Метою цього дослідження є системний порівняльний аналіз сучасного стану ринку праці в країнах Європейського Союзу та в Україні в контексті особливостей формування заробітної плати на регіональному рівні. Детальний огляд літератури виявив незначну кількість досліджень за цією тематикою та дав змогу обґрунтувати її актуальність та важливість, зокрема в частині визначення особливостей сучасних тенденцій динаміки заробітної плати в Україні в регіональному розрізі. У процесі дослідження використовувалися такі методи: загальнонаукові методи системного аналізу та синтезу; узагальнення, систематизація та групування даних; сучасні статистичні та математичні інструменти, зокрема методи системної динаміки. Комплексна емпірична оцінка динаміки заробітної плати виявила значний розрив у рівні розвитку ринку праці в Україні та в країнах Європейського Союзу. Аналогічні висновки також були підтверджені оцінкою та аналізом результатів розробленої системної динамічної моделі українського ринку праці. Загалом, існує кілька можливих пояснень спостережуваної регіональної дивергенції заробітної плати на ринку праці України. З одного боку, регіональна асиметрія оплати праці може бути спричинена різницею у вартості життя. Вартість проживання в мегаполісах, інноваційних центрах та сферах бізнесу значно вища, ніж на периферії України. З іншого боку, значна кількість бар’єрів може ускладнювати процес релокації трудових ресурсів у межах країни. Крім того, було проаналізовано зміни у структурі зайнятості в усіх регіонах України. Розрахунок значення кореляції (CSC) показав, що українські регіони зазнали різного масштабу структурних змін у сфері зайнятості, що є ознакою нерівномірного розвитку регіонів країни і впливає на макроекономічну та фінансову стабільність. Емпіричний аналіз динаміки заробітної плати та тестування гіпотези щодо наявності конвергенції заробітної плати показав, що країни-члени ЄС демонструють конвергентний дохід: ті, що мають найнижчий початковий рівень чистого доходу (Румунія, Болгарія, країни Балтії, Угорщина та ін.), наприкінці досліджуваного періоду продемонстрували найвищі темпи зростання заробітної плати. Натомість регіональний аналіз заробітної плати показав, що в регіонах України простежується дивергенція заробітної плати: найвищі темпи зростання спостерігаються в більшості промислово розвинених регіонів, як-от Київ, Запоріжжя, Дніпропетровськ (Дніпро), Донецьк, Луганськ (перед АТО), Миколаїв та ін. Така структура оплати праці в країні не є сприятливим явищем у контексті сталого регіонального розвитку. Ця тенденція лише посилює регіональні дисбаланси в регіональному розвитку України: високорозвинені регіони швидко розвиваються, а периферія перебуває в стані економічної та демографічної стагнації. Отже, основними цілями державної політики у сфері стабілізації ринку праці має стати підвищення ефективності діяльності професійних спілок; вдосконалений перегляд податкового законодавства з метою формалізації частки ринку тіньової праці; скорочення безробіття через ефективне використання трудових ресурсів та створення нових робочих місць, що сприятиме економічному зростанню країни в майбутньому.