У статті аналізується осмислення культури в рамках глобалізації культурного потенціалу в цілому та своєрідним синтезом, синкрезами і інтенціональними процесами формують всезагальний культурно-історичний потенціал, що потребує своєї інтерпретації в мистецтві. У цьому контексті досвід сезонів С. Дягілєва свідчить про саму суть культури як динамічну цілісність. Цей образ був пріоритетним не лише на початку ХХ ст., так й до сьогодні залишається актуальним. Метою статті є визначення взаємодії у художніх творах, що ставилися у сезонах С. Дягілєва як синтез мистецтв та діалог культур. У дослідженні використано інтенціональний метод, який дав можливість виявити і дослідити акти свідомості, які беруть участь в осмисленні реальності С. Дягілєва. Крім того, використані компаративний та системний підходи. Компаративний підхід дає можливість провести порівняльний аналіз різних феноменів культури, стилів та жанрів, видів мистецтв в контексті їх виникнення. Системний та полісистемний підхід дає можливість визначити принципи холізму (домінанти системи) та антихолізму (домінанти частини системи) як можливість знаходження феноменів культурних практик в різних системних конфігураціях: соціальних, ідеологічних, рекламних, віртуальних та ін. Наукова новизна полягає в тому, що кінець ХХ – початок ХХІ ст. у сезонах С. Дягілєва визначені в контексті певної культурологічної авторефлексії, коли століття тому виникали події, які нині іменуються «глобалізаційними». У той час вони визначались як урбанізаційні, трансформативні, інтегративні. Величезне значення в цьому контексті має той факт, що формувались творчі колективи на межі культурних інституцій, які утворювали новітню реальність культуротворення. Висновки. Доведено, що синтез мистецтв неможливий без діалогу культур, а діалог неможливий без синтезу. Культура певним чином є мистецтвом, яке є культурою. Ця глибинна тотожність мистецтва з культурою свідчить про те, що і та, й інша реальність, якщо її пов’язують з образотворчим потенціалом (естетичним, етичним, антропологічним та ін.), характеризується як вмінням, майстерністю, творчістю, креативністю, які свідчать про духовний потік потенціалу людяності як духовного виміру у своїх абсолютних ознаках.