Саме проблема викривлення інформації пов’язана з розповсюдженням, накопиченням та обробкою даних в інформаційному суспільстві. Спотворення інформації складає певну атрибутивну рису людської комунікації, тому уміння краще розуміти й розпізнавати її важливе практично для всіх сфер суспільного життя. Причин кривотлумачення інформації безліч, але в основному вони пов’язані з ворожою конкуренцією; зіткненням протилежних інтересів; підтасуванням фактів, умисним введенням суспільства в оманливий стан; «помилковими», а то й фальшивими поясненнями, висновками та інтерпретаціями; створенням «неіснуючої реальності» й для досягнення перемоги над суперником та його дискредитацією. На практиці найбільше викривлення інформації спостерігається при плануванні робіт, при усних розпорядженнях й прийнятті рішень. Хибна інформація може бути імпульсивною – це шуми різного характеру, радіохвилі, спеціальні передавальні пристрої, а також утома, неуважність, надлишкова емоційність; епізодичною, що пов’язано з висмикування інформаційних даних та інформацією поданою у відповідному часі та контексті. Виділяють й стратегічне викривлення інформації, яке направлене на поступове створення бажаного образу (держави, партії, особи). Визначено, що недостовірні повідомлення розповсюджуються основними підсистемами та їх елементами: державою, політичними партіями, спеціалізованими службами, ЗМК, корпораціями й агенціями. Ненадійні та недостовірні данні постійно «перетікають» з однієї сфери в іншу, посилюючи та загострюючи конфлікти й активізуючи протиріччя у суспільстві, створюючи кризові ситуації в державі. У статті висловлено припущення, що в Україні таке «терпиме й поблажливе» ставлення громадян до викривлення інформації органами влади, спецслужбами, політичними партіями, посадовими особами, ЗМІ зберігається через «стійкість» шаблонів поведінки і цінностей, які були властиві пострадянському простору (маємо на увазі – людину маси).