Церковна богослужбова практика впродовж століть сформулювала досконалі музичні форми, структура яких побудована на внутрішніх жанрах, об’єднаних спільною ідеєю усіх частин. Класифікація їх музичної драматургії визначається музично-філологічним компонентом, що вибудовує літургійно-художню цілісність циклічної форми твору. Такою формою представлений Пасхальниий канон, який займає особливе місце серед усіх творів візантійської гимнографії. Мета дослідження – розглянути композиційну структуру жанру Пасхального канону в контексті його богословського та музично-поетичного змісту. Методологія дослідження базується на комплексному музично-аналітичному, теоретичному та історичному аналізі. Наукова новизна дослідження полягає у цілісному вивченні жанру канону з позиції встановлення взаємозв’язків на рівні мелосу, поетики та літургійного змісту. Висновки. Драматургія Пасхального канону будується на основі узгодження богословських акцентів із засобами поетичного вислову та музичного інструментарію, зокрема, інтонаційного, метро-ритмічного, лейтмотивного засобів тощо. В такий спосіб досягається цілісність всіх 9 пісень канону в межах усієї циклічної форми. Загальна конструкція Пасхального канону інспірована законами риторичного мистецтва, а також визначальними засадами християнських гимнографів, чия творчість базувалася на поєднанні старозавітних і новозавітних образів. Відтак, музична й поетична логіка розгортання загальної драматургії жанру канону виявляє узгодження естетичної компоненти з домінантними акцентами богословської ідеї празника Пасхи.