Удосконалення процесу навчання техніки удару ногою назад «уширо гері кекомі»

Abstract

Мета дослідження – обґрунтувати вплив різних варіантів виконання вправ, а саме: кількості підходів (Х1) та інтервалів відпочинку (Х2) на засвоєння техніки виконання удару ногою назад з розворотом «уширо гері» хлопців 10 років. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 32 хлопці 10 років. Діти та їхні батьки були інформовані про всі особливості дослідження і дали згоду на участь в експерименті. Для вирішення поставлених завдань були використані методи дослідження: вивчення та аналіз науково-методичної літератури, педагогічне спостереження, хронометраж навчальних завдань, педагогічний експеримент, методи математичної статистики, методи математичного планування експерименту. У процесі навчання використовувався метод алгоритмічних розпоряджень. Результати. Пояснюючі змінні (Х1, Х2) відіграють свою певну роль у зміні показника навченості вправі «Удар ногою назад з розворотом «уширо гері» (Y) протягом усього експерименту. Перевірка на адекватність за критерієм Фішера показала що розраховані коефіцієнти регресії статистично значимі (Fр<Fкр). Дисперсійний аналіз виявив процентний вплив кожної пояснюючої змінної (Х1, Х2) в усіх серіях програми навчання удару ногою назад з розворотом «уширо гері»: 1 серія – Х1 (83,4%), Х2 (15,9%); 2 серія – Х1 (42,2%), Х2 (33,0%); 3 серія – Х1 (62,4%), Х1Х2 (37,5%); 4 серія – Х1 (52,6%), Х1Х2 (28,5%); 5 серія – Х1 (74,8%), Х2 (22,2%); 6 серія – Х1 (80,29%), Х2 (12,26%). Висновки. Максимальний ефект результативної ознаки (Y) у серіях завдань розробленої програми навчання удару ногою «уширо гері кекомі» був отриманий від наступних режимів виконання фізичних вправ: 1 серія – 4 підходи, інтервал відпочинку 60 с; 2 серія – 4 підходи, інтервал відпочинку 60 с; 3 серія – 4 підходи, інтервал відпочинку 120 с; 4 серія – 4 підходи, інтервал відпочинку 120 с; 5 серія – 4 підходи, інтервал відпочинку 120 с; 6 серія – 4 підходи, інтервал відпочинку 120 с.