Abstract
У статті аналізується ступінь розробленості проблеми, звертається увага на ті дослідження східної патристики, у яких осмислення живого "вплетене" в її богословську канву. Зазначається, що протягом ІХ – ХІV століття значного поширення набувають переклади святоотцівської спадщини та спроби її інтерпретації. Згодом у дослідницькій літературі східна патристика розглядається як етап у розвитку історії філософії, причому уявлення про живе стає основою осягнення Бога, співвідношення духу, душі та тіла, космології. Принципово важливою є ідея осмислення створеного "сущого", завдяки якій дослідники підійшли до проблеми "живого".