У статті проаналізовано методологічні основи наукового розуміння предмету профайлінгу, його понятійно-категоріальний апарат, висвітлено ґенезу та основні напрями розвитку профайлінгу, зроблено спробу з’ясувати місце і роль профайлінгу в педагогічній теорії та практиці. Науковий пошук здійснювався з використанням комплексу методів: загальнонаукових – аналітичний, ретроспективний та порівняльний аналіз наукової літератури, – для з’ясування природи досліджуваного феномену; хронологічний – для розгляду явища у динаміці; термінологічний аналіз – для уточнення базових понять дослідження; узагальнення та систематизація наявного досвіду з зазначеної проблеми – для формулювання власних поглядів на місце і роль профайлінгу у сучасній педагогіці. Вивчення довідникової літератури та наукових публікацій дозволило, у першу чергу, встановити відсутність єдиного науково обґрунтованого визначення поняття «профайлінг» та значне розмаїття підходів сучасних дослідників до його категоризації, що пояснюємо, з одного боку, малодослідженістю явища у вітчизняному науковому просторі, та, з іншого боку, складністю отримання вірогідних верифікованих даних. Нами було запропоновано власне розуміння понять: профайлінг ми розглядаємо як певний комплекс взаємопов’язаних діагностичних процедур, що використовується для складання психологічного портрету людини з наступною типологізацією її особистості та поведінки, а «педагогічний профайлінг» як комплекс взаємопов’язаних діагностичних процедур, що використовується в освітньому процесі для складання психологічного портрету здобувача освіти з метою прогнозування його академічної поведінки та подальшої професійної діяльності. Дискусійними залишилися питання щодо: рівня науковості цього знання; вимог до рівня знань й умінь профайлерів, їх підготовки; відсутності чіткого та уніфікованого поділу особистостей людей на типи, складності у створенні їх профілю; можливостей опертя на теорію особистостей О. Лазурського у вироблені принципів та підходів педагогічної профілізації особистості.