький національний природний парк, якому у 2002 р. було надано статус міжнародного резервату біосфери (БР) і включено у світову мережу біосферних резерватів ЮНЕСКО як "БР Шацький". Від 2012 р. цей резерват є складовою частиною білорусько-польсько-українського ТБР. Природоохоронні і рекреаційні форми землекористування на поозер'ї тепер стали домінантними, зменшилося сільськогосподарське використання земель. Показано, що активізація процесів сильватизації постаграрних екосистем зумовлена, передусім, соціально-економічними причинами. Із зміною суспільно-політичного устрою України у 90-х роках ХХ ст. виникли нові економічні відносини, зокрема змінився характер землекористування. Після ліквідації колгоспів чимало орних земель у регіоні вибули з інтенсивного господарського вжитку, значно збільшилася площа перелогів та неужитків, які почали спонтанно заліснюватися. Припинилося сінокісне й пасовищне використання боліт і сіяних лук, сформованих на осушених болотах, що зумовило розвиток відновних сукцесій природної рослинності на колишніх угіддях. Сильватизація набула характеру важливої екологічної проблеми через значні зміни у структурі рослинного покриву Шацького поозер'я. Розглянуто прояви відновних сукцесій рослинності після припинення орного та сінокісного використання земель. Показано, що заліснення відбувається відповідно до еколого-біотичних умов регіону та історичних особливостей землекористування. Спостерігається ренатуралізація рослинного покриву на суходолі, але відбувається подальша трансформація лук і боліт, які використовувалися як сінокоси й пасовища. Сильватизація проявляється як формування або соснового рідколісся, або ж густого березняку. Найбільша кількість природного поновлення берези – до 75 тис. на 1 га – відзначена на колишніх старооранках. Формування зімкнутого деревостану на старооранках може відбутися впродовж 10-12 років, особливо за близького розташування стіни лісу. Після заліснення змінюються фізико-хімічні параметри ґрунтів, зокрема зменшується кислотність торфових ґрунтів і зменшується вміст азоту в них. Наголошено на доцільності активного збереження локалітетів рідкісних видів і рослинних угруповань у процесі спонтанного заліснення постаграрних екосистем у межах української частини ТБР.
T. I. Kovtun
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 63-67; https://doi.org/10.36930/40310309

Abstract:
Встановлено, що одним із аспектів екології Noctuoidea, які висвітлені недостатньо, є особливості сезонної динаміки (фенології) цієї групи комах. Упродовж періоду досліджень (2011-2020 рр.) зібрано 2770 екземплярів совкоподібних лускокрилих, що належать до 134 видів, 23 підродин і 3 родин. Літ імаго виявлених видів триває зазвичай зі середини березня до середини листопада. З'ясовано, що для совкоподібних досліджуваного району характерними є два типи діапаузи: літня та зимова. Літня діапауза притаманна для 7 видів (5,2 %) цього ноктуоїдного комплексу. Решта видів перебуває в зимовій діапаузі на різних стадіях життєвого циклу. Встановлено, що найбільшою в досліджуваній ентомофауні є частка видів, що зимують на стадії гусені різного віку (56 видів; 41,8 %). На стадії лялечки зимує 52 види (38,8 %), яйця – 19 видів (14,2 %), імаго – 7 видів (5,2 %). Виявлено види, що можуть зимувати на різних стадіях життєвого циклу. На стадії лялечки або гусені зимують 3 представники родини Noctuidae. Ще 3 представники цієї родини здатні зимувати на стадії або лялечки, або гусені, або імаго. З'ясовано, що Agrotis ipsilon (Hufnagel, 1766) в досліджуваному районі зимує тільки на стадії лялечки. Охарактеризовано особливості співвідношень між видами, що зимують на тій чи іншій стадії розвитку, в окремих родинах. Виявлено 3 види досліджуваної ентомофауни, що здатні до міграцій з південніших регіонів. Встановлено, що в умовах приміської зони Житомира 76 видів (56,7 %) є моновольтинними, для решти видів характерний полівольтинізм (причому в досліджуваному районі вони дають 2 генерації на рік). Відповідно до класифікації, запропонованої в роботі З. Ф. Ключко, К. К. Голобородько та ін. (2011), здійснено розподіл фауни Noctuoidea досліджуваного району на фенологічні угруповання. Виявлено, що більшість видів совкоподібних належить до транссезонного угруповання (40 видів; 29,8 %); літнє та літньо-осіннє угруповання однакові за кількістю видів (по 33 види; 24,6 %); до весняно-літнього угруповання входить 10 видів (7,5 %); весняне угруповання формують 8 видів (5,9 %); найменш чисельними є осіннє та осінньо-весняне угруповання (по 5 видів; 3,8 %).
O. V. Kobets, Yu. L. Bredykhina
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 57-62; https://doi.org/10.36930/40310308

Abstract:
В Україні проблема реконструкції зелених насаджень урбанізованих територій, зокрема насаджень обмеженого користування, є актуальним питанням сьогодення. Більшість міських зелених насаджень, зокрема закладів освіти, закладали ще за радянських часів. На сьогодні ці насадження застаріли і тому потребують заходів з їх оптимізації. Плодовий сад Хортицької академії було закладено у 1961 році. Натепер сад втратив свої функціональні властивості, тому виникла необхідність його відновлення і реконструкції. Результати інвентаризації показали, що на ділянці налічується 73 деревні рослини. З них плодові дерева (Armeniaca vulgaris Lam., Juglans regia L., Pyrus communis L., Сerasus vulgaris Mill., та Prunus domestica L.) складають 71,2 % (52 екз.), рослини спонтанного походження (Robinia pseudoacacia L., Acer platanoides L., Elaeagnus angustifolia L., Syringa vulgaris L.) у загальній кількості 21 екз., що становить 28,8 % від загальної кількості рослин. Більша частина (36 екз.) плодових дерев перебуває у задовільному стані, 16 – у незадовільному. Декоративних квіткових рослин на території немає. У проєкті запропоновано створити сад вільного пейзажного планування з елементами благоустрою, що поєднає плодові культури з декоративними, також видалити частину старих дерев і деревно-чагарникової спонтанної рослинності. Для дерев, що залишаються, рекомендовано кронування. Ці дерева слугуватимуть основою оновленого саду. Проєктом передбачено збільшення асортименту плодових культур загальною кількістю 3 види (Сerasus vulgaris, Malus domestica L., Malus Niedzwetzkyana Dieck. ex Koehne). Асортимент ягідних культур формуватимуть 11 видів (Cornus mas L., Hippophae rhamnoides L., Ribes nigrum L., R. rubrum L., R. uva-crispa L., Rubus caesius L., Viburnum opulus L. та інші). Квіткове оформлення передбачено у вигляді облямування прогулянкових доріжок вільного планування гарноквітучими багаторічниками (Lavandula angustifolia Mill., Monarda didyma L., Thymus serpyllum L., Rudbeckia speciosa Schrad, Echinacea purpurea (L.) Moench., Nepeta × faasenii Bergmans ex Stearn). Трав'яний покрив запропоновано відновити шляхом підсіву посухостійкої суміші газонних трав. Завдяки реалізації проєкту на території закладу освіти з'явиться оновлена зелена зона, яка буде виконувати не тільки санітарно-гігієнічні і рекреаційні функції, а й стане невід'ємною частиною організації науково-дослідної та навчально-виховної роботи Хортицької академії.
S. M. Pylypenko, N. P. Banera, L. O. Heley
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 80-84; https://doi.org/10.36930/40310312

Abstract:
Виявлено проблему недостатнього рівня розвитку аутсорсингу в Україні, проте відзначено наявність значного потенціалу для забезпечення цього процесу. З'ясовано сутність та мету бухгалтерського аутсорсингу. Розглянуто основні засади організації бухгалтерського обліку на умовах аутсорсингу. Встановлено наявність істотних переваг користування послугами аутсорсингової компанії порівняно з веденням бухгалтерського обліку внутрішньою бухгалтерською службою підприємства. Наведено перелік послуг, що надаються аутсорсинговими компаніями. Узагальнено класифікацію бухгалтерського аутсорсингу за такими ознаками, як: тривалість надання, обсяг переданих ділянок обліку, спосіб співпраці між аутсорсинговою компанією та підприємством-замовником послуг, територіальне розміщення, обсяг виконаної аутсорсинговою компанією роботи. Охарактеризовано класифікацію процесів, явищ та характеристик, що пов'язані з бухгалтерським аутсорсингом. Виявлено необхідність ретельного обґрунтування доцільності аутсорсингу на етапі прийняття рішення про його застосування. Обґрунтовано доцільність використання бухгалтерського аутсорсингу для малих та середніх підприємств. Проаналізовано можливість розподілу облікових функцій між аутсорсинговою компанією та штатними бухгалтерами через спільний доступ до бухгалтерських програм для великих підприємств. Обґрунтовано доцільність застосування моделі розрахунку економічного ефекту від упровадження бухгалтерського аутсорсингу, наведено порядок його кількісного розрахунку та визначення альтернативного варіанта організації і ведення бухгалтерського обліку. Визначено вплив якісних методів оцінювання ефективності бухгалтерського аутсорсингу. Наведено чинники, які є визначальними у прийнятті рішення щодо доцільності бухгалтерського аутсорсингу. Проаналізовано вибір підприємством повного або часткового аутсорсингу. Рекомендовано пошук і вибір аутсорсингової компанії здійснювати з урахуванням проведеного аналізу ринку. Визначено доцільність складання технічного завдання, де відображаються основні критерії відбору, та врахування стандартного чи розширеного варіанта ведення бухгалтерського аутсорсингу. Відзначено перспективи розвитку вітчизняного бухгалтерського аутсорсингу, які пов'язані з удосконаленням нормативно-правового регулювання цього процесу.
I. R. Pitukh,
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 101-108; https://doi.org/10.36930/40310316

Abstract:
Розроблено способи організації руху моніторингових, інтерактивних і діалогових даних у структурах розподілених кіберфізичних систем. Базовою ідеєю запропонованих способів є систематизація структур і класів джерел інформації в РКС, які формують моніторингові, інтерактивні та діалогові дані. Запропоновано метод розрахунку емерджентності класифікованих структур комп'ютеризованих систем управління (КСУ) таких типів: монопольної, автоматичного регулювання, моноканальної системи моніторингу, розділеного часу та мультипроцесорного опрацювання даних. Для кожної з названих структур оцінено критерії структурної складності та емерджентності. Запропоновано адитивно-мультиплікативний критерій, який враховує структурну складність окремих компонентів та архітектуру комп'ютерної системи. Запропоновано критерій емерджентності комп'ютерної системи у вигляді відношення кількості інформаційних зв'язків до загальної кількості компонентів системи. Застосування таких критеріїв дає змогу здійснити порівняння системних характеристик комп'ютерних і кіберфізичних систем, а також визначити перспективні напрями їх удосконалення. Викладено особливості функціональних можливостей різних архітектур КСУ та їхні недоліки в організації руху моніторингових, керувальних, діалогових й інформаційних поліфункціональних даних. Досліджено архітектуру мережевих станцій КСУ та оцінено їх емерджентність та структурну складність. Наведено структуру класичної трирівневої мережевої КСУ, яка оснащена на технологічному рівні контролерами низової мережі абонентськими станціями та спецпроцесорами, які інформаційно взаємодіють з інтелектуальними сенсорами, виконавчими механізмами та операторами об'єктів управління. Запропоновано на цеховому рівні застосовувати цехові процесори, які обслуговують оператори технологічних установок. На адміністративному рівні потрібно розміщувати адміністративні процесори, системний сервер, який має інформаційні зв'язки з адміністративною комп'ютерною мережею, базою даних, зовнішньою інформаційною системою та міжрівневим комутаційним процесором. Систематизовано інформаційні пари потоків даних, які формуються різними компонентами системи, що дає змогу вдосконалити інформаційні характеристики кожної пари компонентів КСУ з позиції сумісності та зменшення алгоритмічних перетворень моніторингових, керувальних, діалогових і поліфункціональних даних. З'ясовано, що відомі класифікації інформаційних потоків в КСУ не враховують різні типи інформаційних даних, які формуються ОУ-джерелом інформації. Запропоновано архітектуру системи ідентифікації семантичних, технологічних й інформаційних станів ОУ.
V. L. Starchevskyy, Yu. M. Hrynchuk, P. A. Matcipura
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 85-88; https://doi.org/10.36930/40310313

Abstract:
Модифікація бітумних в'яжучих епоксидними сполуками є ефективною технологією для зміни якісних властивостей дорожніх бітумів, яка дає змогу отримувати якісні, довговічні дорожні конструкції. Проте фізико-механічні властивості модифікувальних епоксидних систем недостатньо вивчено. Проте використання нафтової сировини для виробництва епоксидних смол є досить дороговартісним і не екологічним. Тому в цій роботі запропоновано використовувати для приготування епоксидасфальтів епоксидні сполуки на підставі рослинного походження, зокрема ріпакової олії, для модифікації дорожніх бітумів. Такі епоксиди досить дешеві у виробництві, доступні, екологічні і виготовляють їх з поновлюваної сировини, яку в достатній кількості продукує Україна. Нам вдалося підвищити якісні властивості дорожнього бітуму за допомогою модифікації дорожнього бітуму епоксидом ріпакової олії. Досліджено вплив модифікатора епоксиду ріпакової олії (BERO) на фізико-механічні властивості модифікованого бітуму різними способами для підтвердження позитивного впливу добавки на зчеплювальні властивості бітуму. Вивчено адгезійні властивості модифікованого бітуму до скла та каменю, а також схильність бітумів до відшарування від щебеню впродовж тривалого періоду часу (rolling bottle test). Досліджено ефективність BERО після прогрівання бітуму. Також вивчено зчеплювальні властивості бітуму, модифікованого BERО, залежно від типу затверджувача: адипінової кислоти (АА), малеїнового ангідриду (МА) та поліетиленполіаміну (PEPA). Кращі зчеплювальні властивості з мінеральними матеріалами показав бітум, модифікований композицією BERO+PEPA. Композиції BERO+АА та BERO+МА показали практично однакові результати. Під час досліджень встановлено, що використання АА, МА чи PEPA як ініціатора дає змогу покращувати технологічні парметри процесу модифікування нафтових бітумів. Адгезійні властивості модифікованого бітуму було підтверджено різними сучасними методами аналізу.
Т. П. Білецький, Д. В. Федасюк
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 114-120; https://doi.org/10.36930/40310219

Abstract:
Досліджено процес прогнозування дефектів у програмному забезпеченні (ПЗ) з використанням алгоритмів глибинного навчання. Показано, що цей процес складається з декількох основних етапів: пошук та підготовка даних, побудова абстрактного синтаксичного дерева (АСД), обхід дерева та кодування значень вершин у цілі числа, збалансування даних, побудова та навчання нейронної мережі. З'ясовано, що застосування цього процесу прогнозування дефектів у ПЗ може пришвидшити та полегшити пошук дефектів та відповідно знизити вартість їх виправлення. Встановлено, що передові алгоритми машинного навчання, які на цей момент використовуються на етапі побудови та навчання нейронної мережі, досі є недостатньо ефективними, щоб можна було застосовувати прогнозування дефектів у комерції, демонструючи нестабільну точність 40-60 %. За результатами досліджень встановлено, що застосування алгоритмів глибинного навчання дає точніші результати, ніж інші алгоритми машинного навчання. Для зниження дисперсії та підвищення середньої точності прогнозування запропоновано новий метод прогнозування дефектів у ПЗ на підставі поєднання двох останніх модифікацій алгоритмів глибинного навчання CNN та RNN за допомогою бінарного класифікатора логістична регресія. Проведено навчання нейронної мережі на наборі даних розміром 50 000 файлів вихідного коду, отриманих з 13-ти проєктів мовою Java. За результатами досліджень виявлено, що метод CNN+RNN в середньому дає на 10-9 % вищу точність, ніж RNN та на 2 % вищу точність, ніж CNN, що доводить доцільність використання поєднання алгоритмів глибинного навчання у задачі прогнозування дефектів. Проаналізовано точність методу CNN+RNN по кожному з ПЗ проектів з набору даних, унаслідок чого виявлено, що для 11-ти з 13-ти проєктів поєднання CNN+RNN дає не меншу точність, ніж окремо взяті CNN та RNN.
В. С. Кузьович, Д. І. Бідолах, С. М. Підховна, О. Б. Тиманська, Ю. Г. Гринюк
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 9-15; https://doi.org/10.36930/40310201

Abstract:
Наведено результати дослідження стану зелених насаджень лісопаркової зони на території пам'ятки архітектури національного значення "Замок Галицький". Встановлено, що на досліджуваному об'єкті зростає 25 видів дендрофлори. Оцінювання якісного стану дендрофлори засвідчило, що 17 % рослин перебувають у доброму стані, 58 % – у задовільному і 25 % – у незадовільному. Водночас, 25 % дерев потребують вилучення з насадження. Серед них 72 % рослин мають видимі ознаки фаутності, зокрема виявлено такі види змін: викривлення стовбура (46,0 % від кількості фаутних дерев), дво- та більше верхівковість (18,4 %), дупла (2,0 %), обдир кори (4,3 %), суховерхівковість (4,1 %), стовбурова гниль і наявність плодових тіл патогенних грибів (20,4 %), капи (4,8 %). Із санітарних міркувань ці рослини потребують вилучення. За результатами здійснених досліджень розроблено проєктну документацію, яка обґрунтовує необхідність покращення озеленення та благоустрою території пам'ятки архітектури, доцільність поліпшення транспортно-пішохідних зв'язків, що сприятиме рекреаційній привабливості об'єкта загалом. Розроблено шляхи планування рекреаційної інфраструктури та низку проєктних рішень щодо благоустрою території для ефективної організації відпочинку на призамковій території. За результатами дослідження виявлено 0,3942 га незаліснених схилів призамкової території, на яких відбуваються зсувні процеси з невисокою активністю. Для цієї частини пам'ятки архітектури запропоновано створити меліоративні захисні насадження для інженерного захисту схилів проти зсуву шляхом їх закріплення кореневими системами із одночасним виконанням ними декоративних функцій. Наведено доцільність використання матеріалів дистанційного зондування Землі, що отримані за матеріалами знімання з безпілотного літального апарата та інтерпретуються в геоінформаційній системі для вивчення стану зелених насаджень. У ході проєктування опрацьовано процес геоінформаційної інтерпретації результатів інвентаризації фітоландшафтів для підготовки структурованої реляційної геоінформаційної моделі лісопаркової зони, яка дала змогу покращити якість визначення віддалей та площ в умовах складного рельєфу.
О. В. Жуковський,
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 46-51; https://doi.org/10.36930/40310207

Abstract:
Дослідження проведено на стаціонарному досліді, який закладено у 1988 р. у стиглому сосновому насаджені з достатньою кількістю (22000 шт.·га-1) підросту головної породи. На половині дослідної ділянки здійснено суцільну рубку головного користування з використанням валильних машин способом вузьких пасік. Другу частину ділянки розробляли традиційним методом з наступним створенням на ній культур сосни звичайної (Pinus sylvestris L.). Виявлено, що проведення суцільних рубок головного користування з використанням валильних машин способом вузько пасічної заготівлі деревини дає змогу зберегти достатню кількість підросту сосни звичайної для формування продуктивного деревостану. Застосування подібних технологій сприяє також прискорити термін відновлення лісових насаджень, ніж це відбувається способом створення лісових культур (на 5 років). Встановлено, що деревостан, що сформувався з підросту сосни звичайної, має кращі характеристики, ніж лісові культури, створені після вирубування стиглого деревостану: середній діаметр – на 14 %, середню висоту – на 18 %. Водночас, враховуючи різницю між віком штучних і відновлених з підросту деревостанів – 5 років, можна стверджувати, що відзначені відмінності значно менші. Відмінності у рості насаджень виявлено і під час аналізу розподілу дерев за категоріями санітарного стану, якістю та класами Крафта. Так, основна частка дерев належить до ІІІ-ІV категорій санітарного стану: 65 % – у варіанті із збереженням підросту та 49 % – у варіанті зі створенням соснових культур.
О. Т. Велика, С. Є. Лясковська, , М. В. Бойко
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 108-113; https://doi.org/10.36930/40310218

Abstract:
Наведено алгоритм аналізу технологічного процесу на виробництві з використанням середовища імітаційного моделювання FlexSim. Проаналізовано задачу, яка розв'язує процес сортування та упакування виробів. Побудовано модель поведінки системи, яка дає змогу виявити проблемні ділянки, нештатні ситуації на виробництві, враховувати вхідні параметри. Для цього попередньо проаналізовано низку методів і засобів для моделювання процесу. Показано ефективність вибору показникового закону розподілу виробів зі складу на станції. З'ясовано, що закон розподілу має значення для побудови імітаційної моделі. Він дає змогу забезпечити рівномірне навантаження на станції, куди відсортовуються вироби, щоб запобігти простою чи нерівномірному навантаженню на кожну зі станцій. Виробничу задачу розв'язано в середовищі FlexSim, де побудовано імітаційну модель процесу. Розглянуто частину технологічного процесу для виготовлення обладнання на виробництві: етапи розвантаження, розкомплектування палет, відбраковування виробів та комплектації замовлення. Моделювання процесу в середовищі FlexSim здійснено із врахуванням поданих параметрів і зв'язків між ними. Побудована імітаційна модель дала змогу проаналізувати етапи розподілу виробів та обрати раціональніший. Проаналізовано результативність застосування показникового закону розподілу виробів зі складу на станції. У процесі розроблення імітаційної моделі проаналізовано вплив різних даних як на кожен об'єкт зокрема, так і на систему загалом. Подано схему взаємозв'язків між параметрами моделі та відображення даних, які впливають на кожен об'єкт зокрема. Встановлено, що взаємозв'язки між різними об'єктами моделі дають змогу проаналізувати як можна змінити логіку процесу, щоб оптимізувати технологічний процес. Запропоновано алгоритм послідовного введення даних та визначення логіки руху об'єктів на кожному етапі моделювання досліджуваного процесу.
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 63-67; https://doi.org/10.36930/40310210

Abstract:
Проаналізовано можливості конкурентного зростання внутрішнього фінансового ринку, зокрема його властивості формувати фінансову систему держави, зменшувати ризикованість інвестицій, створювати прозорий інформаційний супровід. Відзначено, що завдання фінансового ринку полягають у мобілізації та перерозподілі фінансових ресурсів з подальшим їх перетворенням у фінансові активи. Виявлено системні проблеми фінансового ринку, зокрема значну частку проблемних кредитів у банківській системі, недостатність власного та регулятивного капіталу банків, відсутність первинних публічних розміщень акцій українських компаній на місцевих і закордонних біржах, недосконалість українського фондового ринку. Визначено, що необхідність інституційного регулювання зумовлюється забезпеченням загальнонаціональних пріоритетів соціально-економічного розвитку та взаємовпливом інтересів учасників ринку. Окреслено стратегічні пріоритети реформування ринку, а саме розбудову конкурентоспроможного ринкового середовища відповідно до стандартів Європейського Союзу. Виявлено стратегічні цілі реформування: стабільність фінансового сектору, інституційна спроможність регуляторів, захист прав споживачів та інвесторів. Виявлено позитивні наслідки реформування для споживачів ринку: зростання коштів бізнесу, приріст вкладів фізичних осіб, страхових платежів, операцій чинникингу, договорів лізингу, споживчого кредитування внаслідок пом'якшення монетарної політики і зниження облікової ставки. Причиною вразливості фінансового ринку визначено функціональні прогалини податкової системи України, якими зумовлюється недовиконання планових надходжень до бюджету, використання схем мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від податків. Виявлено, що інноваційні підходи до державного нагляду банківських установ дали змогу посилити вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, запровадити систему оцінювання банків за європейською методологією і ризик-орієнтований підхід до банківського нагляду. Реформування потребують процедури використання електронних платіжних засобів, розвиток інфраструктури ринку, запровадження інноваційних технологій, поширення віртуальних каналів обслуговування, персоніфікація фінансових послуг, розвиток відкритого банкінгу, співробітництво з FinTech-компаніями, розвиток фінансової грамотності.
Д. П. Ребот, В. Г. Топільницький
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 88-92; https://doi.org/10.36930/40310214

Abstract:
Здійснено огляд останніх досліджень у сфері вібраційної сепарації сипкої сировини. Виявлено, що на продуктивність процесу сепарації впливають не тільки конструкційні характеристики вібраційного сепаратора, зокрема довжина, кут нахилу та ємність робочого корпуса, але й динамічні процеси, які відбуваються у сипкій сировині у процесі сепарації. Ефективність процесу сепарації істотно залежить від взаємовпливу швидкості завантаження, руху сипкої сировини вздовж сита вібраційного сепаратора та її амплітудо-частотних характеристик. На підставі здійсненого огляду встановлено актуальність подальшого дослідження цих параметрів. Використовуючи методи нелінійної механіки, побудовано математичну модель руху шару сипкої сировини по ситу вібраційного сепаратора. При цьому шар сировини моделюється пружною балкою, яка контактує пружно, жорстко або як шарнірно закріплена зі стінками робочого контейнера. Отримано графічні залежності впливу швидкості руху шару сипкої сировини на амплітуду та частоту її коливань. Отримані математична модель та графічні залежності показують, що значне збільшення швидкості руху сипкої сировини вздовж сита призводить до спадання амплітуди та незначного зростання частоти коливань шару завантаженої сировини. Аналогічно і сталі складові швидкостей впливають на збільшення власної частоти коливань сипкої сировини, що відповідно погіршує ефективність проходження частинок крізь сито сепаратора. Невеликі швидкості руху шару сипкої сировини призводять до зростання амплітуди коливання та зменшення частоти коливання, що сприяє підвищенню прохідності частинок сировини та збільшенню продуктивності процесу сепарації. Отримані дослідження дають змогу покращити ефективність процесу сепарування, регулювати процеси, які відбуваються у сипкій сировині та підвищити швидкість її проходження крізь отвори сита. Побудована математична модель може слугувати основою для подальших досліджень зміни фізико-механічних характеристик сипкої сировини на її динамічні показники в процесі вібраційної сепарації.
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 57-62; https://doi.org/10.36930/40310209

Abstract:
Систематизовано передумови виникнення соціальних ризиків в Україні, охарактеризовано основні проблеми перерозподілу ресурсів. Показано, що недостатність нормативно-правового регулювання якості надання соціальних послуг ускладнює контроль за ефективністю видатків на соціальні заходи. Виявлено, що нестабільність економічної ситуації в Україні, підсилена впливом пандемії Covid-19, призвела до зростання ризиків смерті значної частини українських громадян, інвалідізації чи довготривалої втрати працездатності, значного зростання матеріальних затрат на лікування, зростання рівня безробіття (у т.ч. прихованого) та погіршення соціально-економічного забезпечення працівників. Проаналізовано загальну і структурну динаміку видатків Державного бюджету, відзначено зростання видатків на соціальний захист населення та охорону здоров'я. Показано, що аналогічна тенденція структурної динаміки витрат соціального спрямування зумовлена намаганням інституційної підтримки населення в умовах пандемії. Водночас, виявлено зміни в програмах соціального захисту населення, які свідчать про зменшення фінансування окремих соціальних програм та додаткову бюджетну підтримку Пенсійного фонду України. Критично проаналізовано доцільність витрат коштів Фонду боротьби з Сovid-19, виявлено понад 37 % нецільового спрямування коштів. З огляду на загрозливу динаміку третьої хвилі пандемії, що проявилась стрімким зростанням добової кількості інфікованих і померлих внаслідок захворювання Covid-19 та тенденцією до зменшення віку нових хворих, досліджено можливості і перспективи імунізації населення як основного інструменту боротьби із пандемією, доведено, що недостатність коштів можна було компенсувати шляхом ефективнішого спрямування витрат Фонду. Окреслено інші соціальні ризики, зокрема проаналізовано тенденції зростання безробіття в умовах карантинних обмежень.
Т. М. Коткова, І. Ф. Карась, А. О. Піціль, С. В. Стоцька
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 52-56; https://doi.org/10.36930/40310208

Abstract:
Здійснено екологічне оцінювання стану поверхневих водойм Житомирського району на вміст хлоридів і сульфатів. Дослідження проведено на річці Тетерів та її притоках, водосховищі Відсічному, з якого здійснили водозабір для питного водопостачання м. Житомира, нижче та вище скидів ОСК-1 та ОСК-2, кар'єрі силікатного заводу, упродовж 2017-2019 рр. Поверхневі водойми є найбільш вразливими джерелами води, оскільки ніяк не захищені від зовнішніх впливів і саме вони першими приймають на себе всі забруднювачі, що утворюються внаслідок природних явищ і діяльності людини. У законодавстві України вміст сульфатів і хлоридів у поверхневих водоймах не регламентується жодним нормативним документом, тому воду оцінювали, прирівнюючи її показники до нормативів вод, призначених для питного (централізованого) водопостачання. Більшість суб'єктів централізованого водопостачання Житомирського району здійснюють забір води саме з поверхневих водойм, а Житомир – безпосередньо з річки Тетерів. Аналізи води здійснювали посезонно впродовж досліджуваних 2017-2019 рр., оскільки на значення показників впливають температурний режим та обсяги води у річках (наповненість). Найбільший вміст обох досліджуваних агентів виявлено влітку та восени, особливого в першу половину осені, коли температура води була ще добре прогрітою. Окрім цього саме в цей період спостерігається найнижча водність річки Тетерів і її приток, що сприяє збільшенню концентрації забруднювачів на одиницю об'єму. Серйозно впливали на вміст досліджуваних забруднювачів і місця відбору. Найбільше значення показників спостерігали на річці Тетерів влітку та восени 2017 р., нижче скиду ОСК-2, куди скидаються води з промислової зони. Хоча перевищень допустимих показників по обох досліджуваних забруднювачах не виявлено згідно з державними санітарними правилами і нормами ДСанПіН 2.2.4-171-10 та державним стандартом ДСТУ 4808: 2007, однак в окремих місцях відбору вміст хімічних агентів викликає занепокоєння. У динаміці досліджуваних років найбільший вміст забруднювачів зафіксовано у 2017 р. Сезонна динаміка свідчить про найбільше забруднення в теплу пору року. Особливо це стосується вмісту хлоридів у річці Тетерів нижче скидів ОСК-2. На підставі отриманих результатів можна стверджувати, що стан поверхневих водойм Житомирського району можна вважати задовільним.
Б. О. Лиско, В. П. Михайлишин
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 98-102; https://doi.org/10.36930/40310216

Abstract:
Розроблено алгоритм опрацювання результатів досліджень постійної поправки електронних тахеометрів. Його суть полягає у використанні методу Гауса та знаходженні мінімуму деякої функції визначення похибок виміряних віддалей. Спочатку було досліджено кількість необхідних вимірювань для приладу: розглянуто вплив кореляційної залежності між величинами інструментальної і випадкової похибок. Далі складено систему рівнянь на підставі залежностей між довжиною виміряного створу та його відрізків у всіх комбінаціях з урахуванням постійної поправки віддалеміра. Отже, отримано умовні рівняння з однією невідомою – постійною поправкою віддалеміра. За наявністю великої кількості вимірювань розв'язання такої системи рівнянь полягає у знаходженні мінімуму деякої функції визначення похибок виміряних віддалей. При цьому найдоцільнішим вибором є критерій мінімізації максимального відхилення, який дає змогу відбракувати грубі помилки у виміряних значеннях. Отже, отримано найімовірніше значення постійної поправки віддалеміра, значення довжин виміряного створу та його відрізків, які будуть узгодженими у всіх можливих комбінаціях. Дослідження здійснено на геодезичному полігоні за оптимальних метеорологічних умов. З'ясовано, що запропоновані технологічні рішення можуть підвищити точність урівноваження значення постійної поправки віддалеміра, довжин виміряного створу та його відрізків, порівняно із відомим методом корелат, мінімум на 10 %. На прикладі дослідження тахеометра SOUTH NTS-350 встановлено, що точність отриманих апроксимованих значень довжин створу і його відрізків практично у три рази вища від задекларованої у технічних характеристиках СКП вимірювання довжин ліній цим самим приладом.
Н. П. Дерев'янко
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 40-45; https://doi.org/10.36930/40310206

Abstract:
Важливим заходом, що дає змогу надати старій прибудинковій території привабливого естетичного та екологічного стану, є її озеленення. Зокрема, новий благоустрій двору багатоквартирного будинку є важливим з погляду зручності розташування необхідних об'єктів інфраструктури, які не враховувались під час будівництва будинку. Для цього може знадобитися робота над рельєфом і ландшафтом та зведення малих архітектурних споруд. Територія розташована за адресою вул. Гудименко, 22 (вул. Героїв 93-ї бригади), міста Запоріжжя та потребує певних змін як з погляду будівельних робіт, так і з ландшафтного дизайну. Ділянка розташована у Хортицькому районі у формі прямокутника. Площа об'єкта – 13125 м2. З усіх боків оточена житловими дев'ятиповерховими будинками та обмежена проїзною дорогою. Упродовж дня ділянка добре освітлюється, але світла від ліхтарів недостатньо у темну пору доби. Ця територія досить людна як рано, так і ввечері, тому що поряд розміщені школа та дитячий садок. Розроблений проєкт благоустрою та озеленення внутрішньо-квартальної території значно покращить вигляд цього об'єкта. За допомогою інвентаризації встановлено такі показники, як: баланс території, видовий та породний склад дерев і чагарників, їх кількість, стан і особливості, стан газону. Відповідно зміна зовнішнього вигляду об'єкта озеленення зробить його набагато зручнішим у користуванні. Заплановано висадити декілька композицій, в асортимент яких будуть входити хвойні дерева та чагарники, вічнозеленi, листопаднi кущi, багаторiчнi та ґрунтопокривні рослини. Запроєктовано невеликий живопліт з вічнозелених багаторічних кущів, посаджених у формі незавершеного прямокутника, на території, яка оточує торгівельний МАФ.
M. M. Seniv
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 120-125; https://doi.org/10.36930/40310318

Abstract:
Проаналізовано найпоширеніші підходи до створення засобів підтримки прийняття рішень для процесу підбору оптимальної методології розроблення програмного забезпечення (ПЗ). З'ясовано, що на сьогодні для досягнення цієї мети використовуються різні методи, переважно багатокритеріальні методи прийняття рішень, але мало застосовуються методи машинного навчання, також у процесі прийняття рішень не повною мірою враховуються метрики проєкту. Визначено, що на цей час існує велика кількість методологій розроблення програмного забезпечення (водоспадна (Waterfall), швидке розроблення додатків (Rapid Application Development), скрам (Scrum), канбан (Kanban) та ін.), які оптимізують процеси у команді та значно полегшують і пришвидшують розроблення програмного забезпечення, але разом з цим, з огляду на різноманітність цих методологій і проєктів, постає питання правильного підбору методології до конкретного проєкту на основі даних про нього, оскільки кожна методологія розроблення програмного забезпечення розрахована на різні типи команд, кількість їх членів, різні типи проєктів та їхню складність. Виділено найбільш значущі метрики проєкту, такі як: розмір та кваліфікація команди, тип проєкту та бюджетування, тривалість виконання проєкту, ризик зміни вимог, локація команди та інтенсивність комунікації зі замовником. Спроєктовано, реалізовано та відтестовано програмний засіб підбору методології розроблення програмного забезпечення з урахуванням наведених вище метрик проєкту та використанням алгоритму random forest, для програмної реалізації якого було обрано мову програмування – Swift 5, середовище розроблення – XCode 10.1, для збереження даних використовується Google Firebase Realtime Data Base. Розроблено засіб у вигляді клієнт-серверного додатку з логічною частиною на стороні клієнта та з базою даних на базі Google Cloud Firestore Data Base, а для зберігання результатів, введених користувачем розробленого засобу, вибрано нереляційну базу даних Google Firebase Database. Здійснено дослідження залежності ймовірності прогнозу відповідності методології проєкту та швидкодії роботи від обсягу даних в Data Set, а також порівняння ефективності використання алгоритмів Random Forest та Linear Regresion для задачі вибору методології розроблення ПЗ.
L. A. Yaremchuk, A. S. Kushpit, M. S. Kobrynovych
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 89-93; https://doi.org/10.36930/40310314

Abstract:
Проаналізовано важливий етап технологічного процесу створення захисно-декоративного покриття деревини – забарвлення. Поверхневому забарвленню зазвичай підлягають деталі та вузли, а також меблеві і столярні вироби у зібраному вигляді, під час останньої стадії виготовлення виробів. Унаслідок поверхневого забарвлення виявляється і підкреслюється текстура, притаманна саме цій деревині, імітуються цінні декоративні породи, підсилюється тон забарвлення. Встановлено, що на сьогодні великого застосування набули підфарбовані лакофарбові матеріали та барвники, розчинні в органічних розчинниках. Їх застосування дає змогу уникнути підняття ворсу, яке відбувається під час використання розчинів барвників і протрав. Проте з'ясовано, що основним недоліком поверхневого забарвлення є: невелика глибина проникнення забарвлюючого розчину в деревину, при цьому у процесі експлуатації виробу можливе його часткове або повне видалення. Відомо, що новинкою серед глибинного забарвлення є зміна кольору деревини під дією високої температури. Оброблення деревини під дією температури отримало назву "термооброблення". А деревина, яка підлягала обробленню – "термодеревина". Термодерево є натуральним, абсолютно екологічно чистим, матеріалом. Термодерево – інноваційний продукт сучасних технологій, який отримують у процесі оброблення дерева під дією високої температури (140-240 °С) без застосування хімічних компонентів. Процес термооброблення надає деревині нові властивості: поверхня деревини не пориста, а щільна, що значно знижує здатність дерева вбирати вологу. У процесі термооброблення деревина змінює колір на коричневий відтінок, інтенсивність якого змінюється залежно від температури оброблення. Зміна кольору не поверхнева, а наскрізна, що добре видно на зрізі. Це дає змогу використовувати термодеревину для підлогового покриття. Встановлено, що матеріали та вид оброблення деревини, для зміни її забарвлення, може впливати на експлуатаційні та декоративні показники лакофарбових покриттів під час опорядження. Досліджено вплив різних видів забарвлення деревини на підставі фізико-механічні і декоративні властивості захисно-декоративних покриттів, створених поліуретановим й алкідним лаком, які найчастіше використовують для опорядження меблів і столярних виробів. Визначено, що температура оброблення термодеревини впливає на такі важливі характеристики, як товщина і твердість покриттів, які відповідають за експлуатаційні властивості виробу. Встановлено, що термічне оброблення деревини за температури, вищої ніж 140-160 °С, знижує твердість і товщину плівки лакофарбового покриття. Отримані експериментальні дослідження свідчать про те, що температура оброблення деревини повинна не перевищувати допустимих меж для отримання якісного продукту.
M. M. Радомська, I. V. Horobtsov, L. M. Cherniak, O. M. Tykhenko
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 74-79; https://doi.org/10.36930/40310311

Abstract:
The impacts of manmade structures on wildlife are often underestimated due to misbelieve that wild animals avoid living in close proximity to any kind of technogenic object. However, such objects may offer a range of benefits to animals and thus become points of attraction, being still a source of hazards for these living organisms. The airports are considered to be dangerous industrial facilities for they create chemical and physical pollution, as well as host a variety of biohazards, originating from transported items and dense groups of population. Meanwhile they are often located outside the urban areas in previously pristine areas, specially allocated for this purpose and animals, whose habitat they occupy undergo all these impacts equally with passengers and staff. The aim of the research is to conduct differential analysis of physical factors of influence within the airport impact area and evaluate the negative trends for exposed animals. The physical factors were divided into the physical objects and physical fields. The assessment of these factors was based on the data obtained using special metering equipment for measuring the level of noise, light and electro-magnetic pollution, while the intensity of visual pollution and fragmentation effects by airport infrastructure were evaluated using qualitative approach. The airport facilities itself and ground access infrastructure are showed as the causes of habitat destruction by barrier and edge effects, as well as structural transformations of landscapes, in particular, relief and phytocenosis. The impact of physical fields coming from the airport territory is formed by light, vibration and electro-magnetic pollution. The intensity of considered factors is different, but the sensitivity of laboratory animals to these factors is high enough to cause a range of effects. However, the methods for mitigation of some other airport impacts can exacerbate the value of the existing sources of impacts. The light pollution is measured and defined as the most significant and damaging. Thus, there is a clear need to pay attention to the interactions between an airport and wildlife to reduce the intensity of negative effects. The predicted and described effects for wildlife could be very diverse, but they need verification by field surveys in the impacts areas of airports is highlighted.
С. А. Масловата, М. Ю. Осіпов, О. М. Баюра, І. Є. Іващенко
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 16-20; https://doi.org/10.36930/40310202

Abstract:
Важливим завданням, без виконання якого неможливе розширення асортименту деревних рослин, що сприятиме збереженню їхнього біорізноманіття та раціональному використанню рослинних ресурсів, є встановлення їх репродуктивної здатності та найоптимальніших методів розмноження. Наведено результати дослідження та узагальнення роботи щодо особливостей вегетативного розмноження і вирощування садивного матеріалу видів і форм роду Ulmus у Правобережному Лісостепу України. Досліджено вегетативне розмноження декоративних форм видів роду Ulmus L. використовуючи окулірування та способи копулювання: "вприклад", "поліпшений вприклад" і "модифікований В. Ф. Собченком поліпшений вприклад" у ранньовесняний період та літнє окулірування в першій декаді серпня на підщепах U. laevis та U. glabra. Під час окулірування в першій декаді серпня найвищою приживлюваністю вирізнялися U. g. 'Pendula'(80,5 %) та U. g. 'Rubra' (79,0 %) на підщепі U. glabra, водночас, істотної різниці між ними не виявлено. Найнижча приживлюваність (39,5 %) характерна декоративній форма U. g. 'Crispa Pyramidalis'. Варто відзначити, що майже всі декоративні форми видів роду Ulmus, окрім U. g. 'Crispa Pyramidalis', за всіх способів щеплення мали доволі високу приживлюваність при щепленні трирічних сіянців U. glabra (63,0 –100 %). За результатами щеплення декоративних форм видів роду Ulmus на U. laevis найкращі результати отримано в декоративних форм – U. g. 'Pendula' та U. g. 'Rubra' (76,0-98,5 %). Середні показники приживлюваності спостерігали в U. g. 'Albo-variegata' (60,0-79,0 %). Треба зазначити, що U. g. 'Crispa Pyramidalis', оскільки і під час щеплення на U. glabra, вирізнялась найнижчою приживлюваністю (38,5-66,0 %). За розмноження декоративних форм U. g. 'Pendula', U. g. 'Albo-variegata', U. g. 'Crispa Pyramidalis' та U. g. 'Rubra' щепленням найвищий вихід щеп виявлено на підщепі U. glabra – 63-100 %, з використанням способу копулювання наприкінці лютого – на початку березня. Отже, для розмноження усіх досліджених декоративних форм видів роду Ulmus найкращими в ранньовесняний період вегетації виявилися окулірування і такі методи копулювання: "поліпшений вприклад", "модифікований (СВФ) поліпшений вприклад" і "вприклад", а в ролі підщепи доцільно використовувати U. glabra і U. laevis.
О. Я. Кравець
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 103-107; https://doi.org/10.36930/40310217

Abstract:
Досліджено важливу проблему ерозії ґрунтів. Виконано аналіз методів дослідження ерозійних процесів та головних чинників, що призводять до ерозії ґрунтового покриву сільськогосподарських земель. Визначено, що одним з основних чинників виникнення ерозії ґрунтів є рельєф місцевості, а саме такі його характеристики, як крутизна, експозиція і довжина схилів. Ці характеристики часто об'єднують і називають топографічним чинником, який найповніше відображає вплив рельєфу на ерозійні процеси. Запропоновано використовувати геоінформаційні технології для оцінювання ступеня еродованості земель. За даними топографічного знімання з допомогою пакету програм Surfer створено цифрову модель рельєфу ділянки фермерського господарства, що розташована в Рогатинському районі Івано-Франківської області. За результатами цифрового моделювання розроблено карти крутизни та експозиції схилів. На підставі цих карт за розробленими алгоритмами визначено довжини схилів для кожної точки цифрової моделі та складено карту ерозійного потенціалу, яка дає змогу виділити найбільш ерозійно небезпечні ділянки досліджуваної території. На підставі карт крутизни та експозиції схилів розроблено карту освітленості території. Ця карта також є важливим джерелом інформації про потенційно небезпечні з погляду поширення ерозійних процесів ділянки земної поверхні. Використовуючи можливості пакету програм Surfer, створено карти пластики рельєфу, на яких виділено опуклі та увігнуті форми земної поверхні. З опуклих форм рельєфу відбувається стікання води в увігнуті, де відбувається накопичення змитого ґрунту. Карти пластики рельєфу дають змогу докладніше проаналізувати прояви ерозійних процесів на досліджуваній території. Такі карти можуть бути використані під час оцінювання ділянок сільськогосподарського призначення та розроблення показників для визначення вартості землі. З усіх чинників ерозії найнебезпечнішими є зливові паводки, які поширені в Прикарпатті. Визначено, що на розподіл опадів по території великий вплив має її рельєф, експозиція схилів, висотне положення місцевості. Для розрахунку зливового стоку на підставі генетичної формули стоку розроблено алгоритм визначення об'єму паводкового стоку за ЦМР. Запропоновано застосовувати геоінформаційні технології для створення моделей ерозійних та гідрологічних процесів. Розроблені карти крутизни та експозиції схилів, ерозійного потенціалу та освітленості території, карти пластики рельєфу формують базу даних для здійснення комплексного моніторингу стану сільськогосподарських угідь, підвищення ефективності їх використання та охорони земель від впливу негативних процесів.
О. О. Корнак, Ю. І. Грицюк
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 121-132; https://doi.org/10.36930/40310220

Abstract:
Спроектовано систему управління коштами благодійного фонду, яка забезпечить взаємодію учасників процесу в окремій інформаційній системі задля надання їм актуальної, достовірної та цілісної інформації на етапах отримання коштів, їх розподілу та аналізу використання. З'ясовано, що відповідна інформаційна система для організації благодійного процесу має містити методи і способи збору, нагромадження, реєстрації, передавання, відображення, зберігання, пошуку, модифікації, аналізу, захисту та видачі необхідної інформації всім зацікавленим сторонам. Проаналізовано найпопулярніші сайти та платформи України для роботи благодійних фондів, що допомогло краще зрозуміти функціональність системи управління коштами організації та їх основного призначення. Визначено основне архітектурне рішення, яке використано для побудови веб-додатку, а саме – шаблон MVC, який застосовують як для проектування архітектури програмного засобу, так і для його розроблення. Побудовано діаграму варіантів використання системи управління коштами, що показує усіх користувачів системи, а також ту її функціональність, доступ до якої має відповідний клас користувачів. Для відображення динамічної роботи веб-додатку було побудовано діаграму послідовності, яка відтворює процес виділення коштів з бюджету фонду для лікування нужденних осіб. Спроектовано базу даних веб-додатку, яка передбачає виконання таких етапів: проектування на концептуальному рівні з використання ER-моделі; проектування на логічному рівні, внаслідок якої було побудовано реляційну базу даних; проектування на фізичному рівні в межах відповідної СУБД, для якої було розроблено відповідну базу даних. Розроблено графічний інтерфейс користувача: головні його елементи згідно з відомими принципами їх побудови; визначено загальну структуру та основне сприйняття його вигляду. На підставі запропонованих рішень розроблено усі інші компоненти, необхідні для роботи веб-додатку, графічні елементи та сторінки.
Ю. В. Цапко, О. Ю. Горбачова, С. М. Мазурчук, О. П. Бондаренко
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 81-87; https://doi.org/10.36930/40310213

Abstract:
Доведено, що колір деревини має тенденцію темніти внаслідок зміни хімічних компонентів деревини, зокрема від деградації аморфних вуглеводів під час термічного оброблення за високої температури. Застосування термічного модифікування істотно змінило значення параметрів кольору L*, a*, b* у зразках термомодифікованої деревини. Нанесення масловоску та лазурі на поверхню зразків також вплинуло на потемніння їх забарвлення. Виявлено вплив захисної речовини на значення ΔL* залежно від обробленої поверхні. Визначено, що параметр L* після 16 місяців перебування під прямими променями необробленої деревини зменшується на 8 у торцевих зразків та 11 – у радіальних. На поверхні із нанесеним масловоском різниця в 2 рази менша. Встановлено, що рівень захисту поверхні лазур'ю найкращий. У термомодифікованої деревини без додаткового покриття як у торцевих, так і радіальних зразках L* продовжувало зменшуватися – на 7 і 6 відповідно. Виявлено, що найінтенсивніше вицвітали поверхні без захисного покриття. Встановлено, що значення a* на поверхні деревини без додаткового покриття змінилося для необроблених та термомодифікованих режимом 1 – зросло на 5 для обох видів поверхонь. Виявлено максимальну зміну параметра а* у групі зразків із восковим покриттям на радіальній поверхні необробленої та термомодифікованої режимом 1. Захист масловоском торцевої поверхні виявився дещо гіршим. Видно, що максимальні зміни показника b* відбулися на обох поверхнях необробленої та модифікованої за температури 160 °С для усіх груп зразків. Результати зміни b* для зразків термомодифікованих за 190 та 220 °С незначні, залежності не встановлено. У всіх зразків деревини, окрім необробленої та модифікованої режимом 1, виявлено вицвітання поверхні. Про це свідчить зменшення загальної різниці кольору ΔЕ*. Найсвітлішими після завершення експерименту виявилися зразки без додаткового оброблення поверхні. Торцева поверхня зразків термомодифікованих режимами 6, 8 і 9 виявилася стійкішою порівняно із радіальною. Найменшу різницю ΔЕ* виявлено у зразків, модифікованих за температури 190 °С упродовж 20 год та за 220 °С – 10 та 20 год із восковим покриттям та вкритих лазур'ю.
Б. М. М'якуш, Б. Я. Кшивецький
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 68-73; https://doi.org/10.36930/40310111

Abstract:
Досліджено вплив навантажень на формостійкість тришарової паркетної дошки, склеєної термопластичними полівінілацетатними клеями, залежно від їх величини під час експлуатації. На основі побудованої математичної моделі для прогнозування формостійкості тришарової паркетної дошки залежно від дії зовнішніх факторів під час експлуатації з використанням імітаційного моделювання досліджено пружно-деформаційний стан тришарової паркетної дошки, склеєної термопластичними полівілацетатними клеями. Побудовано графічні залежності радіальних та тангентальних напружень у тришаровій паркетній дошці і проаналізовано їх вплив на паркетну дошку під час експлуатації залежно від навантажень. Під час математичного та імітаційного моделювання тришарову паркетну дошку розглянуто як клейову конструкцію, що складається із трьох шарів, а саме: верхнього, середнього та нижнього, склеєних між собою термопластичними полівінілацетатними клеями із ступенем навантаження 3D. Кожний шар конструкції виготовлений із різних матеріалів, а саме: верхній шар – із твердолистяної породи деревини дуба, середній – із хвойної породи сосни та нижній – із фанери. Оскільки для матеріалу, з якого виготовлена конструкція, характерні різні фізико-механічні властивості, то відповідно, це матиме вплив на пружно-деформаційні процеси тришарової паркетної дошки під час навантажень та визначатиме формостійкість виробу. Встановлено, що за дії на тришарову паркетну дошку, склеєну термопластичними полівінілацетатними клеми, фізичних навантажень, тангентальні напруження будуть зростати у середньому шару, який виготовлений із ламелей деревини сосни та розміщений перпендикулярно до верхнього лицевого та нижнього основного шару. Мінімальне значення тангентальних напружень спостерігається у середині верхнього лицевого та нижнього шарів. Такий розподіл навантажень у тришаровій конструкції паркетної дошки, досягається завдяки нижньому шару, який виготовлений із фанери, та еластичності клейового з'єднання, яке формується термопластичними полівінілацетатними клеями. Це дає змогу компенсувати напруження у внутрішньому шарі тришарової паркетної дошки під час її експлуатації, цим самим покращити її формостійкість.
В. Й. Яхницький, І. І. Делеган
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 9-13; https://doi.org/10.36930/40310101

Abstract:
Охарактеризовано природно-кліматичні умови та лісотипологічні особливості району розміщення підприємства. З'ясовано динаміку зміни лісівничо-таксаційних показників деревостанів. Оцінено ефективність ведення лісового господарства порівняно зі суміжними лісогосподарськими підприємствами регіону Розточчя, а саме: Страдчівський навчально-виробничий лісокомбінат Міністерства освіти і науки України, Старичівський військовий лісгосп Міністерства оборони України, державне підприємство "Рава-Руське лісове господарство" державного агентства лісових ресурсів України та підприємство комунальної власності – Яворівське державне лісогосподарське підприємство, яке є структурним підрозділом Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс". Встановлено, що переважаючими є дерново-слабопідзолисті ґрунти на флювіогляціальних відкладах (59,8 %) та сірі лісові ґрунти на лесах (26,3 %), менше дерново-карбонатних на продуктах вивітрювання вапняків (6,1 %), решту площі займають інші типи і різновиди ґрунтів. Лісовий фонд налічує 30 типів лісу, за площею переважають свіжий грабово-дубово-сосновий сугруд – 25,45 % або 1579,1 га та свіжа грабова бучина – 18,51 % або 1148,1 га. Деревостани лісокомбінату відзначаються високою продуктивністю: до І, Іа, Іб бонітету належить 71,2 %, до ІІ – 24,5 %, до ІІІ-ІV – 4,3 %. Для деревостанів теж характерні високі повноти: насадження з повнотою 0,7 і вище займають 66,2 % площі, 0,5-0,6-28,9 % і рідини 0,4-4,9 %. Для всіх лісогосподарських підприємств Розточчя характерне переважання середньовікових насаджень. За 70 років ведення лісового господарства у Страдчівському навчально-виробничому лісокомбінаті набуто позитивного виробничого досвіду, що підтверджується лісівничо-таксаційними показниками, породним складом і віковою структурою деревостанів. Лісові насадження лісокомбінату мають важливе водоохоронне, оздоровче, кліматичне й естетичне значення. Площа лісів є водозбірним басейном, який постачає водою місто Львів. Західні вітри забезпечують місто чистим іонізованим і багатим фітонцидами повітрям. Різноманітні за складом, багаті ягодами, грибами, лікарськими рослинами ліси стали улюбленим місцем відпочинку людей.
Ю. І. Грицюк, Т. П. Дяк
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 137-146; https://doi.org/10.36930/40310123

Abstract:
Розкрито особливості застосування інтернет-технологій для організації навчального процесу у ВНЗ, охарактеризовано переваги та недоліки їх використання, а також висвітлено основні проблеми на шляху інформатизації освіти в Україні. Проаналізовано можливості сучасних інтернет-технології, насамперед для надання послуг користувачам через хмарні сервіси, охарактеризовано моделі їх обслуговування, визначено актуальні тенденції розвитку хмарних сервісів у сфері освіти. Доведено, що новітні інтернет-технології й надалі будуть входити в усі сфери людської діяльності, у т.ч. наукову та освітню. Об'єктивні закономірності їхнього розвитку не дають змоги сподіватися на те, що вони стануть винятком і майбутнє у них буде повністю "безхмарним". Однак, певне відставання України щодо їх широкого запровадження надає можливість потенційним провайдерам проходити не всі етапи становлення інтернет-технологій, пропускаючи ті із них, що приносять більше негативних, ніж позитивних результатів. Прихильники ж інтернет-технологій – службовці, бізнесмени, науковці та студенти, потребуючи їх найбільше, мають можливість вчитися на чужих помилках і уникати власних. Прогнозовано, що використання хмарних сервісів у навчанні студентів – майбутнє освітнього процесу. Вони пропонують альтернативу традиційним формам організації навчального процесу у ВНЗ, створюючи можливість як для індивідуального навчання, проведення інтерактивних занять, так і колективного освоєння навчального матеріалу. З'ясовано, хмарні сервіси мають величезний науковий потенціал і відкривають широкі можливості не тільки для навчальних закладів, але й для пересічної особистості, що зацікавлена у своїй науковій діяльності. Встановлено, що широке впровадження хмарних сервісів у навчальний процес ВНЗ не тільки знизить витрати на придбання необхідного ПЗ, підвищить якість і ефективність організації освітнього процесу, але й надасть підґрунтя для подальшої успішної діяльності майбутніх фахівців у сучасному інформаційному суспільстві.
І. С. Афтаназів, Ю. А. Баландюх, , , , М. Л. Копій
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 99-104; https://doi.org/10.36930/40310117

Abstract:
Досліджено вплив віброкавітаційного оброблення біомаси суспензії ціанобактерій на інтенсивність та ефективність синтезу біогазу внаслідок реалізації в подальшому процесу метаногенезу. Показано актуальність розроблення технології утилізації надлишкової біомаси ціанобактерій, яка утворюється внаслідок їх неконтрольованого розвитку у мілководних ділянках штучних водойм і в технологіях біологічного очищення забруднених поверхневих та стічних вод. Запропоновано використання для руйнування міжклітинних перегородок ціанобактерій та вивільнення їх біомаси, яка стає доступною біорозкладу та реалізації метаногенезу, віброкавітаційного оброблення. Наведено опис конструкції віброкавітатора, який сприяє ефективній руйнації міжклітинних перегородок біомаси ціанобактерій та може працювати у безперервному режимі. Сконструйовано та використано для попереднього оброблення ціанобактерій лабораторну установку віброкавітатора, який працює у періодичному режимі. Створено дослідну установку для дослідження динаміки метаногенезу обробленої у віброкавітаторі біомаси ціанобактерій у безперервному режимі із використанням відеореєстрації синтезу біогазу та передачі даних щодо динаміки синтезу біогазу на монітор. Отримано експериментальні залежності динаміки синтезу біогазу із біомаси ціанобактерій від періоду їх оброблення у віброкавітаційному полі. Встановлено що оптимальні параметри синтезу біогазу досягаються після попереднього оброблення біомаси ціанобактерій у віброкавітаторові впродовж 15 хв. Встановлено автокаталітичний характер процесу, що дає змогу висунути припущення про підпорядкованість його рівнянню Міхаеліса – Ментена. Отриманий після закінчення процесу метаногенезу дигестат запропоновано використовувати як ефективне біоорганічне або органомінеральне (у разі створення композиції із природними дисперсними сорбентами) добриво.
О. М. Федоришин, Д. С. Загородня, А. С. Крвавич, А. О. Милянич,
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 93-98; https://doi.org/10.36930/40310116

Abstract:
Розроблено технологічні схеми одержання екстрактів коренів Carlina acaulis, які дали змогу отримувати вторинні метаболіти лікарських рослин для виробництва фармацевтичних препаратів. Carlina acaulis є лікарською рослиною, яка нині є недостатньо вивченою. Відомо, що корені містять дубильні та смолисті речовини, інулін (12-18 %), барвники, ефірну олію (1-2 %) та цукор. Встановлено, що для максимального вилучення фенольних сполук і флавоноїдів потрібно правильно підібрати ефективну технологію екстрагування. Розроблено на підставі кінетичних закономірностей екстрагування технологічні схеми двома способами – настоюванням та настоюванням з перемішуванням в апараті з мішалкою. Запропоновано як екстрагент використати 70 % водно-етанольну суміш, співвідношення сировина: екстрагент – 1:10, розмір частинок 2 мм. Встановлено, що час екстрагування методом настоювання становить 48 год, методом настоювання з перемішуванням – 3 години. Отримано настоянку в'язкої консистенції, світло-коричневого кольору із вмістом етанолу не більше 15 %, сухим залишком не менше 70 % і також перевірено на мікробіологічну чистоту. Технологічна схема виробництва містить підготовку рослинної сировини (подрібнення, просіювання, зважування), отримання первинної витяжки (мацерація) та фільтрування й освітлення настоянки (очищення від баластних речовин способом охолодження, відстоювання, фільтрування та ін.). Зроблено висновок, що на підставі розроблених технологічних схем можна отримувати екстракти C. acaulis з максимальним виходом фенольних сполук та флавоноїдів. Одержані настоянки мають високі органолептичні та фізико-хімічні показники та можуть застосовуватись як лікарський засіб.
Н. О. Химиця,
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 55-61; https://doi.org/10.36930/40310109

Abstract:
Розглянуто нові концептуальні підходи до використання великих масивів даних у соціогуманітарних дослідженнях і проаналізовано сучасні напрями їх використання у науково-дослідній діяльності гуманітарного спрямування. Обґрунтовано актуальність використання технологій Big Data в історичних наукових дослідженнях і використання таких технологій для побудови науково-дослідних кластерів з метою ефективного дослідження й опрацювання масових історичних джерел, а саме зведених статистичних даних. Опрацьовано зведені статистичні дані індустріального розвитку, перепису населення та експертного оцінювання соціо-економічного і демографічного розвитку Сполучених Штатів Америки та Української Радянської Соціалістичної Республіки у 1970-1980-х роках. Апробовано кількісний метод для отримання консолідованої статистики, що дасть змогу виявити особливості статистичної сукупності загалом і в окремих її компонентах, показати регулярність досліджуваних соціально-економічних явищ процесів. Оцінено вагомість консолідованих статистичних даних, опублікованих на вітчизняних та іноземних ресурсах для їх подальшого використання в історичних дослідженнях. Подано у форматі таблиці, змодельовано кліометричні характеристики консолідованих статистичних даних розвитку Сполучених Штатів Америки та України у 1970-х та у 1980-х роках. Обґрунтовано, що кліометричні характеристики консолідованої статистики розвитку Сполучених Штатів Америки та Української Радянської Соціалістичної Республіки у 1970-1980-х роках, які отримують за допомогою моделювання даних економічного розвитку, даних перепису населення, даних національного доходу та зайнятості, експертного оцінювання, можна використати як нове джерело для вивчення актуального історичного періоду.
І. Р. Пітух
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 110-116; https://doi.org/10.36930/40310119

Abstract:
Проаналізовано сучасні методології реалізації фонового моніторингу стаціонарних та квазістаціонарних об'єктів, просторово розподілених на 2D-території. Систематизовано та класифіковано 17 типів здійснення просторового діалогового моніторингу об'єктів управління. Визначено базові методи реалізації різних класів діалогового моніторингу, обґрунтовано принципи та фундаментальні засади створення теорії інтерактивних моніторингових систем на підставі проблемно орієнтованих характеристичних функціоналів, які математико-алгоритмічно описують методи та функції окремих класів діалогового моніторингу квазістаціонарних об'єктів управління. Подано рекомендації щодо забезпечення теоретичних основ формування реєстрації, цифрового опрацювання та використання побудованого сімейства інформаційних моделей станів "норма", "розвиток аварії" та "аварія" спостережуваних діалогових моніторингових систем. Обґрунтовано переваги застосування кільцево-зіркової архітектури інтерактивно-діалогових систем безпровідного надземного та наземного моніторингу. Розглянуто структури сенсорних моніторингових систем з максимально зв'язаною (систолічною) та лінійно зв'язаною топологіями просторового немобільного розміщення сканувальних сенсорів моніторингових систем. Подано методи та алгоритми моніторингу просторово розподілених об'єктів, в які покладено математичні засади цифрового кодування та опрацювання характеристичних параметрів об'єктів дослідження, такі як динаміка, відхилення від норми порівняно з еталонами на підставі побудованих інформаційних моделей їх станів та розпізнавання їх класів у математико-алгоритмічному середовищі. Розглянуто стратегію реалізації мегапросторового об'єкта моніторингу залежно від конфіденційних характеристик об'єкта. Також обґрунтовано вибір стратегії згідно з координатно-детермінованою, випадковою та ймовірнісною технологіями. Запропоновано підхід технічної реалізації спеціалізованих пристроїв, які забезпечують збирання, перетворення та опрацювання інформаційних даних.
Д. О. Крисінська,
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 147-151; https://doi.org/10.36930/40310124

Abstract:
Розглянуто актуальне практичне завдання – оцінювання підходів до визначення рівня екологічної безпеки питного водопостачання з використанням ризик-орієнтованих методів. Проаналізовано різні українські та міжнародні методичні підходи до оцінювання екологічної безпеки питного водопостачання. Використано теоретичні методи системного підходу і порівняльного аналізу під час вивчення взаємозв'язків у системі питного водопостачання та аналізу методик оцінювання екологічної безпеки питного водопостачання та екологічного ризику. Як основний метод дослідження, під час обчислення значень ризиків для здоров'я населення, використано методи математичного моделювання та прогнозування з реалізацією моделей на ЕОМ (пакети Microsoft Office Excel 2013, Curve Expert). Встановлено, що найефективнішим є використання методики розрахунку екологічного ризику, який є головним інструментом оцінювання екологічної безпеки. Здійснено оцінювання екологічного ризику питної міської водопровідної води. Встановлено, що частина показників концентрації речовин у питній воді була в межах гранично допустимої концентрації, проте виходила за межі безпечного внаслідок розрахунку екологічного ризику. З'ясовано, що наявна система аналізу і контролю нормованих показників якості питної води, заснована на диференційованому визначенні їх концентрації та зіставленні з нормованими значеннями, не завжди є ефективною, оскільки не враховує негативні ефекти для організму людини внаслідок проявів наслідків небезпеки (захворюваність, інвалідність, смертність тощо). Головним перспективним завданням для подальших наукових досліджень є створення методології оцінювання екологічної безпеки питного водопостачання. Удосконалена методологія враховуватиме як відомі підходи з використанням гранично допустимих концентрацій, так і значення розрахованих ризиків для встановлення впливу на здоров'я людини.
Н. Я. Цюра, Д. П. Кіндзера, В. М. Атаманюк, Р. Р. Госовський
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 74-79; https://doi.org/10.36930/40310112

Abstract:
Запропоновано фільтраційний метод дегідратації Ферум(ІІ) сульфат гептагідрату з отриманням Ферум(ІІ) сульфат тетрагідрату для його подальшої утилізації як вторинної сировини у промисловості, зокрема у виробництві пігментів. Обґрунтовано вибір способу дегідратації та, відповідно до технологічних вимог та властивостей матеріалу, встановлено діапазон зміни параметрів процесу сушіння й описано методики проведення експериментів. На базі даних, отриманих під час експериментальних досліджень, побудовано графічні залежності, які демонструють залежність зміни залишкової маси вологи в шарі матеріалу залежно від часу за різних швидкостей руху теплового агенту та за різних висот шару. Також подано залежності зміни температури теплового агенту на виході зі стаціонарного шару Ферум(ІІ) сульфат гептагідрату, через який профільтровується тепловий агент. Аналіз цих результатів дав змогу переконатися в існуванні періодів часткового та повного насичення вологою теплового агенту. Внаслідок узагальнення отриманих даних запропоновано кінетичні рівняння для розрахунку зміни вологовмісту Ферум(ІІ) сульфат гептагідрату в періоди повного та часткового насичення теплового агенту. Розраховано значення коефіцієнта сушіння, відносного коефіцієнта сушіння та швидкості сушіння за змінних параметрів теплоносія та різних висот шару матеріалу. Ці величини дали змогу розрахувати тривалість процесу дегідратації до моменту досягнення критичної вологості та загальну тривалість сушіння, а також запропонувати розрахункову залежність для визначення зміни вологовмісту Феруму(II) сульфат гептагідрату в часі в широкому діапазоні зміни параметрів процесу фільтраційного сушіння для періоду часткового насичення теплового агенту вологою. Ці результати використовують для розрахунку технологічних параметрів процесу дегідратації Ферум(ІІ) сульфат гептагідрату та в процесі проєктування відповідної сушильної установки.
С. Г. Літвіненко, М. І. Виклюк
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 30-36; https://doi.org/10.36930/40310105

Abstract:
Здійснено інтегральне аутфітосозологічне оцінювання 41 виду деревних інтродуцентів відділу Pinophyta, які ростуть у ботанічному саду Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича в умовах відкритого ґрунту. Відповідно до значень вирахуваного для кожного виду аутфітосозологічного індексу досліджувані дендроекзоти віднесено до чотирьох аутфітосозологічних класів (II-V); найбільше видів (27) увійшли до ІІІ класу. Для рослин кожного із аутфітосозологічних класів охарактеризовано ознаки, які найістотніше впливають на фітосозологічну цінність видів: категорія раритетності у Червоному списку МСОП, фітогеографічне та історичне значення, регіональна репрезентативність та кількість штучних природоохоронних об'єктів у межах Чернівецької області, де росте той чи інший вид. Зокрема, найчастіше у дендропарках, парках-пам'ятках садово-паркового мистецтва та у складі пам'яток природи Чернівецької області трапляються Thuja occidentalis L. (30 місцезростань), Pinus strobus L. (22), Platycladus orientalis (L.) Franco (19 місцезростань), і в межах 12-14 природоохоронних об'єктів – Pinus nigra J. F. Arnold, Ginkgo biloba L., Chamaecyparis pisifera (Siebold & Zucc.) Endl. Відзначено, що 51,2 % із досліджуваних видів трапляються, окрім ботанічного саду Чернівецького національного університету, також у дендропарках, парках-пам'ятках садово-паркового мистецтва та пам'ятках природи місцевого значення Чернівецької області. Раритетні види деревних інтродуцентів відділу Pinophyta цінні як резерв генетичного матеріалу. Тому особливої охорони потребують ті з них, які перебувають під загрозою зникнення (категорія раритетності у Червоному списку МСОП – CR, EN та VU), а також ті, що увійшли до ІІ аутфітосозологічного класу (Taxodium distichum (L.) Rich., Sequoiadendron giganteum (Lindl.) J. Buchholz, Metasequoia glyptostroboides Hu & W. C. Cheng, Picea koyamae Shiras.), та частина видів, віднесених до ІІІ класу (зокрема, ті з них, які представлені 1-2 особинами лише у ботанічному саду Чернівецького національного університету, і не здатні розмножуватися насіннєвим шляхом). Під час розроблення рекомендацій з ефективної охорони досліджуваних деревних інтродуцентів варто звертати увагу на екологічні вимоги видів, оскільки від цього значною мірою залежить успішність росту і розвитку інтродуцентів.
Н. Я. Левчик, А. М. Гнатюк, А. В. Любінська, Н. Є. Горбенко
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 20-25; https://doi.org/10.36930/40310103

Abstract:
На сьогодні досягнення алелопатії дають змогу досліджувати характер хімічної взаємодії між рослинами як у природних фітоценозах, так і у вирощуванні рослин культурної флори. Ця взаємодія полягає у пригніченні або стимуляції проростання насіння, росту та розвитку передусім особин одного виду та довколишніх видів цього фітоценозу. Алелопатична активність є важливою ознакою для конкуренції та виживання виду на певній території. Біологічно активні сполуки, що є засобом алелопатичної конкуренції, можуть бути виділені у повітря, змиті з поверхні листка на поверхню ґрунту, виділені кореневою системою безпосередньо в ґрунт. Кореневі виділення рослин призводять до ґрунтовтоми, яка є комплексною і ключовою проблемою для сільського господарства, та вимагає правильного чергування та поєднання культур на посівних площах та обов'язкового дотримання режиму відпочинку ґрунтів. Здійснено літературний скринінг вітчизняних і закордонних джерел, які роблять висновок про високу алелопатичну активність рослин роду Trifolium, яка отримала назву "конюшиновтома". У процесі досліджень зроблено висновок, що під час тривалого росту на одному місці рослини T. rubens і T. repens проявляють алелопатичну активність відносно довколишніх рослин. Алелопатичну активність виділень кореневої системи у ризосферному ґрунті та екстрактів надземної частини рослин T. rubens і T. repens встановлювали за методикою А. М. Гродзінського (1973). Для тестування використано однодобові проростки тест-рослин амаранту Amarantus paniculatus. Встановлено, що алелопатична активність ризосферного ґрунту рослин роду Trifolium перебуває у динаміці, внаслідок накопичення виділень (колінів) кореневої системи рослин, із найвищими показниками у кінці вегетаційного періоду. Зроблено висновок, що рослини T. rubens, як кореневі їх виділення, так і екстракти надземних органів, є сильнішими інгібіторами, ніж T. repens. Зроблено узагальнення, що, незалежно від виду рослин роду Trifolium та фази вегетації, екстракти за концентрації 1:10 мають найбільшу інгібуючу активність, за концентрації 1:50 – мають середні показники, за концентрації 1:100 – найменше інгібування. Встановлено закономірність, що зі збільшенням концентрацій розчинів рослин роду Trifolium їх інгібуюча алелопатична активність підвищується. Найсильнішу інгібуючу дію (7,22 %) зафіксовано у рослин T. rubens наприкінці вегетації, найсильнішу стимулятивну дію (113,64 %) – у рослин цього самого виду у фазу цвітіння. Актуальним для майбутніх досліджень залишається встановлення якісного та кількісного вмісту колінів ризосферного ґрунту та біологічно активних речовин надземної частини рослин роду Trifolium.
, О. Г. Юрасова,
Scientific Bulletin of UNFU, Volume 31, pp 89-92; https://doi.org/10.36930/40310115

Abstract:
В основу роботи поставлено завдання створити спосіб газифікації твердого подрібненого палива, в якому внаслідок єдності процесу напівкоксування вугілля і газифікації напівкоксу, зв'язаного спільним контуром циркуляції твердого теплоносія, забезпечують простоту управління процесом і його стійкість, а знешкодження шкідливих речовин, які утворюються у процесі напівкоксування і газифікації палива, здійснюють допалюванням залишкових горючих речовин золи з надлишком повітря вище від стехіометричного значення. Поставлене завдання вирішують тим, що згідно з запропонованим способом газифікації твердого подрібненого палива, який полягає у попередньому підсушуванні та напівкоксуванні з подальшою газифікацією гарячого напівкоксу на паро-кисневому, або паро-повітряному дутті і очищенням генераторного газу від частинок коксу і золи, згідно з винаходом, здійснюють підсушування і напівкоксування палива у реакторі напівкоксування за рахунок тепла суміші гарячої золи і коксу, які виділяють з потоку генераторного газу під час його очищення, а гарячі гази і пари смол змішують з потоком гарячого генераторного газу для подальшої газифікації смол, напівкокс, який отримують після напівкоксування палива, газифікують у циркулюючому псевдозрідженому шарі, а частинки золи, після газифікації напівкоксу, подають на допалювання залишкових горючих і термічного знешкодження шкідливих речовин з надлишком повітря вище стехіометричного. Єдність процесу напівкоксування вугілля і газифікації напівкоксу, зв'язаного спільним контуром циркуляції твердого теплоносія, забезпечує простоту управління процесом і його стійкість. Потік золи, після газифікації напівкоксу, направляють на допалювання залишкових горючих речовин та вогневого знешкодження шкідливих речовин (фенолів, CaSO3, сірковуглецю та ін.). У процесі допалювання знешкоджують шкідливі хімічні сполуки, які утворилися на стадії напівкоксування і газифікації палива, захоплені зі золою (феноли, сірковуглець та ін.).
Page of 36
Articles per Page
by
Show export options
  Select all
Back to Top Top