У статті виокремлені нерозв’язані методичні проблеми, що виникають у процесі викладання української мови іноземним студентам, та розглядається одне із ключових і актуальних питань – пошук оптимальної структури заняття, що буде сприяти ефективності навчального процесу та підготовці конкурентоздатних спеціалістів, спроможних вести професійну діяльність в сучасних умовах. Викладання предмету «Українська мова як іноземна» ґрунтується на педагогіці співпраці викладача і студента, формуванні мотивації, практичних навичок, визначення ролі учбового курсу у майбутній професійній діяльності. Викладання "Української мови як іноземної" як учбової дисципліни, (особливо на старших курсах) потрібно корелювати із загальними професійними і спеціальними професійними завданнями медичної програми підготовки студентів. У роботі запропоновано три основних структурних елементи заняття: актуалізація та систематизація опорних знань і чуттєвого досвіду студентів; формування нових знань, мовних умінь та навичок; застосування засвоєних знань і досвіду в теоретичній та практичній діяльності; запропоновано навчальні ситуації до кожного з них та різноманітні завдання для формування й покращення навичок говоріння українською мовою. Розглянута у статі концепція заняття, на думку автора, дозволить підвищити якість навчання студентів-іноземців, буде сприяти формуванню професійних компетенцій. Автор статті відзначає, що комунікативні навички відіграють найважливішу роль у формуванні мовної компетентності іноземних студентів, із чого витікає актуальність побудови заняття на комунікативно-мовній основі.