Мета статті – виявити специфіку хореографічних знаків та символів у контексті створення художньогообразу в сценічному бальному танці та розглянути особливості їх сприйняття відповідно до трансформаційнихперетворень. Методологія дослідження. У межах обраної наукової стратегії, а саме принципу системного аналізу,застосовано методологічний, культурологічний, структурно-семіотичний, формально-феноменологічний тасоціологічний підходи, кожен з яких посприяв осмисленню аспектів сценічного бального танцю для побудовицілісної теоретичної моделі. Наукова новизна. Визначено взаємозв’язок та взаємовплив публічних проявів тілеснихрухів і артикуляції соціальних категорій ідентичності та гендерних тіл; проаналізовано специфіку трансформаціїі сприйняття хореографічних знаків та символів у сценічному бальному танці; досліджено матеріальні,феноменологічні, суб’єктивні й інтерактивні аспекти сценічного бального танцю як естетичного, соціальногой театрального виступу; розглянуто синтез емоційного, експресивного, чуттєвого та пропріорицепторногоскладників танцю в контексті сценічного хореографічного виступу. Висновки. Образи сценічного бального танцюсинтезують у різноманітних пропорціях естетичні цінності та інформативні повідомлення, мають реальнийреферент або ментальне уявлення, а хореографічний знак є інтерпретатором іншого знаку, семіотичного процесу,теоретично необмеженого. Засобами відбору, спрощення й інтерпретації хореографічний знак розкриває своюмету. Цей процес відноситься до абстракції, що пов’язана з демотивацією – мотивовані знаки перетворюютьсяна знаки символічні. Отже, хореографічний знак передбачає його семантизацію в конкретному контекстіхореографічної композиції кожної постановки сценічного бального танцю як особливої конфігурації системичас–простір–енергія.