У статті осмислюється специфіка формування світогляду як однієї із визначальних проблем соціогуманітарної науки. Поглиблення процесів глобалізації та світової інтеграції сприяють зростанню рівня міжкультурної взаємодії, збагачують досвід і розширюють світоглядні уявлення людей. В означеній площині нами здійснюється цілеспрямована спроба переосмислення шляхів формування світоглядних переконань у сучасників відповідно до нових реалій, а також пояснюється фундаментальна роль, яку відіграє світогляд у особистісному розвитку й формуванні індивіда. Метою статті є розгляд у системному вимірі філософських засад світогляду, його структурної організації й основних концепцій формування у контексті суспільних трансформацій. Підґрунтям наукового дослідження стали праці І. Канта, Д. Сайра, А. Тойнбі, О. Шпенглера та інших дослідників, які акцентують увагу на формуванні світогляду людини. У роботі використано також методологічні напрацювання К. Ясперса, У. Бека, Д. Хелда. Із застосуванням системного підходу нами аналізується змістовне наповнення досліджуваного нами феномена. Зазначається, що пізнавальні елементи світогляду перебувають у діалектичній єдності з усією світоглядною макроструктурою буття людини чи спільноти. На аксіологічному рівні світогляд впливає на самоорганізацію соціальної інтеграції чи соціального відчуження, оскільки "пропонує" індивіду систему цінностей, згідно якої виокремлюються пріоритетні цілі, напрямки дій, рішень, специфіка інтерперсональних взаємодій. Сьогочасні проблеми, з якими стикається людство, стають все більш глобальними, а, отже, не можуть бути вирішені лише в замкнутих спільностях і потребують нових світоглядних орієнтирів. Новим рішенням стає підхід, коли "космополітичні" принципи вбудовуються у соціальну реальність і розширюються до цілісного розуміння світобудови, основою якої є спільні аксіологічні принципи та космополітична демократія (У. Бек, Д. Деланті, Д. Хелд).