У статті здійснено аналіз такого актуального для виборчої практики сучасної України феномену, як технічні кандидати. Науковці наголошують, що проблематика актуалізується завдяки тому, що у вітчизняній та зарубіжній політичній науці дослідження технічних кандидатів та їхньої ролі у виборчому процесі не є належною мірою висвітлені. Згадки про цей сучасний феномен зустрічаються більше на рівні публіцистики та політичної аналітики, що зумовлює необхідність комплексного наукового дослідження технічних кандидатів під час виборчих кампаній.На основі аналізу позицій українських та зарубіжних експертів автори виокремлюють мету, притаманну для технічних кандидатів: створити більш сприятливі умови для перемоги на виборах «кандидата-господаря». Для цього, щоб допомогти своєму «роботодавцеві», технічні кандидати відтягують голоси його опонентів; збільшують представництво «кандидата-господаря» у виборчих комісіях; користуються його явною чи прихованою підтримкою; є малоактивними під час виборчих перегонів тощо.Дослідники пропонують власне визначення технічних кандидатів, під якими розуміють підставних осіб, які беруть участь у виборах не задля перемоги, а для реалізації інтересів інших учасників виборчих перегонів шляхом маніпулювання виборцями. Науковці при цьому наголошують, що до категорії технічних кандидаті некоректно відносити самостійних, однак непопулярних політиків, які хоч і діють у власних інтересах, однак не мають жодних шансів на перемогу, або використовують конкретні вибори як трамплін для наступних.Також автори розглядають проблему якісної оцінки технічних кандидатів та приходять до висновку: цей феномен не є протизаконним явищем, однак його застосування призводить до порушення морально-етичних принципів, передбачає застосування маніпуляцій та може призвести до суттєвого викривлення результату виборів. Дослідники наголошують, що головною умовою нейтралізації впливу технічних кандидатів на хід та результати виборів є високий рівень електоральної культури громадян.