У статті представлений змістовний аналіз стратегій навчання та особливостей освітнього середовища, що сприяє розвитку критичного мислення, свободи, самостійності студентів. У роботі обґрунтовано, що досягнення планованих результатів протягом навчання соціально-політичним дисциплінам має відбуватися завдяки вирішенню проблемних ситуацій. Показано, що навчальні завдання можуть ставитися на основі вивчення наукових текстів соціальних філософів, соціологів, політологів або публіцистичних матеріалів соціально-політичної проблематики, розумових експериментів, проведення ділових ігор, у яких моделюються реальні ситуації або проблеми. З’ясовано, що справжньою метою навчання поліпшенню критичного мислення є застосування у реальному житті отриманих компетентностей, тобто їх практичного використання. Отримані протягом навчання соціально-політичних студій компетентності критичного мислення потрібні, щоб розпізнати нездійснимі передвиборчі обіцянки, аргументи, які самі вимагають доказів, хибні імовірнісні думки, слабкі доводи або явну софістику. Доведено, що студенти, які оволоділи способом критичного мислення, краще розв'язують власні проблеми, професійні чи світоглядні. Якщо студент мислить критично, він постійно заперечує те, що уявляється очевидним, тим самим допомагаючи знайти нові підходи й рішення. У роботі розглянута проблема диспозиції критичного мислення. На прикладі проблематизації ідеї платонівської держави й фукольдіанського аналізу соціального інституту освіти у статті висвітлені можливості поліпшення критичного мислення студентів. Такі можливості продемонстровані й протягом проведення ними власного соціологічного дослідження.