Мета статті полягає у висвітленні та систематизації культурно-мистецьких, наукових і дизайнерських проєктів, присвячених переосмисленню періоду українського конструктивізму 1920-1930-х рр. у контексті культурної рефлексії українського суспільства. Методологія дослідження полягає в аналізі емпіричного матеріалу. Наукова новизна. В статті вперше проаналізовано культурно-мистецькі проєкти, що реалізувалися в Україні впродовж останнього десятиріччя та мали на меті розкриття потужності зазначеного мистецько-дизайнерського феномену або переосмислення його ідейних засад з позицій сучасника. Крім того, автором доводиться, що саме дизайн є тим ефективним інструментом, що дозволяє донести результати наукової рефлексії до широких кіл громадськості та вплинути на трансформацію суспільної свідомості в напрямку поставленої мети – усвідомлення України як носія унікальної культурної спадщини світового рівня. Висновки. Значна активізація суспільної культурної рефлексії на український авангард 1920-1930-х рр. спричинена, по-перше, особистими рефлексіями науковців і дизайнерів, які проєктують інтелектуальні та матеріальні продукти. По-друге, – зростанням професійного рівня інституції культурного менеджменту та системного підходу в дизайні, завдяки чому особисті рефлексії трансформуються у видовищний контент та поширюються серед громадськості.