У статті аналізується сутність метамодернізму як культурологічної концепції.Відзначається доцільність концептуалізації особливостей культури доби(пост)постмодернізму з одного боку, та необхідність опрацювання адекватнихпідходів, відмінних від традиційних, для здійснення культурологічного аналізунового дослідницького напряму й сучасних світових трендів – з іншого. Метадослідження полягає у критичному усвідомленні метамодернізму як сучасноїкультурологічної концепції. Для досягнення завдань дослідження використанокомпаративний, аналітичний, системний методи. Їхнє застосування дозволяєобґрунтувати інтертекстуальність традиційних культурних стратегій, щоспонукають до творення нового дискурсивного поля; «прочитати» мінливій непередбачувані культурні процеси ХХІ ст.; проаналізувати значущі положенняметамодернізму в контексті релевантності потреб сьогодення. Висновки.Доведено, що метамодерністична концепція характеризується діалектичноюнеоднозначністю та сумішшю різних напрямів наукових пошуків. У науковомудискурсі сучасності метамодернізм вивчається як культурна парадигма,філософська течія або ж період історичного розвитку культури. Сутністьметамодернізму як культурологічної концепції зводиться до так званої мовичуттєвості, що сприяє розумінню естетичних і культурних переваг сьогоденняй набуває розвитку не шляхом вивчення окремих, ізольованих одне від одногоявищ, а завдяки неперервному прочитанню домінуючих в культурі тенденцій,поєднанню стилів і умовностей минулого із стратегіями та пристрастямисучасності. Наголошується на тому, що метамодернізм виходить за межіпопередніх парадигм, уникаючи деконструкції, іронії, релятивізму, нігілізму,намагаючись відродити щирість, надію, романтизм, потенціал для великогонаративу та універсальних істин.