Abstract
DOI: 10.28925/2412-2475.2019.148У статті досліджено просторовий континуум топосу Києва повісті «Близнецы» Т. Шевченка крізь локуси міської дійсності. Домінантним розкриттям специфіки топосу стає ретроспективна динаміка відтворення атрибутики міста. Розглянуто цивілізаційні й природні локуси у проекції місць урбаністичного простору буття героїв. Визначено, що архітектура, вулиці, атрибути міського світу, місця природи суттєво впливають на свідоме та позасвідоме начала людини в зображенні топосу Києва. Урбаністичний простір буття героїв спроектовано в ракурсах дії, пам’яті, інтуїтивного пізнання реалій міста. Просторовий континуум топосу розглянуто крізь антропологічний модус. Через психологічні, соціоісторичні, культурологічні регістри сприйняття героями міської географії схарактеризовано їхній внутрішній світ. Досліджено аксіологічний простір предметного світу міста. З’ясовано проблематику, наративну специфіку відтворення топосу Києва.