Метою статті – окреслити коло літературних і практичних джерел, що наближають ключові питання «системи» К. С. Станіславського до ефективного розв’язання, здатного вплинути на зміст та ступінь продуктивності роботи з акторським курсом; прояснити зміст, який автор «системи» вкладав у поняття «природа – єдиний творець образу». Застосовано театрознавчий, мистецтвознавчий, системно-структурний та компаративний методи, які дали змогу розглянути досліджуваний об’єкт як необхідний чинник виховання сучасного актора. Новизна роботи. У статті вперше здійснено спробу окреслити коло чинників, завдяки впливу яких стає можливим збагачення змісту роботи з акторським курсом за «системою» К. С. Станіславського та підвищення рівня продуктивності такої роботи. Особливу увагу приділено аналізові причин виникнення, формування і становлення Театру об’єктивного мистецтва. Висновки. Стверджується, що особливу увагу потрібно приділяти не реконструкції власне «системи» Станіславського, а необхідності створення і практичного опанування методики роботи з актором, котра відповідає рівню розвитку науки др. пол. ХХ – на поч. ХХІ ст.. Універсальна полікультурна методика повинна гармонізувати практичний складник доекспресивної практики актора з її науковим обґрунтуванням.