Ця стаття звертається до досі малорозвинених в українській історіографії студій з історії маскулінності. Запозичуючи теоретичні рамки із західної історіографії, авторка зробила спробу окреслити конструювання нормативних уявлень про маскулінність у ХІХ ст. у чоловічих освітніх закладах. Працю написано на основі джерел про організацію контролю за поведінкою учнів у двох київських гімназіях у період 1830–1870-х рр. Оскільки 1830-ті вважають періодом уніфікування освітньої системи імперії, зроблено припущення, що виховання гендерних норм, і зокрема маскулінних, мало б також бути частиною цієї освітньої політики. Авторка прослідкувала початок організації контролю за еталонними маскулінними гендерними нормами у Києві, за браком більш ранніх джерел, із 1840-х рр. Аналізуючи ставлення до різних чоловічих поведінкових практик, авторка помітила серед них і «сірі зони», як-от паління, які можна було вважати прийнятними; і такі, що були повноцінним табу, як мастурбація, а тому мали бути викоріненими. Оскільки стаття не претендує на вичерпний аналіз проблеми, зроблено лише попередні висновки про конструювання норм маскулінності у Київських чоловічих гімназіях, а також зауважено, що тема потребує подальшого доопрацювання.Матеріа надійшов 19.03.2020