Abstract
Метою дослідження є виявлення особливостей формування та потенціалу поняття культурних індустрій. Методологія дослідження базується на комплексному підході. Застосовано загальнонаукові та культурологічні методи, що посприяли уточненню понять «культурні індустрії», «креативні індустрії», «творчі індустрії», зокрема, метод структурно-функціонального аналізу, для розгляду їх організаційних складових; системний метод, що завдяки включенню елементів міждисциплінарного аналізу посприяв визначенню специфіки розвитку креативних індустрій як цілісного феномену. Наукова новизна полягає у тому, що розглянуто сучасні підходи до вивчення культурних індустрій; узагальнено результати зарубіжної практики в культурологічному дослідженні культурних (креативних) індустрій. Висновки. Отже, каталізатором трансформації назви з «культурних індустрій» на «креативні індустрії» стало видання у 1998 р. К. Смітом книги «Креативна Британія», коли відбулося заміщення поняття «культура» на «креативність». Поняття «культурна індустрія», що асоціювалося з класичним мистецтвом, а не з економікою і прибутком, було розширено та включило виробництво програмного забезпечення й інформаційного контенту. Тоді ж (1998 р.) концепція креативних індустрій набула офіційного визначення, відповідно до якого це діяльність, що несе в собі потенціал створення додаткової вартості та робочих місць, в основі якої лежать індивідуальний творчий початок, навички або талант. Таким чином, культурна індустрія – це міждисциплінарна, складна, неоднозначна та суперечлива система, що пояснює наявність у дослідницькій традиції, поряд із поняттям «культурні індустрії», альтернативних термінів: «інформаційні індустрії», «індустрії дозвілля», «творчі сектори», «креативні галузі», «медійні індустрії», «творчі сфери економіки» та ін., а найчастіше – «креативні індустрії» та «творчі індустрії». Тоді як «креативна індустрія» базується на творчих здібностях людини, яка разом із менеджерами та технологами створює культурні товари та послуги.