Мета цієї статті – з урахуванням параметричного метода нормування визначення основних напрямків з перегляду підходів щодо формування базисних знань майбутнього архітектора, здатного після отримання диплому вирішувати самостійно питання створення об’єктів архітектури різних рівнів складності. В сьогоднішніх умовах, коли інтенсифікація процесів виробництва, створення нових об’єктів постійно зростає, коли весь час змінюються потреби споживачів до середовища життя та діяльності, запроваджуються активними темпами все нові й нові матеріали та технології, особливої актуальності набуває питання ефективної підготовки майбутніх архітекторів, здатних після отримання диплому самостійно вирішувати питання, пов’язані зі створенням об’єктів будівництва, формування внутрішнього та зовнішнього середовища, з урахуванням сучасних вимог галузі. Однією з найважливіших проблем є вміння архітектора вирішувати проектні задачі, базуючись на знанні функціональної структури об’єкта, вимог потенційного споживача, врахуванні особливостей розміщення об’єкта на обраній території, одночасно формуючи безпечне, надійне та комфортне середовище, здатне реалізовувати функції, для яких воно призначене. Саме з таких позицій архітектор повинен розпочинати роботу над проектом, а заклад вищої освіти повинен максимально підготувати його до такої роботи. Нормативне забезпечення будівельної галузі не повинно диктувати архітектору проектне рішення, воно повинно давати можливість обрати оптимальний варіант з кількох можливих, а вже архітектор має прийняти остаточне рішення, який з цих варіантів обрати. Саме в цьому полягає один з основоположних принципів параметричного метода нормування у будівництві, запровадження якого сьогодні розпочато в Україні. Це серйозне реформування нормативної бази галузі і майбутні архітектори повинні бути готовими до цього.