Ранньомодерна медицина все ще багато в чому спиралася на медичну традицію класичної античності з її вірою в існування чотирьох гуморів, які нібито домінували у тілах людей і впливали на здоров’я і хвороби. Саме в такому контексті уявляли і процеси, пов’язані з репродукцією. Багато медичних текстів, як друкованих, так і рукописних, що їх використовували на ранньомодерних українських землях, у своїх рекомендаціях про репродукцію та репродуктивне здоров’я чоловіків і жінок дотримувались принципів гуморальної медицини. Ці рекомендації зверталися до багатьох проблем, зокрема ускладнень із зачаттям та нерегулярних місячних у жінок. Медичні поради, назагал, були доволі щедрі, коли йшлося про проблеми із репродукцією. Якщо не спрацьовував один метод, то ці тексти завжди мали ще багато інших на вибір. Наприклад, деякі тексти зверталися до ренесансної неоплаточнічної традиції і рекомендували засоби симпатичної магії та інших видів природної магії. Згідно з цими рекомендаціями, деякі дні й деякі види їжі вважали небажаними для людей, які прагнули зачати дитину, але були й такі, що навпаки нібито сприяли зачаттю. У ранньомодерних медичних текстах жінок частіше, ніж чоловіків, вважали неплідними чи принаймні саме з ними пов’язували заваду до успішного зачаття. Наприклад, однією із найбільших проблем жіночого репродуктивного здоров’я вважали нерегулярні місячні, про що розлого писали майже всі медичні порадники. Отже, маємо приклад того, як медичний дискурс конструював і контролював людські тіла, особливо жіночі.