Розвиток всесвітньої музичної культури неможливо уявити без еволюційних процесів у музичному виконавстві. Глибинне осмислення музичного виконавства безпосередньо пов’язане з дослідженням розвитку музично-виконавської культури в ракурсі змістовно-смислового контексту виконавської практики. Цей контекст простежується з моменту зародження музичного виконавства в лоні синкретичної ужиткової творчості та подальшого відгалуження від композиторської практики і виділення у самостійну галузь практичного й теоретичного знання. На сьогодні дослідження музично-виконавської культури, в порівнянні з теоретичними і культурологічними дослідженнями композиторської і народної творчості, ще недостатньо розвинута галузь гуманітарного наукового знання. Дослідження у різних галузях гуманітаристики в останнє десятиріччя характеризуються розробкою нових методів аналізу як художнього, так і нехудожнього тексту з позиції ментальності, світобачення і світовідчуття не тільки автора, який створив цей текст, але і реципієнта, який має його зрозуміти. Така дослідницька позиція близька дослідженню музично-виконавської діяльності, сутністю якої, з історичного періоду появи запису протомузичних і нотних знаків, стає розуміння і звукова актуалізація нотних текстів, тобто створення виконавських версій музичних текстів, які зберігають для суспільства геніальні музичні твори і сприяють розвитку музичної культури.Метою цієї наукової розвідки є розробка принципів теоретичного дослідження механізму переведення нотної знакової системи в інтонаційно-звукову крізь призму системної супідрядності функціональних систем...