Метою розвідки є виявлення специфіки прояву мовленнєвої культури у повсякденному житті сучасної людини. Основними методологічними принципами у дослідженні стали принципи аналізу та опису мовних явищ для визначення зрушень в уявленнях про еталон мовлення, міжкультурне спілкування, при якому пояснюється тип особистості, який створює мову і культуру. Методологія також ґрунтується на використанні сукупності дослідницьких підходів – системного, аксіологічного, формалізованого (контент-аналізу), обумовлених метою дослідження. З поширенням нових технологій масової комунікації посилюються міжкультурні контакти за допомогою засобів масової комунікації, що впливає на характер духовної культури, у тому числі мовленнєвої, за рахунок можливостей принципового змістовно-формального коригування інформаційних потоків. У результаті зміни усталених мовленнєвих бар’єрів і дифузії усної і письмової форм масової комунікації змінюються статус та функції граматичних і лексичних засобів, очевидними стають розбіжності між уявленнями про вербальну норму як про незмінний літературний зразок, орієнтований на національні традиції культури мовлення. Це свідчить про те, що в суспільстві відбуваються зрушення в уявленнях про еталон мовлення. Отже, з’ясування специфіки прояву мовленнєвої культури у повсякденному житті сучасної людини є актуальним. Висновки. Комунікативна функція мови забезпечує міжкультурне спілкування, при якому експлікується тип особистості, який створює мову і культуру. Соціально- психологічна, лінгвістична і культурна характеристики мовця визначають його розуміння світу. Поза культурою мови не може бути жодної культури. Саме мова є виразником специфічних рис національного менталітету.