Стаття присвячена лексичному та концептуальному дослідженню теорії імамату за трактатом “al-Asās li-‘aqā’id al-akyās” – одним з відомих збірників положень фікху (юриспруденції) зейдитської школи шиїтської течії в ісламі, укладеним аль-Мансуром бі-ллахом аль-Касимом Ібн Мухаммадом (967/1559–1029/1620), зейдитським імамом Ємену і плідним автором праць із зейдитської теології та юриспруденції. Трактат Імама аль-Мансура бі-ллаха “al-Asās” було обрано джерелом теорії зейдитського імамату через те, що він досі не став предметом досліджень зейдитської правової школи і його лише побіжно згадано в розвідках із зейдитської юриспруденції без детального огляду. Було приділено належну увагу літературно-науковій спадщині Імама аль-Мансура бі-ллаха та його програмній праці “al-Asās li-‘aqā’id al-akyās”, що являє собою збірник норм і приписів щодо зейдитського імамату не в останню чергу через той факт, що Імам аль-Мансур бі-ллах належить до когорти пізніших зейдитських авторів, який у своїй праці здійснив огляд положень класичних теоретиків зейдитського права, що було висунено щодо імамату. Масив термінів, що ілюструє концепцію імамату зейдитської школи фікху, було сформовано на базі матеріалів трактату “al-Asās li-‘aqā’id al-akyās”. Проведено його етимологічне та функціонально-семантичне дослідження. Вибраний термінологічний корпус було стратифіковано за певними тематичними полями, окресленими з метою визначення релігійної та світської ролі та повноважень імама. Як з’ясовано, термінологія зейдитського права етимологічно належить до лексикону арабської класичної мови, лексичні компоненти якої було термінологізовано в процесі її семантичного розвитку. Водночас показано, що ключову роль у зейдитському фікху імамату відіграють такі положення, як виключне право Сім’ї Пророка Мухаммада (al-‘itra) на імамат і здатність імама ухвалювати незалежні судові рішення (al-iğtihād).