Віднайдений в архіві рукопис «Записок для истории Малороссии» — це розпочатий 1849 р. і полишений незавершеним твір Іллі Федоровича Тимковського (1773–1853). «Записки», як і велика (коли не більша) частина рукописної спадщини Тимковського, досі були обійдені увагою дослідників попри те, що серед авторів, котрі писали про Тимковського, бачимо таких помітних діячів «на поле общественно-научном», як його племінник Михайло Максимович, Микола Шугуров, Володимир Науменко. На противагу масштабній громадській діяльності Тимковського, яка виходила за рамки професійного поля (юрист, педагог, літератор etc.), його історіографічну спадщину досі вивчено фраґментарно і редуковано. Зокрема, не досліджено ролі Тимковського у представленні історико-культурного простору України, історичної свідомості та знання, у створенні умов для розвитку українського історіописання. Проте, збережений корпус джерел з архіву Тимковського разом з його еґо-документами, що їх було опубліковано в XIX столітті, дозволяють заповнити цю лакуну. Такій меті присвячено й дану статтю. Її перша частина покликана окреслити біографічний контекст автора «Записок», зокрема, закцентувати увагу на значенні для нього історії та пам’яті, а також простежити генезу ідеї написання історичного твору та «зовнішні» обставини, які призвели до того, що роботу над «Записками» було перервано. У другій частині (в наступному випуску «Київської Академії») планується опублікувати текст «Записок» з аналізом джерелознавчого та соціо-культурного контекстів їх створення, а також історичних поглядів автора та співвідношення його інструментарію в історіописанні та мемуаристиці.