Впровадження в практику дослідників народної музики фонографа стало важливим кроком у становленні та розвитку фахової музичної етнографії. Завдяки громадсько-політичному і культурному діячові, меценату, дипломату Федору фон Штейнгелю (1870–1946), українці були у трійці перших в Європі, хто скористався цією технічною новинкою. У липні 1898 року, в рамках праці у створеному ним же Городоцькому краєзнавчому музеї (біля м. Рівне), дослідник зафонографував на валик обжинкову пісню.Однак, незважаючи на цю доленосну подію в історії етномузикології, лише на початку ХХІ століття науковий подвиг Ф. фон Штейнгеля був належно оцінений завдяки статті Богдана Луканюка. Сьогодні стали доступними нові відомості про подвижницьку працю барона на ниві музичної етнографії, що спонукало знову звернутися до цієї теми. Звідси і мета дослідження – проаналізувати фонографічну діяльність Ф. фон Штейнгеля, а також його соратника по музею В. Мошкова, доповнивши й уточнивши раніше опубліковану інформацію.Ф. фон Штейнгель, після перших пробних фонографічних записів, не зупинився на досягнутому. Вже восени він продовжив збирацьку працю, рекордувавши окрім інших творів і репертуар лірника. До фонографування народної музики барон залучив фольклориста, кадрового військового В. Мошкова, який цього ж, 1898, року записав колядковий супровід вертепної драми, традиційне віншування, а також зразки єврейського фольклору, давши тим самим, відлік звуковому документуванню єврейської традиційної музичної культури в Україні. Завдяки Ф. фон Штейнгелю всього за чотири роки фонографування народної музики в музеї було виокремлено в спеціальний напрям...