Метою статті є розкриття особливостей презентаційної діяльності українських осередків Львова початку 1920-х рр., поглиблення знань про українське культурне життя цього міста. Для аналізу залучено матеріали періодичних видань того часу. Методологія дослідження. Визначальним методологічним принципом у дослідженні став принцип історизму, який дозволив визначити значення, місце і наслідки презентаційної діяльності як нової форми спілкування творчих об’єднань. Системний підхід дав можливість визначити взаємодію творчих груп Галичини 1920-х рр., а методи аналізу та синтезу використовувалися для дослідження створення умов для ефективної комунікації з аудиторією з метою відновлення культурного життя. Наукова новизна полягає в тому, що комплексно досліджено конкретні літературно-мистецькі події та їх значення для успішної творчої діяльності. Презентаційна активність стала можливою завдяки постійному попиту на творчі інновації, який регулярно зростав у Галичині з часів національно-визвольних змагань. Висновки. Встановлено, що презентаційна діяльність у 1920-х рр. стала новою та сенсаційною на той час формою спілкування з прихильниками творчих об’єднань та була спрямована на піднесення культурного життя Галичини. При цьому презентації найбільш відповідали суспільно-культурним вимогам та приносили величезний успіх їх організаторам тому, що про них були написані розширені відгуки у пресі, а також завдяки умінню митусівців сконцентрувати навколо себе не тільки українські літературні сили Галичини, а й еміграції, що формувалася в Польщі, Чехо-Словаччині, Німеччині, Австрії у 1920-ті рр. Доведено, що ініціатори мистецьких заходів – групи «Митуса» і «Богема», автори журналу «Будяк» зуміли встановити зв’язки шляхом залучення інших на свою сторону, прищеплення їм своїх думок і форм поведінки та запропонувати в загальне користування авангардистську ідеологію і світогляд через нав’язування прихильникам бажаних ідей і форм поведінки під час творчих вечорів та через власну послідовність цим ідеям. Таким чином, творча презентація посідає чільне місце у модерному мистецтві. Завдяки їй масовий рух за «нові шляхи», що розгорнувся у міжвоєнний період, був спрямований до традицій і реалій українського життя.