У статті проаналізовано комплекси архівних документів, де висвітлено роль останнього волинського губернатора П. Скаржинського у вирішенні соціально-економічних проблем регіону у 1915 – на початку 1917 рр. Встановлено, що органи влади, й особисто губернатор, докладали значних зусиль, щоб вирішити нагальні проблеми забезпечення продуктами та паливом повітові міста регіону. Окрема увага приділена аналізу документів щодо співпраці у цьому напрямі між губернатором та органами місцевого самоврядування. З’ясовано, що після звільнення у 1916 р. Західної Волині від австро-угорських і німецьких військ соціально-економічна й епідеміологічна ситуація у регіоні була вкрай напруженою. Це було зумовлено не лише руйнуваннями внаслідок воєнних дій, а й скупченням величезної кількості військ, неможливістю підвезти необхідні товари до звільнених населених пунктів через завантаженість залізниці військовими перевезеннями. На основі неупередженого дослідження документів доведено, що незважаючи на зусилля губернатора, на соціально-економічне становище регіону великий вплив мала діяльність військових інтендантів, які, насамперед, турбувалися про забезпечення армії, а проведення реквізицій не завжди давало бажаний результат.