Abstract
Музейний облік фондового зібрання охоплює сукупність письмових, графічних, акустичних та електронних даних про музейні предмети, що знаходяться у музейних зібраннях, а саме – документ на підтвердження надходження, вхідна та супровідна документація, етикетаж, протоколи розкопок, звіти експедицій, польові записи, кореспонденція та описи об’єктів зібрання від імені тих, хто їх опрацьовував, публікації про об’єкти зібрання, класифікаційні довідки, інвентарний облік, каталоги, звіти про консерваційні та реставраційні роботи. Мета дослідження – обґрунтувати необхідність проведення ретельного наукового обліку музейних предметів та висвітлити шляхи уніфікації процедур обліку. Методологія дослідження базується на використанні аналізу чинних нормативно-правових актів та праць із теорії та практики музейного обліку, інформаційно- довідникових видань для формування теоретичних основ роботи; методу цілеспрямованого спостереження за практикою приймання предметів в музеї, та її аналіз для встановлення особливостей та тенденцій; методів синтезу, систематизації, узагальнення, оцінювання. На сьогодні історичне значення предметів, які зберігаються в музеях, випливає не з самої їх наявності, а з їх наукового документального обліку. Під цим слід розуміти неперервне, об’ємне та систематичне опрацювання та збереження документів і даних, які стосуються предмета і його колишніх і теперішніх зв’язків. Музейний предмет – реальний об’єкт, який внаслідок його доказової здатності було вилучено із функціональних обставин певного історичного середовища, і може давати чуттєво-конкретні та автентичні свідчення. До цього об’єкта додаються, обов’язково, дані про його походження та супровідні дані. Тільки завдяки цьому він стане повноцінним науковим документом. У даній роботі аналізується необхідність проведення ретельного документального обліку музейного зібрання для музею та, на основі аналізу документального обліку музейного зібрання НМНАПУ (Національний музей народної архітектури та побуту України) протягом 50-ти років його існування, розглядаються помилки та шляхи уніфікації сучасного документального обліку музейних предметів та колекцій. Наукова новизна полягає в тому, що дослідження є першою спробою деталізувати етапи музейного обліку, обґрунтувати їх необхідність, уніфікувати процедури. Показано, що суть музейного обліку полягає в створенні штучного історичного середовища музейного предмета, що забезпечує можливість побудови та обґрунтування нових наукових гіпотез та теорій. Висновки. Отже, документальний облік музейних пам’яток, їх наукове опрацювання надзвичайно важливі для ідентифікації та класифікації, складання музейних колекцій, зберігання та упорядкування, каталогізації з можливістю пошуку та контролем за станом збереження.