Мета статті – обґрунтування значущості культурної пам’яті як чинника культурногорозвитку міст. Методологія дослідження базується на використанні таких методів: пошуковий,порівняльний, аналіз і синтез, що дозволило виявити трансформацію тлумачення культурноїпам’яті у різних часових проміжках. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в нійвперше проаналізовано еволюцію розуміння громадськістю поняття «культурна пам’ять».В статті доведено, що «пам’ять», «мистецтво пам’яті», «культурна пам’ять» є об’єктомзацікавлення у кожній з культурних епох. Античні мислителі є першовідкривачами культурипам’яті. Проте, поняття «культурна пам’ять» з’являється у науковому обігу лише наприкінціХХ ст. у дослідженнях Я. Ассмана. Під культурною пам’яттю розуміють сферу буття; простіру поєднанні з культурною інфраструктурою; середовище збереження системи культурнихцінностей, що наявні у публічному просторі. Висновки. Виявлено, що культурна пам’ятьмає вагомий вплив на побудову ідентичності і громадян, і міста. Завдяки збереженнюі «прочитанню» культурної пам’яті у просторі міста відбувається зв’язок суспільстваз минулим, усвідомлення цінностей, моделей поведінки громадськості у різних історичнихперіодах. Обґрунтовано, що культурна пам’ять є невід’ємною складовою міського простору.Відіграючи роль «діалогу» між минулим і сьогоденням, культурна пам’ять відображаєцінності суспільства за допомогою «культурного коду міста». Найбільш змістовно культурнапам’ять виявляється у культурі меморіалізації: пам’ятниках, меморіальних комплексах,пам’ятних спорудах, надписах, демонструючи світоглядні особливості певного історичногоперіоду. Однак, процес глобалізації має негативний вплив на культурну пам’ять у місті,спричиняючи асиміляцію культурних цінностей. Акцентування на збереженні, примноженніі просуванні об’єктів культурної пам’яті у містах є значущим та сприятиме осмисленнювласної ідентичності і вдосконаленню соціокультурного розвитку територій.