Проаналізовано науково-теоретичні погляди на проблему формування ціннісно-нормативної готовності майбутніх соціальних педагогів до організації соціальної реабілітації особистості в умовах закладів освіти, обґрунтовано актуальність її вирішення. Представлено результати констатувального експерименту, які свідчать про переважно низький рівень сформованості такої готовності, що говорить про песимістичне, в основному, сприйняття студентами світу; невпевненість, низьку або занижену самооцінку; занижений або низький показник щастя. Розкрито основні компоненти ціннісно-нормативної готовності, а саме орієнтація на позитив у житті, оскільки оптимісти більш схильні використовувати активні, дієві способи вирішення професійних і життєвих проблем; формування філософії лідерства, так як фахівець, який займається соціальною реабілітацію, має уміти впливати на іншу особистість, вести за собою, переконувати; формування почуття свободи на основі моралі, релігії, традицій; задоволеності життям як життєвої норми; бережливо-ціннісного ставлення до власного здоров’я, що передбачає ознайомлення з різноманітними методиками щодо удосконалення, покращення власного здоров’я та з профілактичними методами різного рівня. Зазначено необхідність формування керованого оптимізму, тобто контрольована зміна стилю мислення з негатива на позитив. Здійснено опис процедури організації формувального експерименту, яка включала поетапне формування основних компонентів ціннісно-нормативної готовності під час вивчення базових дисциплін. Представлено результати формувального експерименту та здійснено їх аналіз.