Стаття присвячена розгляду й аналізу проблем існування та місця розташування святилища (храму) Деметри на мисі Гіпполаю, що на правому березі Дніпровського лиману, які «батько історії» Геродот описав будучі в Ольвії у середині V cт. до н.е. Особлива увага приділена описам очевидців, матеріалам розвідок та картографічним матеріалам кінця ХVІІІ – поч. ХХ ст. Самий ранній археологічний огляд місцевості здійснив у 1819 р. П.І. Кеппен, який відкрив на північ від містечка Станіслава античне городище й описав два значні кургани. Один з них – Могила Розрита – був обнесений кільцевим ровом із земляним валом, а в середині захищеного простору простежувалися рештки якоїсь п’яти чи шостикутної (?) у плані споруди. Дослідження 1848 року О.С. Уварова, 1862 р. Ф.К. Бруна разом з А.П. Чірковим і В.І. Гошкевича 1909 р., а також розкопки другої половини ХХ ст. не виявили залишків храму на городищі Станіслав І. Тому дуже обережно, слідом за П.І. Кеппеном, автор статті припустив, що саме на перебудованій Розритій Могилі могло існувати давньогрецьке святилище Деметри, що слід перевірити розкопками залишків цього кургану, які збереглися на північній околиці селища Станіслав Херсонської області. Стосовно «мечеті без мінарету у вигляді ротонди», яку військовий інженер А.Ж. де Лафітт-Клаве бачив на лівому березі Бузького лиману у 1784 р., то поки що у нас немає даних, щоби впевнено пов’язати її з об’єктом на Розритій Могилі.