Refine Search

New Search

Results: 258

(searched for: publisher_id:12516)
Save to Scifeed
Page of 6
Articles per Page
by
Show export options
  Select all
Published: 31 March 2021
Eminak pp 204-218; doi:10.33782/eminak2021.1(33).502

Abstract:
Аттична чорнолакова кераміка завжди привертала увагу дослідників своїми витонченими формами, вишуканим орнаментуванням та якістю покриття. Хоча ця категорія матеріалу належить до парадного столового посуду, знахідки його доволі чисельні. Цей посуд ввозився з Аттики e регіон Північного Причорномор’я протягом століть, і за цей час він став однією з найважливіших категорії імпорту до регіону. Колекція чорнолакового посуду, що експонується у Миколаївському обласному краєзнавчому музеї є репрезентативною, має як популярні, так і унікальні форми. Саме тому аналіз колекції представляє неабиякий інтерес і практичне значення для подальшої роботи з цією категорією посуду.
Kateryna Savelieva
Published: 31 March 2021
Eminak pp 230-243; doi:10.33782/eminak2021.1(33).504

Abstract:
На античних пам’ятках Північного Причорномор’я у 1868 і 1988 рр. були виявлені теракотові статуетки із зображенням п’яного чоловіка, що сидить на скелі. Цей тип теракот є відомим у літературі під назвою «п’яний Геракл». У статті розглянуті різні варіанти інтерпретації цих статуеток. Акцентується увага на деяких деталях вбрання, які дозволяють стверджувати, що теракоти представляють зображення акторів давньої або середньої аттичної комедії. Запропоновано новий погляд на їхню інтерпретацію.
Published: 31 March 2021
Eminak pp 244-252; doi:10.33782/eminak2021.1(33).505

Abstract:
У статті розглядається столовий посуд, виготовлений у Херсонесі Таврійському в елліністичний час. Досліджується орнаментація виробів, запропоноване можливе трактування семантичного навантаження окремих елементів декору. Припускається взаємозв’язок мотивів розпису та міфологічних сюжетів, які також відобразилися і в інших проявах матеріальної культури полісу. З’ясовуються традиційні прийоми херсонеської орнаментики за доби еллінізму. Простежується поширення херсонеського орнаментованого столового посуду до полісів Північно-Західного Причорномор’я.
Liubov Klochko
Published: 31 March 2021
Eminak pp 281-307; doi:10.33782/eminak2021.1(33).508

Abstract:
У статті йдеться про особливості іконографії та семантики образів, зображення яких вміщено на золотих ювелірних виробах – прикрасах костюмів соціальної верхівки суспільства. Розглянуто знакові функції головного убору модія, а також знімних прикрас у вбранні скіфів.
Tetiana Shevchenko
Published: 31 March 2021
Eminak pp 339-351; doi:10.33782/eminak2021.1(33).512

Abstract:
У статті висвітлено археологічну діяльність Анатолія Віссаріоновича Буракова у 1950-1960-і рр., зокрема, розкопки поселення ольвійської периферії біля с. Козирка. Роботи переслідували декілька цілей – шляхом розвідки з’ясувати основні культурно-хронологічні нашарування городища та встановити стан збереження археологічних об’єктів, визначити їх перспективність з точки зору подальших наукових розкопок. Під час досліджень були відкриті оборонні і житлові споруди, значний керамічний комплекс, предмети побуту, аналогії яким знайдено серед пам’яток провінційно-римської культури.
Serhii Olhovskyi
Published: 31 March 2021
Eminak pp 157-163; doi:10.33782/eminak2021.1(33).498

Abstract:
У статті аналізується рівень розвитку бронзоливарного ремесла у Північному Причорномор’ї у VI-V ст. до н.е. Автор дійшов висновку, що всупереч традиційній думці про виняткову роль античних колоній в історії місцевого населення, кольорова металооб-робка у грецьких колоніях поступалася скіфській за обсягом і складністю технологічних прийомів. Така точка зору сформувалася у результаті певної лакуни у дослідженні скіфських пам’яток осілого побуту, яка трималася до 50-х рр. ХХ ст., коли розпочалися широкі дослідження скіфських городищ лісостепової зони. Практично на кожному великому городищі виявлено яскраві сліди місцевої металообробки, які за кількістю й якістю значно перебільшують ольвійські. Аналіз решток металообробного ремесла в Ольвії й у Нижньому Побужжі в цілому дає можливість стверджувати, що у зазначений час в Ольвії і на поселеннях її хори, на Березанському й Ягорлицькому поселеннях здебільшого працювали бродячі майстри – вихідці із варварського середовища – Балкано-Карпатського басейну, лісостепової зони України, Північного Кавказу і, навіть, Волго-Уралля та Західного Сибіру.
, Olena Siekerska
Published: 31 March 2021
Eminak pp 67-81; doi:10.33782/eminak2021.1(33).492

Abstract:
У роботі публікуються чотири нові радіовуглецеві визначення, які спрямовані на вирішення актуальної проблеми абсолютної хронології двох шарів Сабатинівського поселення – нижнього (Трипілля В1) та верхнього (доба пізньої бронзи). Одержані дані свідчать на користь існування нижнього шару у межах XLIV-XLII ст. до н.е., а верхнього – XVI-XV ст. до н.е.
Vitalij Sinika, Nicolai Telnov, Sergey Lysenko, Sergey Razumov
Published: 31 March 2021
Eminak pp 253-267; doi:10.33782/eminak2021.1(33).506

Abstract:
The article publishes and analyzes the materials obtained in the study of the barrow 12 of the «Sluiceway» («Vodovod») group near the Glinoe village, Slobodzeya district, on the left bank of the Lower Dniester. The grave in a catacomb of the type I (undercut) was the main under the mound, and three other in the pits were secondary. A similar situation is extremely rarely recorded in the North-West Black Sea region. The construction of round cult pits accompanying the main burial is also noteworthy. The handmade pot with a beak from the children’s burial indicates the manufacture of special dishes designed for dispensing food during feeding. The finding of the miniature bracelet with a plate receiver in the burial of a child, apparently, indicates the Thracian influence on the material culture of the Scythians of the North-West Black Sea Region, at least from the second half of the 4th century BC. It was at this time that the published mound was built and graves were made under its mound. Materials from the barrow Glinoe / «Sluiceway» 12 and other, later, Scythian burials on the left bank of the Lower Dniester demonstrate that the Scythian culture of the North-West Black Sea region continues to maintain its originality not only in the second half of the 4th century BC, but also in the next two centuries.
Oksana Gospodarenko
Published: 31 March 2021
Eminak pp 328-338; doi:10.33782/eminak2021.1(33).511

Abstract:
У статті подаються результати роботи експедиції Миколаївського державного педагогічного інституту під керівництвом Ю.С. Гребенникова у 1998 р. поблизу с. Городок Варюшинської сільради Веселинівського р-ну Миколаївської обл. Матеріали звіту друкуються вперше. Як середньовічна пам’ятка, поселення Городок серед археологів відоме також як фортеця Баликлей. Ймовірно, у часи Золотої Орди тут розміщувалася кочова ставка хана, а саме місто було торговим і ремісничим центром у Північно-Західному Причорномор’ї. Це підтверджується знахідками монет золотоординських ханів. Є припущення, що у XV ст. у фортеці знаходився монетний двір (тимчасовий або похідний) і карбували монети хана Менглі-Ґірея І (В. Пиворович).
Published: 31 March 2021
Eminak pp 164-176; doi:10.33782/eminak2021.1(33).499

Abstract:
Стаття присвячена розгляду низки питань соціальної структури Ольвійського полісу. Першим із них є ступінь соціального розшарування в Ольвії, починаючи з кінця VI – початку V ст. до н.е. Другим питанням є проблема економічної бази, на якій будувала свій вплив ольвійська аристократія. Аналізується її торгівельна діяльність і землеволодіння. Окремим аспектом соціальної історії Ольвії є поширення рабовласницьких відносин. Епіграфічні пам’ятки демонструють залучення рабської праці у різні сфери життя полісу. Фіксується також вивіз рабів на зовнішні ринки.
Alisa Semenova
Published: 31 March 2021
Eminak pp 177-187; doi:10.33782/eminak2021.1(33).500

Abstract:
У статті розглядається одна з найчисельніших категорій кістяних артефактів з Ольвії – модифікованих довгих кісток великих свійських тварин з рядами насічок на робочій поверхні. Довгий час їх помилково вважали знаряддями для обробки кераміки, кістки, вичинки шкур і навіть шліфування каменю. Справжнє ж їх призначення, як підставок-наковань для нанесення зубців на гофрований серп, вдалося встановити за допомогою численних даних етнографії.
Valentina Papanova, Svitlana Lyashko
Published: 31 March 2021
Eminak pp 188-203; doi:10.33782/eminak2021.1(33).501

Abstract:
Стаття присвячена аналізу та класифікації 41 рибальського грузила з приміських садиб Ольвії – Широка балка 6 другої третини V – початку III ст. до н.е. та Широка балка 7 кінця V – 30-х років IV ст. до н.е. На сьогодні відсутня статистика і комплексна типологічна класифікація цих артефактів для всіх періодів існування Ольвії та її сільськогосподарської округи. Це ускладнює їх вивчення, визначення функціонального призначення, створення відповідної типології, а також не сприяє удосконаленню класифікації знарядь риболовлі, вивченню процесів, методів, особливостей рибальства у конкретних регіонах. Окрім того, функціональне призначення деяких видів грузил досі залишається дискусійним. Відповідь на запитання щодо практичного використання грузил з садиб треба шукати у міждисциплінарному просторі й аналізі взаємозв’язку конкретних рибальських знарядь із особливостями відповідної акваторії та видового складу риби.
Andrii Dobroliubskii, Ihor Smyrnov
Published: 31 March 2021
Eminak pp 308-317; doi:10.33782/eminak2021.1(33).509

Abstract:
Стаття присвячена вивченню захоронення аланського воїна зі скарбом візантійських монет ХІІ ст. Ці алани брали участь разом із кипчаками у болгаро-візантійській війні й у битві на Тревентському перевалі в 1190 р. на боці болгар і повернулися додому з багатою здобиччю.
Kyrylo Horbenko
Published: 31 March 2021
Eminak pp 36-66; doi:10.33782/eminak2021.1(33).491

Abstract:
Розкрито конструктивні особливості будівельних споруд № 24 та 24-а городища Дикий Сад, що розташовувалися у південній частині «цитаделі». Охарактеризовані структура та принципи будови, а також особливості внутрішнього заповнення ям. Проаналізовано матеріальні предмети (керамічний посуд, вироби з кістки, рогу, глини, каменю, бронзи), що зафіксовані у культурному шарі споруд. Встановлено, що приміщення № 24 можна віднести до житлових (наземних) споруд з набором стовпових, господарських і господарсько-ритуальних ям. Приміщення 24-а, виходячи з конструктивних особливостей, характеру та заповнення ям, а також зафіксованих артефактів, можна віднести до наземних споруд господарсько-ритуального призначення, де навколо центрального вогнища розташовувалися багатофункціональні ями (стовпові, господарські, господарсько-ритуальні). Однак, можливо, що об’єкт використовувався як житлова споруда, при чому в певний час, або на початку виникнення життя на городищі, або наприкінці його існування. Усі артефакти, що зафіксовано в основному заповненні й у заповненні ям приміщення № 24 та 24-а, є характерними для колекції матеріальних предметів Дикого Саду та відносяться до старожитностей білозерсько-тудоровського часу регіону Північно-Західного Причорномор’я.
Anzhelika Kolesnychenko, Oleh Yatsuk
Published: 31 March 2021
Eminak pp 144-156; doi:10.33782/eminak2021.1(33).497

Abstract:
У статті висвітлено результати вивчення скляних намистин з Ягорлицького поселення та зразків піску довкола нього. У дослідженні використовувались методи природничих наук, а саме XRF, SEM-EDS та ICPMS. Хімічний склад намистин із золистого скла та піску свідчить про їх спорідненість за макроелементами та рідкісноземельними елементами. Отримані результати підтверджують гіпотезу А.С. Островерхова про місцеве виробництво скла.
Tetiana Borysova, Artem Borysov
Published: 31 March 2021
Eminak pp 82-92; doi:10.33782/eminak2021.1(33).493

Abstract:
У статті подається короткий аналіз підйомного матеріалу з археологічних поселень Повисуння, розташованих на території південної частини Казанківського району Миколаївської області, за даними польових щоденників першовідкривача – історика, вчителя Анатолія Олексійовича Сікорського. Обстеження пам’яток здійснювалося впродовж 1960-1980-х років. Зібрані науковцем матеріали в основному зберігаються у фондах Миколаївського обласного краєзнавчого музею та у Березнегуватському районному народному історико-краєзнавчому музеї.
Dmitriy Chistov
Published: 31 March 2021
Eminak pp 93-109; doi:10.33782/eminak2021.1(33).494

Abstract:
Стаття присвячена вивченню вуличної мережі Березанського поселення архаїчного періоду. Запропонована нова нумерація вулиць і житлових кварталів, яка може використовуватися у подальших дослідженнях. Робиться висновок про те, що планувальна сітка Борисфена ніколи не була ортогональною, але має ознаки організованого, одночасного планування з уніфікацією ширини вулиць та орієнтацією більшої їх частини за сторонами світу.
Published: 31 March 2021
Eminak pp 110-131; doi:10.33782/eminak2021.1(33).495

Abstract:
У статті йдеться про керамічний комплекс перших поселенців на о. Березань і визначення ролі ліпного посуду у ньому. Вирішується питання кому належала ліпна кераміка з матеріалів найраніших шарів Борисфену – варварам чи грекам. Джерельною базою статті є матеріал з колекції В.В. Лапіна. Показані перспективи використання статистичних методів у вивченні масового керамічного матеріалу. Показана різниця між керамічними комплексами об’єктів, котрі були створені «до стихійного лиха» та «після стихійного лиха» у межах другої половина VII – початку VI ст. до н.е.
Denys Bondarenko,
Published: 31 March 2021
Eminak pp 132-143; doi:10.33782/eminak2021.1(33).496

Abstract:
У статті подається опис конструктивних особливостей зольника № 2, який входить до системи культових споруд античного святилища Вікторівка-І. Розглядаються планіграфія та стратиграфія об’єкту, описується структура котловану. Подано короткі кількісно-якісні статистичні дані щодо решток матеріальної культури, зафіксованих при розкопках зольнику. Наведений аналіз культурних решток дозволяє віднести досліджений об’єкт до ранньоелліністичного часу й інтерпретувати як жертовник прикордонного святилища Ольвійського поліса.
Oksana Ruchynska
Published: 31 March 2021
Eminak pp 219-229; doi:10.33782/eminak2021.1(33).503

Abstract:
У статті надається аналіз благодійницької діяльності в Ольвійському полісі, притаманної як громадянам Ольвії, так і іноземцям. На основі епіграфічних джерел висвітлюються характерні риси благодійництва з моменту заснування поліса та до кінця елліністичного періоду. Стверджується, що благодійницька практика Ольвійської еліти була близька до евергетизму, в елліністичний період вона відображала соціальну гідність й оціночні орієнтири громадянського колективу.
Anastasia Baukova
Published: 31 March 2021
Eminak pp 268-280; doi:10.33782/eminak2021.1(33).507

Abstract:
Чудовим джерелом до вивчення різних аспектів історії та культури античності є монети. У статті аналізуються персоніфікації річкових богів-уособлень головних річок заходу Малої Азії. Вони були транспортними артеріями, джерелом постачання питної води та продуктів харчування, природними кордонами між областями Малої Азії. Монетне карбування із персоніфікаціями дає змогу відтворити гідрографічну ситуацію у регіоні, адже на теперішній час частина водних артерій змінила своє русло чи взагалі зникла. Також піднято питання про потребу перегляду певних трактувань символів. Встановлено, що у провінції доволі швидко сформувався уніфікований спосіб персоніфікації річкових богів, але особливого поширення у монетному карбуванні міст провінції припав на другу половину ІІ – першу половину ІІІ ст. н.е. Аналіз легенд дозволяє також виділити певні епітети та локальні особливості загальногрецьких божеств.
Published: 31 March 2021
Eminak pp 318-327; doi:10.33782/eminak2021.1(33).510

Abstract:
У статті досліджуються дискусійні питання стосовно обставин перших походів русів на Каспій (між 864-883, 909/910 і 910/911), відомих за свідченнями ібн Ісфандійара, Амулі та Мар’аши. Окрема увага приділяється місцю цих військових акцій у русько-хазарських відносинах, їх впливу на міжнародні відносини у регіоні навколо Каспійського моря. Автор розглядає шляхи, якими руси потрапляли до мусульманського світу, і пропонує власну версію маршруту руських контингентів. Відмічається зв’язок розглянутих походів з військовою акцією русів, що відбулась між 913 і 917 рр., відомою за описом аль-Масуді.
Ірина Войцехівська
Старожитності Лукомор'я pp 135-137; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.70

Abstract:
Рецензія на монографію: Томазов Валерій. Греки-хіосці на Півдні України (кінець XVIII ст. – 1917 р.): між традиціями національного самозбереження та практиками соціокультурної адаптації. Київ: Інститут історії України НАН України, 2020. 354 с.
Денис Каменцев
Старожитності Лукомор'я pp 85-92; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.64

Abstract:
Проаналізовано трансформацію поглядів визначного українського військового та політичного діяча Володимира Сальського щодо розуміння методології історії та еволюцію його проб на науковій ниві. Стверджується, що до сьогодні збереглися дуже цінні нотатки, які дають можливість судити про В. Сальського як науковця. Вказано, що йдеться про критичні зауваження на книгу його сучасника, який також брав активну участь у бойових діях проти більшовиків на території України у 1919 р., М. Капустянського, написані у червні 1922 р. Розглянуто низку публіцистичних праць В. Сальського, присвячених історичним дослідженням. Зроблено висновок, що В. Сальський окрім блискучої політичної та військової кар’єри, відзначився як і чудовий науковець та публіцист, критичний дослідник, фахівець з методології історії та хороший аналітик як процесів у минулому, так і тих подій, учасником яких він був безпосередньо.
Старожитності Лукомор'я pp 49-59; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.61

Abstract:
У статті характеризується роль волинської періодичної преси другої половини ХІХ – початку ХХ ст. у висвітленні роботи перших музейних закладів краю. Зазначається, що матеріали, які друкувалися на шпальтах регіональної преси, дають можливість внести чимало нових штрихів у висвітлення проблем діяльності музейних закладів краю, проаналізувати погляди їх працівників на вирішення низки питань, які виникали у процесі заснування та розгортання їх роботи.
Антоніна Кізлова
Старожитності Лукомор'я pp 60-68; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.62

Abstract:
У статті визначаються особливості згадування про події, прямо названі чудами, які безпосередньо стосувались учасників або цивільних жертв бойових дій Першої світової війни, в «Киевских епархиальных ведомостях» відтоді, як Російська імперія вступила у війну і до того, як Микола ІІ зрікся престолу. Порівнюються публікації про ті самі випадки у цьому журналі й інших єпархіальних виданнях Київського військового округу: «Волынские епархиальные ведомости» та «Православная Подолия». Визначається специфіка підходу редколегії до повідомлення про інші чуда; окреслюються основні тенденції у відборі матеріалів про вияви милості Божої на війні. Встановлено, що попри гостру потребу загалу в нових чудах, інформацію про них оприлюднювали дозовано, в дусі Синодального періоду з його жорсткими рамками, очікуючи результатів розслідування хоча б найрезонансніших випадків, або принаймні підкреслюючи повагу до авторитетних носіїв інформації, наводячи на них посилання.
Віктор Гудзь, Максим Ковальов
Старожитності Лукомор'я pp 69-84; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.63

Abstract:
У статті окреслено три основні концепції російської історіографії махновського руху: 1) дослідження махновського повстанства крізь призму селянської війни в Росії 1917-1921 рр. без акцентуації на ідеологічних вподобаннях бунтарів; 2) студії махновщини у контексті дослідження російського анархізму; 3) публікації, автори яких заперечують анархічний характер махновського руху, за винятком частини його керівництва. Особливістю сучасної російської історіографії є зміщення зацікавлень дослідників з макроісторичних питань історії громадянської війни на вивчення ідеологічних засад махновського руху, мікроісторичне бойове та трудове повсякдення махновців і соціально-психологічні характеристики Нестора Махна. Водночас у Росії спостерігається недооцінка наукового доробку українських дослідників махновського повстання, зокрема, його ідеологічного забарвлення.
Михайло Панасюк
Старожитності Лукомор'я pp 93-99; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.65

Abstract:
У статті розкриваються головні прояви есхатологічних та апокаліптичних настроїв серед населення Східного Поділля у 1920-х рр. Очікування наближення «останніх часів» завжди було достатньо характерною ознакою життя православного населення. Теми кінця світу, Страшного суду, настання Царства Небесного є важливою частиною християнських вірувань. Особливо актуальними вони стають у часи переслідування християн, погіршенні економічної та політичної обстановки, появі різноманітних природних катаклізмів тощо. На території Поділля у 20-х роках ХХ ст. комуністична влада проводила антирелігійну політику, здійснювала переслідування церковних людей, різко змінювала звичний уклад життя. Відповідна політика стала поштовхом до посилення есхатологічних настроїв серед жителів краю, прихід радянської влади сприймався як здійснення апокаліптичних пророцтв. Частина віруючого населення була впевнена у швидкому настанні Страшного суду та покаранні безбожних комуністів, гонителів церкви. У роботі аналізуються есхатологічні настрої православного населення, переважно прибічників старослов’янської церкви. Посилення таких настроїв було пов’язане із загальним релігійним рухом на Поділлі на початку 1920-х рр. Виникали різноманітні оповідання, перекази, легенди, пісні про швидке настання «кінця світу» та прихід Антихриста. Крім народно-побутових уявлень, мали місце спроби трактувати соціалізм як антихристиянську владу на основі церковно-богословської традиції.
Ігор Сапожников
Старожитності Лукомор'я pp 7-23; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.55

Abstract:
Стаття присвячена розгляду й аналізу проблем існування та місця розташування святилища (храму) Деметри на мисі Гіпполаю, що на правому березі Дніпровського лиману, які «батько історії» Геродот описав будучі в Ольвії у середині V cт. до н.е. Особлива увага приділена описам очевидців, матеріалам розвідок та картографічним матеріалам кінця ХVІІІ – поч. ХХ ст. Самий ранній археологічний огляд місцевості здійснив у 1819 р. П.І. Кеппен, який відкрив на північ від містечка Станіслава античне городище й описав два значні кургани. Один з них – Могила Розрита – був обнесений кільцевим ровом із земляним валом, а в середині захищеного простору простежувалися рештки якоїсь п’яти чи шостикутної (?) у плані споруди. Дослідження 1848 року О.С. Уварова, 1862 р. Ф.К. Бруна разом з А.П. Чірковим і В.І. Гошкевича 1909 р., а також розкопки другої половини ХХ ст. не виявили залишків храму на городищі Станіслав І. Тому дуже обережно, слідом за П.І. Кеппеном, автор статті припустив, що саме на перебудованій Розритій Могилі могло існувати давньогрецьке святилище Деметри, що слід перевірити розкопками залишків цього кургану, які збереглися на північній околиці селища Станіслав Херсонської області. Стосовно «мечеті без мінарету у вигляді ротонди», яку військовий інженер А.Ж. де Лафітт-Клаве бачив на лівому березі Бузького лиману у 1784 р., то поки що у нас немає даних, щоби впевнено пов’язати її з об’єктом на Розритій Могилі.
Сергій Каріков
Старожитності Лукомор'я pp 24-33; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.56

Abstract:
У статті визначено роль Віттенберга як інтелектуального центру Реформації і лютеранської конфесіоналізації у Німеччині за доби раннього Нового часу. Розглянуто основні напрями діяльності Віттенберзького університету протягом конфесійної епохи реформаторів. Схарактеризовано діяльність «другого покоління» лютеранських реформаторів. Визначено способи взаємодії Віттенберзького університету зі світською та церковною владою курфюршества Саксонського. Наголошено на важливості культурної комунікації Саксонії з іншими євангелічними територіями Німеччини. Проаналізовано вплив церковних та освітніх перетворень у Віттенберзі часів Реформації на європейські країни. Зроблено висновок, що за часів лютеранської конфесіоналізації у Віттенберзі було створено модель реформування церковних та освітніх інститутів для євангелічних регіонів Німеччини раннього Нового часу.
Лілія Городинська
Старожитності Лукомор'я pp 34-40; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.58

Abstract:
У статті висвітлено традиції, звичаї та початки етикету різних верств українського населення ХVІІ ст. в аспекті розкриття націотворчого потенціалу українства. В обґрунтуванні шляхетних українознавчих нарисів французького інженера-картографа Гійома де Боплана показано тогочасний побут населення. Охарактеризовано особливості господарського шику еліти тогочасного суспільства Галичини. Розкрито тенденції розвитку гайдамацько-козацької субкультури. Описано ментальний портрет української інтелігенція, який уособлював сукупність традиції, звичаї та культурологічні тенденції різних верств українського населення ХVІІ ст.
Зінаїда Священко
Старожитності Лукомор'я pp 108-115; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.67

Abstract:
У статті досліджуються здійснення в СРСР політики форсованої індустріалізації, пошук джерел її фінансового забезпечення, формування централізованої економічної системи. Доводиться, що сталінська модель модернізації Радянського Союзу за методами її здійснення та результатами мала суперечливий характер. Зазначається, що головним джерелом сталінської модернізації став жорсткий перерозподіл усього додаткового продукту країни на користь важкої промисловості. Ключовим лейтмотивом радянської економічної політики 1930-х рр. було вирішення важливої історичної проблеми: зберегти незалежність і свій життєвий геополітичний простір, підтвердити статус незалежної держави.
Юлія Кондратюк
Старожитності Лукомор'я pp 41-48; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.59

Abstract:
Статтю присвячено дослідженню особливостей зберігання церковнопарафіяльної документації Волинської єпархії кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. На основі архівних матеріалів, законодавчих актів і наукової літератури простежено основні етапи архівування церковних документів зазначеної єпархії. Визначено також ступінь їх збереженості, який залежав від місця концентрації, історичних подій регіону та людського чинника. Встановлено, що зберіганню документації церков завжди приділялася належна увага зі сторони органів влади, завдяки чому ми і нині маємо можливість користуватися такими важливими інформаційними джерелами.
Алла Федорова
Старожитності Лукомор'я pp 124-134; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.69

Abstract:
У статті, на основі маловідомих документів Архіву Кишинівської єпархії Руської православної старообрядницької церкви (РПСЦ), аналізується положення Ізмаїльської старообрядницької єпархії у перші повоєнні роки, коли вона з підпорядкування Білокриницької митрополії перейшла до Московської Архієпископії. У цей період діяльність релігійних громад знаходилася під пильним наглядом влади, уповноважені у справах релігійних культів контролювали кожен крок. Надмірна бюрократія, голод 1946-1947 рр., безгрошів’я призвели до хвороби ізмаїльського єпископа Арсенія (Лисова) і, як наслідок, припинення існування окремої єпархії. Вона була віддана у підпорядкування кишинівському єпископу Іосифу в 1947 р. У статті розглядаються проблеми, які турбували єпархію у перші повоєнні роки – положення монастирів, підвищення духовно-морального стану, фінансові справи, створення єпархіальної ради тощо, подаються дані щодо чисельності приходів і монастирів.
Олександр Тригуб
Старожитності Лукомор'я pp 116-123; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.68

Abstract:
Розкрито важливість звітів іноземних дипломатичних установ в Українській СРР на прикладі консульських установ Німеччини. Подано баченнями німецькими дипломатами стану внутрішньої торгівлі в радянській Україні, ролі системи Торгсін в експропріації радянських громадян «по-більшовицьки». Наведено сприйняття Торгсіну зарубіжними благодійниками, які вбачали у даній організації систему обману та спекуляції. Окремі факти свідчать про суцільні недоліки радянської системи торгівлі 1930-х років та її відірваність від законів економіки.
Віктор Савченко
Старожитності Лукомор'я pp 100-107; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.66

Abstract:
У статті розглядається біографія найбільш відомої анархістки України Ольги Таратути, що була в числі засновників анархістських організацій в Україні у 1903 р., та одним з останніх лідерів анархістського підпілля в СРСР у 30-х рр. ХХ ст. О. Таратута починала з організації гучних терористичних актів про які писали всі газети Російської імперії, згодом стала опікуватися анархістськими дисидентами, яких переслідувала радянська влада, встигла «поспівпрацювати» з Н. Махном, згодом намагалася організувати робітничий рух проти «диктатури пролетаріату». Найбільш відома діяльність О. Таратути в анархістських структурах Києва, Одеси, Харкова. Розглядаючи долю О. Таратути, автор робить узагальнення стосовно феномену участі жіноцтва в анархістському русі України, де тисячі жінок опинилися під «чорним» прапором анархістських ідей.
, Олег Кравець
Старожитності Лукомор'я pp 109-117; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.53

Abstract:
Дана стаття присвячена висвітленню розвитку політичних і дипломатичних відносин між Китайською Народною Республікою та країнами Латинської Америки. Прагнучи стабільності енергетичної безпеки та світового лідерства уряд КНР ще на початку 1990-х рр. проголошує співпрацю з країнами цього континенту одними з пріоритетних, хоча налагодження контактів і встановлення дипломатичних відносин було розпочате ще до розпаду біполярної системи міжнародних відносин. Використовуючи принцип «м’якої сили», КНР інтенсивно розвиває дані відносини з латиноамериканськими країнами. Про важливість яких говорять і самі ці країни, називаючи Китай пріоритетним партнером. Дана стаття є спробою у хронологічній послідовності висвітлити розвиток відносин між країнами до 2020 р., вказавши ключові аспекти цієї співпраці.
Старожитності Лукомор'я pp 118-122; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.54

Abstract:
Рецензія на монографію: Магась В. «Бути справжнім громадянином…»: суспільно-політичні організації в Наддніпрянській Україні у 1905-1917 рр.: монографія. Кам’янець-Подільський: ТОВ «Друкарня “Рута”», 2020. 568 с.
Старожитності Лукомор'я pp 51-58; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.48

Abstract:
У статті досліджуються особливості організації радянської внутрішньої торгівлі в умовах централізованого господарювання та пошуку фінансових ресурсів для реалізації програми індустріалізації країни. З’ясовано, що радянська система організації та управління торгівлею еволюціонувала від повного заперечення торгівлі як виду діяльності, до її перетворення у важливий чинник радянської соціально-економічної моделі. Розвиток радянської торгівлі здійснювався у складних умовах тотального дефіциту, що обумовлювало певний час її співіснування із системою спецрозподільників. Надійним джерелом поповнення золотовалютних резервів стала торгзінівська торгівля.
Рустем Аблятіфов
Старожитності Лукомор'я pp 98-108; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.52

Abstract:
Стаття присвячена діяльності видатного діяча світової та турецької діаспор киримли, державного та політичного діяча Туреччини, Амєта Іхсана Киримли (1920-2011) наприкінці 20 сторіччя щодо об’єднання кримської діаспори Туреччини, інституалізації діаспорного руху, створення умов стосовно ефективної підтримки процесу репатріації народу киримли з місць колишнього заслання на історичну Батьківщину – Крим з боку діаспорних організацій Туреччини тощо. Оцінюються його роль і внесок у процеси відновлення прав і свобод киримли, відродження їхніх культури, мови та освіти. Також досліджуються маловідомі в Україні історичні факти щодо співробітництва А.І. Киримли з представниками світової української діаспори та його діяльності стосовно розвитку плідних відносин між незалежною Україною та Турецькою Республікою.
Тарас Найденко
Старожитності Лукомор'я pp 84-97; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.51

Abstract:
У статті, на засадах порівняльно-семіотичного аналізу радянських плакатів 1950-х – 1980-х рр., досліджуються особливості художньої репрезентації колективної пам’яті у радянському масовому образотворчому мистецтві. Виявлені особливості зображення меморіальних знаків і символів у динаміці від пізньої сталінської доби до «перебудови». Аналіз візуальних джерел та їх порівняння допомогли відслідкувати зміни у процесі конструювання радянської версії колективної пам’яті «нової людини». Показано, що на репрезентаціях меморійних знаків та елементів відбилася еволюція радянського суспільства, його структура та специфіка відношення тоталітарного суспільства до власної пам’яті. З’ясовано вплив агітації та пропаганди на відображення відносин «вчитель–учень» у семіотичному тексті плакату.
Старожитності Лукомор'я pp 5-13; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.43

Abstract:
Розглянуто полеміку в історіографії стосовно походження орнаментованої елліністичної кераміки у Північному Причорномор’ї. Особлива увага приділена Херсонесу Таврійському та Ольвії, в колекції яких присутня серія червоноглиняного столового посуду з рослинним і смугастим орнаментом. Походження стилістики, в основі якої лежить флористичний розпис, пов’язано із впливом стилю Гадра, який був поширений у Середземномор’ї. Окремо висвітлено питання ґенези смугастого орнаменту. З’ясовано, що одним з основних центрів виготовлення розписної кераміки в елліністичний період був Херсонес Таврійський, звідки фіксується її поширення в центри Північно-Західного Причорномор’я.
Старожитності Лукомор'я pp 73-83; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.50

Abstract:
У статті досліджується організація торгзінівської портової торгівлі першої половини 1930-х рр. Доведено, що створення портових торгзінів стало частиною загального процесу мобілізації та централізації валютних коштів на потреби індустріалізації. «Торгзін» був покликаний перетворити портову торгівлю у канал стабільних надходжень валюти до державного бюджету. Встановлено, що діяльність радянських шипчандлерств не була належним чином організована. Однак, директори портових «Торгзінів» намагалися будь-якою ціною виконати доведений їм валютний план і використовували для цього усі можливі та неможливі способи. З’ясовано, що хоча валютні доходи від портового господарства були незначними, шипчандлерство, краще ніж інші операції у системі «Торгзін», розкрило його суть.
Зінаїда Священко
Старожитності Лукомор'я pp 44-50; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.47

Abstract:
У статті досліджується соціально-економічна політика радянської влади кінця 1920-х – 1930-х рр., що спричинила кризу постачання та запровадження карткової системи розподілу. Встановлено, що в історіографії бракує праць, які б належним чином розкрили ці проблеми. З’ясовано, що кінець 1920-х рр. означився репресивною, жорсткою економічною політикою держави з обмеження приватного сектора у виробничій і торговельній сферах. Наставали часи централізованого розподілу товарів, що спровокували кризи постачання та запровадження карткової системи. На початку 1930-х рр. така політика породила загострення продовольчої проблеми та масовий голод 1932-1933 рр. Порятунком для населення стала комерційна торгівля, ринки та магазини системи «Торгзін».
Марія Майороші
Старожитності Лукомор'я pp 34-43; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.46

Abstract:
У статті проаналізовано напрями, зміст і трансформації під впливом суспільних викликів місіонерської та культурно-просвітницької діяльності галицьких монахів-василіян на Підкарпатській Русі. Монахи-василіяни вбачали у своєму покликанні активну роботу з молоддю, засновували апостольські товариства, а також активно займалися видавничою діяльністю. Їх місії виходили далеко за межі однієї держави, а просвітницька діяльність давала позитивні зрушення у сфері освіченості молоді. Хоча така активна громадська позиція галицьких монахів не завжди подобалася владі Підкарпатської Русі, але вони мали підтримку місцевого єпископату.
Наталія Мосюкова
Старожитності Лукомор'я pp 25-33; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.45

Abstract:
У статті висвітлено обставини, в яких існувала Катеринославська (Дніпропетровська) римо-католицька парафія святого Йосипа у непрості для вірян всіх конфесій 20-ті роки ХХ ст. Антирелігійна політика, що її проводила радянська влада, не створювала сприятливих умов для вільного сповідування віри. Католики жили в атмосфері нагляду, фінансового тиску, втручання у внутрішні справи спільноти з боку влади. Відсутність масових репресій проти Римо-Католицької Церкви до кінця 20-их років давала можливість громадам РКЦ діяти. У Катеринославі (Дніпропетровську) діяв костел, парафія мала священника, існувала громада, але кількість парафіян у 1920-ті роки суттєво зменшилася у порівнянні з дореволюційним періодом.
Катерина Мальшина
Старожитності Лукомор'я pp 59-72; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.49

Abstract:
Процес відновлення словенського державотворення почався у серпні 1918 р., пройшов через чотири «вікна можливостей» і залишився незавершеним в умовах запланованого розшматування словенських земель між Італією, Німеччиною, Угорщиною та Хорватією у 1941 р. Незавершеність обумовлювалася нерішучістю словенської національно-політичної програми, розколом словенського політикуму на течії югославізму та «словенства» і корінилося у впевненості словенського народу у своїй «неісторичності». «Вікна можливостей» державотворчого процесу показують його «хвильовий» характер: він відновився та прискорювався у часи внутрішньополітичного хаосу – розвалу мультинаціональних державних утворень, у рамках яких жив словенський народ, в умовах посилення зовнішньої загрози на всьому протязі словенського північного кордону з боку Італії, Австрії, Угорщини, на тій (більшій) частині словенських земель, які стали складовою держави, спільної зі спорідненими слов’янськими народами (хорватами та сербами). Відтак, в умовах стабільного існування у мультинаціональних державах з авторитарним режимом процес словенського державотворення уповільнювався.
Лариса Філоретова, Олег Гладков
Старожитності Лукомор'я pp 14-24; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.44

Abstract:
Досліджено питання, які знаходилися на розгляді земського зібрання Єлисаветградського повіту у 2-й половині ХІХ ст. Звернено увагу на обговоренні та прийнятті рішень про виконання населенням повіту натуральних і грошових повинностей, стану шляхів сполучення, строки відкриття єлисаветградських ярмарок, контроль за їхнім проведенням, недоліки роботи освітніх органів. Виклад матеріалу проілюстрований прикладами. Наведено характеристику аналізованого Зводу постанов, який містить значну інформацію тогочасного періоду та дозволяє встановити яскраву картину роботи Єлисаветградського повітового земського зібрання.
Володимир Романцов
Старожитності Лукомор'я pp 118-120; doi:10.33782/2708-4116.2020.3.42

Abstract:
Рецензія на видання: Лаврут О.О. Радянська школа у другій половині ХХ ст.: вимір України. Слов’янськ: Друкарський двір, 2020. 532 c.
Сергій Аргатюк, Ігор Сапожников
Старожитності Лукомор'я pp 65-78; doi:10.33782/2708-4116.2020.3.37

Abstract:
Стаття присвячена огляду й аналізу деяких епізодів радянських репресій в Одесі, які мали місце у 1930-ті – на початку 1940-х рр., переважно через призму документів і місцевої преси. Цілий стос беззаперечних фактів про них був розкритий для широкої публіки у 1943 році, а потім у 1990-х – 2000-х роках, шляхом розкопок, перепоховання тіл загиблих і публікації документів, що сформувало у більшості одеситів сталий суспільний погляд на ці явища. Однак в останні роки вони стали піддаватися критиці і ревізії за кордоном, а для одеських вчених і краєзнавців сама тема почала зникати з порядку денного. Тому автори ще раз наводять матеріали стосовно того, що у 1943 р. були досліджені два місця поховань жертв розстрілів НКВС: на міському звалищі біля кургану Могила Татарська, неподалік 6-го км Овідіопольського шосе та на ІІ-му християнському кладовищі. Для повнішого розкриття теми, републікуються дві газетні статті, в яких описані ці місця та виявлені там численні знахідки та факти, які прямо вказували на час, організаторів і виконавців.
Page of 6
Articles per Page
by
Show export options
  Select all
Back to Top Top