Мета статті – виявлення інтонаційно-смислової специфіки відтворення образів хваління-славослів’я в концепції«Потопа» І. Стравинського. Актуальність теми визначена ключовою роллю творчої фігури І. Стравинського длякультури ХХ ст. та затребуваністю його спадщини в сучасній виконавській практиці. Композитор не тільки відкривнові горизонти в музичному мистецтві, але й узагальнив таку найважливішу якість культурної парадигми епохи,як стильове різноманіття. Твори автора, особливо пізнього періоду, та їх духовна складова і нині потребуютьґрунтовного дослідження в сучасному мистецтвознавстві. Методологічна основа роботи базується на інтонаційнійконцепції музики в аспектах стилістичного й етимологічного аналізу, а також на міждисциплінарному й історико-культурологічному підходах, що дають змогу виявити духовні та жанрово-інтонаційні особливості трактуванняславільної семантики в зазначеному творі композитора. Наукова новизна. Уперше узагальнено духовно-смислову,жанрово-інтонаційну та драматургічну роль поетики Te Deum та Sanctus в композиційному цілому містеріальногозадуму «Потопу» І. Стравинського. Висновки. «Потоп» І. Стравинського, створений на перетині різноманітнихжанрових традицій (опера, кантата, балет), які поєднані типологічними ознаками містерії («телемістерії»),символізує базові духовно-стильові настанови композитора в пізній період його творчої діяльності, зверненої добіблійної тематики. Славословні розділи «Потопу» І. Стравинського (Te Deum та Sanctus) репрезентують, з одногобоку, жанрово-стильові шукання автора, що відкриває для себе інтонаційно-семантичні можливості серійної техніки,яка в...