В історії українського державотворення надзвичайно вагому роль відіграє буремний період 1920–1921 років, який ознаменувався утвердженням Української Народної Республіки (УНР). Покладено початок розумінню суспільнобудівничої місії ефективних комунікацій, усвідомленню першорядного значення інформаційної і пропагандистської діяльностей в еволюційних процесах становлення України на мапах Європи другого десятиліття ХХ століття. Суспільнополітичні виклики потребували відкритого системного поширення і популяризації як фактів, так і коментарів задля правдивого інформування громадської думки про події внутрішнього й зовнішнього життя, а також із метою недопущення недостовірної інформації про молоду Українську державу у світі. Зважаючи на це, забезпечення української i закордонної спільнот достовірною, повновичерпною інформацією та всеосяжна пропаганда України на всіх рівнях визначали державну політику УНР. З огляду на зазначене, метою даної розвідки є з’ясувати питання того, в чому полягала інформаційна та пропагандистська діяльність Української Народної Республіки (УНР) 1920–1921 років, за допомогою яких механізмів тогочасним очільникам удавалося забезпечити ефективність як внутрішніх, так і зовнішніх комунікацій. Задля досягнення мети використовувалися такі методи: метод вивчення емпіричного матеріалу (архівних документів), описовий метод, метод узагальнення. Унаслідок опрацьованих матеріалів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України встановлено, що левову частку інформаційної і пропагандистської роботи було покладено на Міністерство Преси та Пропаганди (тут і надалі всі слова вжито з великої літери відповідно до тогочасних документів — Авт.) на чолі з політичним діячем О. Назаруком, яке було сформовано в уряді В. Чехівського. В межах Міністерства діяв спеціальний відділ, який опікувався інформуванням української еміграції на території Польщі про боротьбу народу Української Народної Республіки за свої права та з ворожим для нього впливом більшовицької росії. Після звільнення України від влади більшовиків гостро постало питання щодо налагодження телеграфного зв’язку з різними місцевостями держави, з іншими країнами, через що урядовці працювали над відбудовою на терені України державної радіотелеграфної сітки. Пошуки уряду УНР шляхів установлення комунікацій усередині країни та поза її межами, здійснення інформаційної та пропагандистської діяльностей мають неоціненне значення для історії країни, що засвідчує прагнення очільників і пересічних громадян будувати міцну й потужну Українську державу.