Features of Masters in Oriental Studies Preparation at Jan Kazimierz University in Lviv

Abstract

У статті уперше на основі архівних матеріалів з Державного архіву Львівської області комплексно проаналізовано специфіку підготовки магістрів-сходознавців у Львівському університеті міжвоєнного періоду як основу формування наукових шкіл професорів З. Смоґожевського, А. Клявека, С. Стасяка та В. Котвича. Автор встановив, що ступінь магістра філософії в галузі орієнталістичних наук від часу його запровадження освітнім міністерством Польської Республіки (1927) і до осені 1939 р. у Львівському університеті здобуло 25 осіб (зокрема й провідні сходознавці М. Левіцький, Ф. Махальський, Л. Скужак, А. Кунст, Є. Завалинський). А ще деякі (зокрема, О. Пріцак) працювали над здобуттям цього ступеня. Стверджено, що підготовка магістрів у галузі орієнталістичних наук була комплексною – філологічно-історичною та охоплювала проблеми мовознавства, історії літератури, історії, етнографії, географії, філософії, релігієзнавства тощо. Обсяг представлення тієї чи іншої ділянки залежав від групи, яку обирав студент, – мовної (алтаїст М. Левіцький), історії літератури (семітологи Ю. Бер, Л. Ґутман, І. Шенкер, індологи Е. Ґрубер, А. Кунст, М. Одерфельд) чи історії (дослідники історії Близького Сходу Я. Барух, Г. Бухман, А. Воронович, Р. Ґюнсберґ, Я. Зальц, А. Квеллер, Я. Клінґер, Н. Кудеш, Ф. Махальський, М. Штайнер, тюркологи С. Александрович, Є. Завалинський та Р. Здзенський, монголісти Р. Вільбах і В. Франц, індолог Л. Скужак). Система магістерських іспитів сприяла поєднанню декількох галузей сходознавства під час фахової підготовки студента (наприклад, арабістики та іраністики, іраністики та індології, монголістики та тюркології, тюркології та арабістики), а підготовка магістерської роботи мала розвинути його вміння працювати з джерелами (зокрема, здійснювати їхній переклад зі східних мов, критично осмислювати отриманий матеріал), аналізувати історіографію, застосовувати різноманітні дослідницькі методи.