У статті, на основі маловідомих документів Архіву Кишинівської єпархії Руської православної старообрядницької церкви (РПСЦ), аналізується положення Ізмаїльської старообрядницької єпархії у перші повоєнні роки, коли вона з підпорядкування Білокриницької митрополії перейшла до Московської Архієпископії. У цей період діяльність релігійних громад знаходилася під пильним наглядом влади, уповноважені у справах релігійних культів контролювали кожен крок. Надмірна бюрократія, голод 1946-1947 рр., безгрошів’я призвели до хвороби ізмаїльського єпископа Арсенія (Лисова) і, як наслідок, припинення існування окремої єпархії. Вона була віддана у підпорядкування кишинівському єпископу Іосифу в 1947 р. У статті розглядаються проблеми, які турбували єпархію у перші повоєнні роки – положення монастирів, підвищення духовно-морального стану, фінансові справи, створення єпархіальної ради тощо, подаються дані щодо чисельності приходів і монастирів.