Abstract
Стаття присвячена аналізу концептуальних поглядів вітчизняних і зарубіжних вчених на використання нерухомих об’єктів культурної спадщини як туристично-екскурсійного ресурсу. Метою роботи є наукове осмислення цінності нерухомих об’єктів культурної спадщини як туристично-екскурсійного ресурсу. З’ясовано, що цінність нерухомих об’єктів культурної спадщини як туристично-екскурсійного ресурсу розглядається науковцями здебільшого в двох аспектах: патріотичного виховання громадян та економічного збагачення. Наголошено, що культурна спадщина, залучена в туристичну діяльність, відіграє важливу роль у вихованні та збереженні національно-культурної ідентичності людини, а також є потужним інструментом економічного розвитку туристичних дестинацій. Проведені дослідження поглиблюють теоретико-методологічні засади залучення нерухомих об’єктів культурної спадщини в туристичну діяльність на сучасному етапі сталого розвитку туризму.