Стаття присвячена низці проблем сучасного хореографічного мистецтва, пов’язаних із танцювальною практикою, хореографічною освітою, теорією танцю і методологією його дослідження (хореологією), які вивчаються сучасними танцювальними студіями. Метою дослідження є виявлення актуальних та перспективних напрямів вивчення сучасного хореографічного мистецтва. Методологія. Дослідження сучасного хореографічного мистецтва відбувається сьогодні в рамках широко розвинутого підходу, тобто через звернення до інтегральних функцій наукового дискурсу. В даній статті культурологічний напрям уможливив розгляд сучасних танцювальних студій у різних аспектах – феноменологічному, онтологічному, гносеологічному, аксіологічному, культурно- історичному, соціологічному тощо. Введення культурологічного контексту дозволяє виявити багаторівневу культурну інформацію, яку містить танцювальна практика, та на її основі з’ясувати напрями досліджень сучасної хореографічної культури. Також був використаний семіотично-герменевтичний метод наукового дослідження для визначення проблеми створення хореографічного образу, пов’язаної з режисерською та педагогічною практикою балетмейстерів і танцівників. Наукова новизна. У даній роботі використовуються нові дослідницькі можливості для аналітики сучасного хореографічного мистецтва за допомогою проблематики танцювальних студій. Висновки. В даній статті доведено, що в дослідженнях хореографічного мистецтва поступово змінюються й доповнюються концептуальні основи, що відкриває нові можливості виконавства, освіти та творчості хореографів сучасності. Актуальними та перспективними напрямами вивчення сучасного хореографічного мистецтва та використання результатів у танцювальній практиці, хореографічній освіті, хореології є: концепт «тілесне знання»; синергетика; соматичне навчання та кінезіологія.