Мета дослідження – визначення процесу розвитку формотворення меблів у епоху перших цивілізацій людства (3000 р. до н. e. – XI ст. до н. е.). Методи дослідження. Методологічна платформа дослідження формується на основі комплексного системного функціонально-структурного аналізу й ґрунтується на виявленні принципів розвитку формотворення меблів, що можуть впливати на дизайн сучасних меблів. Тому для виявлення принципів формотворення меблів у стародавньому світі використовувалися методи систематизації за ознаками, локалізації та компаративного підходу. Останній із трьох методів дослідження – компаративістський, забезпечував порівняння ознак процесу еволюції формотворчих явищ меблів стародавнього періоду. Наукова новизна полягає у виявленні принципів розвитку формотворення меблів у стародавньому світі за його ознаками та фактичним підтвердженням його залежності від впливу як особливостей природо-кліматичного середовища, антропометричних розмірів людини, так й світоглядно-ціннісних уявлень суспільства того часу. Висновки. У результаті дослідження зафіксовано послідовний вплив на формотворення меблів у стародавньому світі крім екологічного, ергономічного, сакрального, ще й соціального чинника. Виявлені принципи розвитку формотворення стародавніх моделей меблів – соціально-економічні, екологічні, ергономічні, функціонально-типологічні, технічні, історико-культурні, естетичні.