Мета дослідження. Виявити можливі позитивні аспекти ринкової теорії музею. Методи дослідження. Критицизм К. Поппера по відношенню до наявних поглядів на капіталізацію музейної діяльності. Висунення наукових припущень щодо гармонізації особливостей музейної роботи та ринкових відносин. Головні результати і висновки дослідження. На даний момент спостерігається переважно негативне ставлення до капіталізації музею, в зв’язку із нав’язуванням йому невластивих функцій (здача приміщень в оренду, акцент на розвагах та ін.), які, щоправда, можуть приносити прибуток. Наукова значущість полягає в удосконаленні ринкової теорії музею шляхом усунення суперечності між вимогами ринку та суспільним призначенням музею. Суспільна значущість – у пропозиції поелементного інжинірингу музейного інституту, котра не нанесе шкоду ні музею, ні суспільству. Отже, одним із основних напрямів музейної роботи є наукова інтерпретація пам’яток. Капіталізація цього напряму перетворить музеї на активних суб’єктів ціноутворення на ринку культурних цінностей. Нові обґрунтовані інтерпретації можуть збільшувати ринкову ціну музейних пам’яток, антикваріату, що перебуває у легальному обігу. Перевага такої участі музею в ринкових відносинах полягає у тому, що сам він не має безпосередньо брати участь у торгівлі пам’ятками, а, значить, не ставитиме під загрозу свої фонди, які є суспільним надбанням. Імовірно, що висновки про капіталізацію роботи над науковою інтерпретацією є правомірним і щодо інших видів пам’яток: рухомих – архівних і бібліотечних, а також нерухомих. Але це твердження потребує перевірки практикою. Щоб розкрити наведений вище аспект ринкового потенціалу музею, в Україні варто максимально дерегулювати сферу експертизи музейних пам’яток.