Abstract
Метою статті є характеристика новел правового регулювання випробу-вання при прийнятті на роботу, що втілюють свободу волі працівника й роботодавця як сторін трудового договору. Автором аргументується позиція, що припинення трудового договору на підставі встановленої під час випробування при прийнятті на роботу невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі, відбувається внаслідок прояву волі роботодавця. Доводиться, що у питанні припинення трудового договору внаслідок непроходження випробування, доцільно виходити з того, хто встановлює невідповідність займаній посаді чи виконуваній роботі, а отже йому має належати рішення про незадовільне випробування і, як наслідок, саме йому має належати ініціатива на припинення трудового договору з таким працівником. Дана підстава міститься у окремій статті чинного КЗпП України у п. 11 ст. 40, що містить загальні підстави розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця.