Анотація. Юзеф Лободовський – польський письменник, перекладач, видавець, який відіграв важливу роль в осмисленні польсько-українського культурно-історичного дискурсу. У статті проаналізовано літературно-критичний доробок польського дослідника, присвячений творчій спадщині Лесі Українки. Увагу зосереджено головно на есеї, написаному в далекому 1938 році до 25-ліття від дня її смерті. Есей репрезентує ставлення Ю. Лободовського до творчої особистості української письменниці, художній доробок якої він ставить на один щабель з Франковим. Есеїст розмислює над становленням української письменниці крізь призму родинного виховання, спілкування з М. Драгомановим, її самоосвіти тощо. Польський дослідник розглядає творчість мисткині на тлі епохи, яка поставила для українських письменників нові завдання – виведення літератури із тенет провінціалізму на європейську арену. Саме Леся Українка, на думку Ю. Лободовського, наближала Україну до Європи, в тому числі й цілим спектром оригінальних тем і мотивів, на які багата її творчість. Екзотизм тематики творів української авторки есеїст пояснює поступом української літератури, яка розширювала межі для зацікавленого читача. Дослідник не ставить перед собою завдання детально проаналізувати творчість української авторки. Він актуалізує основні концепти, що становлять ядро художнього світу Лесі Українки, серед яких увиразнює мотив ностальгії, мотив національної зради. Мотив ностальгії есеїст пов’язує з частим перебуванням Лесі Українки за межами рідного краю, на лікуванні. Психологічний стан ностальгії, притаманний українській письменниці, зумовлював появу поезій та драматичних творів мисткині на українську тематику. Грунтовні знання дослідника з української історії дозволили йому глибоко осмислити причини появи творів письменниці, в яких домінантним постає мотив національної зради. Цей мотив тотожний, на думку Ю. Лободовського, з національною пасивністю і тоді, коли Леся Українка в творах на історичну тематику переносить своїх персонажів в інші епохи, таким чином приховуючи своє ставлення до проявів продажності, пристосуванства та національної зради. Польський дослідник висновує, що в творчості Лесі Українки цілком органічно уживаються високий естетизм та суспільна проблематика, що у поєднанні створюють особливо гармонійний художній світ. Незаангажованість польського есеїста дозволила йому здійснити літературно-критичну рецеицію творчості Лесі Українки крізь призму таких проблемних детермінант, які радянські дослідники розглядати не могли. Вважаємо, що Ю. Лободовський тяжів до національно-екзистенціальної інтерпретації творчості української письменниці, збагативши лесезнавчий науковий дискурс цікавими спостереженнями.